У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 10 серпня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 2 березня 2006 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 289 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому остаточно визначено покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цим вироком засуджено також ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2006 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 19 жовтня 2005 року у  м. Києві за попередньою змовою з ОСОБА_2 учинив розбійний напад на ОСОБА_3 з використанням макета пістолета, який останній сприймав як бойовий, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження і заволодівши майном потерпілого на загальну суму 5329 грн. та автомобілем “Тойота Ленд Крузер” вартістю  333 842 грн. 41 коп.

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати постановлені судові рішення, а справу закрити. Указує на недоведеність його винності у вчиненні злочинів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Зокрема, посилається на порушення його права на захист, оскільки на досудовому слідстві захисник був відсутній, а був наданий лише під час судового розгляду справи. Зазначає, що його обмовив засуджений ОСОБА_2, до якого на досудовому слідстві застосовувались незаконні методи.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції ретельно перевіряв доводи апеляції засудженого  ОСОБА_1, аналогічні доводам його касаційної скарги, і обґрунтовано визнав їх безпідставними.

З вироку вбачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинів ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Так, на досудовому слідстві засуджений ОСОБА_1 давав послідовні показання про обставини вчинення ним розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_3 і заволодіння його автомобілем, зазначаючи при цьому, що злочини вчинив разом із своїм знайомим на ім'я ІНФОРМАЦІЯ_2.

Засуджений ОСОБА_2 на досудовому слідстві підтвердив викладені ОСОБА_1 обставини вчинення злочинів, але показав, що діяв разом із ОСОБА_1

Твердження у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про застосування до ОСОБА_2 незаконних методів ведення слідства, які могли б вплинути на правдивість його показань під час досудового слідства, перевірялись судом апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження.

Зазначені докази узгоджуються між собою та іншими доказами у справі. Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, даними рапорту працівників ДПС про затримання автомобіля “Тойота Ленд Крузер”, в якому знаходилися ОСОБА_1 і ОСОБА_2, протоколів огляду автомобіля та вилучення речей, висновком судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_3 та іншими матеріалами справи.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України кваліфіковано правильно.

Посилання у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанції, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Отже, при розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування постановлених у справі судових рішень.

Твердження у касаційній скарзі ОСОБА_1 про те, що під час розслідування справи порушено його права на захист, оскільки на досудовому слідстві йому не було надано захисника, є необґрунтованими. З матеріалів справи убачається, що 20 жовтня 2005 року він відмовився від участі у справі захисника, про що було складено протокол (а.с. 44, 51).

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

С у д д і :

Мороз М.А.                                    Самелюк П.О.                        Шелест  М.А.