Дата документу Справа №
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22- 104/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Галчанський С.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
суддів: Мануйлова Ю.С.
ОСОБА_2
при секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 жовтня 2010 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства “Банк “КЛІРИНГОВИЙ ДІМ”до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИЛА :
У вересні 2010 року публічне акціонерне товариства “Банк “КЛІРИНГОВИЙ ДІМ”( надалі –ПАТ “Банк “КЛІРИНГОВИЙ ДІМ”)звернулось до суду із вказаним позовом. На обґрунтування позову послалося на те, що 23 квітня 2008 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір №050311/8-2008 (надалі-кредитний договір). Згідно з умовами кредитного договору відповідачу надано кредит для придбання автомобіля у розмірі 68 490 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних з кінцевим терміном повернення 22 квітня 2015 року.
Відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов’язаний сплачувати нараховані відсотки за фактичне використання кредитних коштів та своєчасно погасити кредит.
Для забезпечення повернення кредитних коштів за кредитним договором між банком та відповідачем 23 квітня 2008 року було укладено договір застави транспортного засобу №051/3-2008.
Позичальник ухиляється від виконання кредитних зобо’язань, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати кредиту, відсотків , пені. Станом на 30 серпня 2010 року заборгованість позичальника за кредитом з урахуванням відсотків становить
76 667 доларів 86 центів США, що загалом за курсом НБУ станом на З0 серпня 2010 року становить 604 679 грн.39 коп., а також пені 52 581 грн.76 коп., що загалом становить 657 261 грн.17 коп.
Пославшись на вказані обставини, просило стягнути з відповідача на свою користь за рахунок звернення стягнення на предмет застави заборгованість в розмірі 657 261 грн. 17 коп., а також за рахунок іншого майна, грошових коштів та майнових прав, що належать відповідачу, 1 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позову наполягав, просив позов задовольнити. .
Представник відповідача проти задоволення позову заперечила, посилаючись на його безпідставність.
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 жовтня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ПАТ “Банк “КЛІРИНГОВИЙ ДІМ”за рахунок звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором №050311/8-2008 від 23 квітня 2008 року в розмірі 657 261 грн. 17 коп., а також за рахунок іншого майна, коштів та майнових прав, що належать ОСОБА_3.
Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ПАТ “Банк “КЛІРИНГОВИЙ ДІМ”сплачені державне мито в розмірі 850 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього стягнути судових витрат у розмірі 970 (дев'ятсот сімдесят) грн.
Стягнуто зі ОСОБА_3 державне мито в доход держави в розмірі 850 грн.
ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд до того ж суду.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення осіб які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У відповідності до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що 23 квітня 2008 року між ПАТ “Банк “КЛІРИНГОВИЙ ДІМ”та ОСОБА_3 укладено кредитний договір
№ 050311/8-2008. Відповідно до п.п.2.1 п.2 кредитного договору № 050311/8-2008 від
23 квітня 2008 року позивач надав відповідачу кредит в сумі 68 490 доларів США на купівлю автомобіля строком на 84 місяці, а відповідач зобов’язався здійснювати погашення кредиту, сплачувати відсотки за користування кредитними коштами та комісії відповідно до тарифів у строки та у сумах, відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п.п.2.2 п.2 зазначеного договору строк кінцевого погашення кредиту до 22 квітня 2015 року включно.
Відповідно до п.п.2.3 п.2 договору за користування кредитом встановлено плату в розмірі 13% річних.
Відповідно до п.п.3.2 п. З договору погашення кредиту здійснюється позичальником щомісяця до останнього робочого дня кожного місяця в сумі 816 доларів США, починаючи з травня 2008 року. Останній платіж у рахунок кінцевого погашення кредиту здійснюється в сумі 762 долари США на пізніше 22 квітня 2015 року.
Відповідно до п.7.1 п.7 договору за прострочення погашення кредиту на умовах, встановлених цим договором та відсотків, а також належних до сплати комісій, позичальник сплачує банку неустойку з розрахунку подвійної процентної ставки, зазначеної у п.п.2.3 п.2 цього договору від простроченої суми за кожен день прострочення.
Вказані кошти відповідачем використані для придбання легкового автомобіля Мегсеdеs Вепz Е 280.
В рахунок забезпечення взятих ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором між ним та АБ““КЛІРИНГОВИЙ ДІМ” 03 квітня 2008 року укладено договір застави автомобіля № 051/3-2008, за яким придбаний відповідачем легковий автомобіль Мегсеdеs Вепz Е 280 переданих у заставу банку.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовэязується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Позивачем умови кредитного договору виконані в повному обсязі.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем неналежно виконував взяті на себе зобов’язання з погашення кредиту, внаслідок чого станом на 30 серпня 2010 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 657 261 грн. 17 коп., з яких : 62 384 доларів 05 центів США - заборгованість по кредиту; 14 283 долари 81 цент США- заборгованість по відсотках; що по курсу НБУ ( 7,887 грн. за 1 долар США) складає 604 679 грн. 39 коп., 52 581 грн. 76 коп. - сума пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст.572 в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ч.1 ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ч,2 ст.589 ЦК України за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України “Про заставу”заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Отже, задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції діяв в межах норм матеріального та процесуального права.
Апелянт не оскаржив ухвалене рішення суду в частині стягнення з нього на користь ПАТ “Банк “КЛІРИНГОВИЙ ДІМ”за рахунок звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором №050311/8-2008 від 23 квітня 2008 року, також за рахунок іншого майна, коштів та майнових прав, що належать йому.
Тому в силу ст. 303 ЦПК України колегія суддів не досліджує цих обставин.
Посилання апелянта на те. що він не отримував фактично кредит у доларах США, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадку і в порядку, встановлених законом. Тобто, відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю , є Декрет Кабін не ту Міністрів України від
19 лютого 1993 року № 15-93”Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (далі - Декрет № 15-93), який не містить заборону про надання кредиту в іноземній валюті.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти визначено
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Кредитиодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-Ш”Про банки та банківську діяльність”(далі - Закон № 2121-Ш) кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, що використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст.5 Декрету № 15-93 операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.
Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету.
З огляду на це уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операції з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Апелянт не висловлював будь-яких сумніві у наявності у банку вказаних дозвільних документів на здійснення операцій з валютними цінностями.
У п.2.1 кредитного договору сторони за взаємною згодою визначили предмет договору - кредит в сумі 68 490 доларів США.
Крім того, в п.3.2 кредитного договору сторони визначили між собою , що погашення кредиту здійснюється позичальником щомісячно до останнього робочого дня кожного місяця в сумі 816 доларів США, починаючи з травня місяця 2008 року, останній платіж в рахунок кінцевого погашення кредиту здійснюється в сумі 762 доларів США.
Згідно п.4.1 кредитного договору нарахування банком процентів здійснюється у валюті кредиту за фактичну кількість календарних днів користування кредитом.
Тобто, сторони кредитного договору самі визначили валюту кредиту-долари США.
Посилання апелянта на те, що судом неправильно розрахована сума заборгованості за кредитом та процентам за користування кредитом не може бути прийняте до уваги з огляду на наступне.
Не заперечуючи проти правильності розрахунку суми заборгованості за кредитом у сумі 62 384 доларів США та заборгованості по процентам 14 283 долари 81 центів США, апелянт посилається на те, що гривневий еквівалент зазначених сум складає 345 874 грн. 50 коп, тобто повинен бути розрахований за комерційним курсом, що мав місце на момент видачі коштів з розрахунку на момент видачі коштів - 5,05 грн. за 1 долар США, а не за курсом 7,887 грн. за 1 долар США, що становить 604 679 грн.39 коп.
Ці твердження апелянта спростовуються тим, що при укладенні кредитного договору сторони визначили предмет даного договору як обов’язок банку передати позичальнику 68 490 доларів США, а позичальник зобов’язався отримати, належним чином використати та повернути кредит у сумі, а позичальник зобов’язався отримати,належним чином використати та повернути кредит у сумі68 490 доларів США та сплатити проценти, визначені кредитним договором за користування кредитними коштами. Еквівалент зазначеної грошової суми в національній валюті сторони не визначали. Місячний платіж позичальника за кредитом та відсотками сторони визначили у валюті кредиту. При цьому знову же таки еквівалент зазначеної суми в національній валюті не зазначався.
Тому посилання відповідача на гривневий еквівалент валюти США заборгованості за кредитом та відсотків за користування зазначених сум, що мав місце на момент видачі коштів - 5,05 грн. за 1 долар США, і загальну суму заборгованості - 345 874 грн. 50 коп., тобто повинен бути розрахований за комерційним курсом, що мав місце на момент є безпідставним, оскільки платіж згідно графіка був визначений до кінці дії кредитного договору та не змінювався.
Апелянт посилається на те, що позивач не мав права нараховувати пеню за період з 01 січня 2009 року по 30 серпня 2009 року, оскільки без поважних причин пропустив річний строк звернення до суду за даною вимогою.
Проте погодитися з таким твердженням не можна.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач позичив у банку за кредитним договором 68 490 доларів США на купівлю автомобіля , а відповідач зобов’язався здійснювати погашення кредиту, сплачувати відсотки за користування кредитними коштами та комісії відповідно до тарифів у строки та у сумах, відповідно до умов цього договору.
Крім повернення кредиту за відсотків за користування кредитом, відповідач згідно з п.7.1 кредитного договору взяв на себе обов’язок сплачувати подвійну процентну ставку ( у відсотках річних), зазначеної у п.2.3цього договору, за кожен день прострочення виконання.
Апелянт вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогу про стягнення пені.
Проте відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність-це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про х захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки (ст.257 ЦК України), а позовна давність тривалістю один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.1 ст. 258 ЦК України).
Згідно з вимогами ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність в спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки (пені, штрафу, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Однак позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).
Ставлячи питання про застосування до вимоги про стягнення пені наслідки спливу
позовної давності, апелянт на порушення вимоги ч.3 ст.267 ЦК України не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутня його заява про застосування позовної давності, яка мала бути ним порушена до ухвалення рішення місцевого суду; що ним за період з
25 листопада по 24 грудня 2008 року вчинені дії з часткового повернення боргу, якими перервано перебіг строку позовної давності; що в разі пропущення річного строку неустойка може бути обрахована за останній рік невиконання основного зобов’язання, в межах строку позовної давності за основним зобов’язанням.
Апелянт посилається на те, що при розгляді справи суддя на порушення вимог, передбачених п. 1 ст. 127 ЦПК України, після відкриття провадження у справі копію ухвали про відкриття провадження у справі не надсилав, а надіслав повістку про судове засідання. Саме цей процесуальний захід забезпечив би йому можливість скористатись своїми процесуальними правами, передбаченими п. 2 ст. 31 ЦПК України, зокрема, пред’явити зустрічний позов.
Також посилається на те, що введений у оману змістом повістки та відсутністю вказаної ухвали був позбавлений права пред'явити зустрічний позов, який згідно п.1 ст.123 ЦПК України міг подати до початку розгляду справи.
Вважає, що зазначене процесуальне порушення призвело до неповного з’ясування обставин справи.
З цими твердженнями апелянта не можна погодитись з огляду на наступне.
Згідно зі ст.123 ЦПК України відповідач має право пред’явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взамопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову.
Згідно зі ст.163 ЦПК України у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання і оголошує , яка справа розглядатиметься.
Після оголошення складу суду у відповідності до ст.167 ЦПК України головуючий роз’яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх права та оболв’язки, про що зазначається в журналі судового засідання.
З журналу судового засідання від 25 жовтня 2010 року (а.с.36-37) вбачається, що учасникам процесу були роз’яснені права.
У відповідності до ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги.
Згідно з ч.2 ст.31 ЦПК України до початку розгляду судом п справи по суті відповідач має право пред’явити зустрічний позов, заявляти клопотання.
Посилання апелянта на те, що до початку розгляду справи по суті він був позбавлений права подати зустрічний позов не відповідають дійсності.
В матеріалах справи (а.с.26-29) є письмовий відзив представника відповідача на позовну заяву ПАТ”Банк”Кліринговий дім”.
Це свідчить про те, що до початку судового засідання він був знайомий зі змістом позовної заяви і скористався своїм правом надати письмовий відзив.
У представника відповідача була можливість після роз’яснення прав учасникам процесу заявити клопотання про відкладення розгляду справи і надання часу для підготовки зустрічного позову, але він такою можливістю не скористався.
За таких обставин колегія суддів приходить висновку, що судом не було допущено процесуальних порушень, які б могли бути підставою для скасування або зміни рішення. .
Доказів, як вимагає ст. 60 ЦПК України, які б спростовували доводи позивача ні відповідач, ні його представник суду не надали.
За таких обставин , судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції з’ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка письмовим доказам у сукупності з доводами сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи . викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції, тому підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів.
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 25 жовтня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
судді: