Справа № 2-а-40/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2011 року Суддя Царичанського районного суду Дніпропетровської області СОРОКА Б.М., розглянувши у порядку скороченого провадження в смт Царичанка Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання незаконною бездіяльності відповідача та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

          ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі, посилаючись на наступні обставини:

- вона народилася 24 грудня 1934 року і відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” їй надано статус дитини війни;

- статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»встановлено державну соціальну підтримку дітей війни, зокрема дітям війни встановлено підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком;

- вказана соціальна допомога повинна виплачуватися щомісячно, починаючи з 1 січня 2006 року;

- така допомога їй в 2007 році не виплачувалась взагалі, а з 1 січня 2008 року виплачується частково;

- про належні їй як дитині війни виплати їй стало відомо в жовтні 2010 року;

- її неодноразові звернення щодо виплати соціальної допомоги в повному обсязі, позитивного результату не дали, тому вона звернулася із даним позовом до суду, в якому просить:

визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області щодо не нарахування та не виплати їй вказаного вище підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2010 року на 30% мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області провести нарахування та виплату їй підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2010 року на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та зобов’язання сплачувати її в подальшому.

          Представник відповідача на обґрунтування невизнання адміністративного позову у письмових запереченнях посилається на наступні обставини:

- ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак, ч. 3 тієї ж ст. 28 того ж Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до того ж Закону. Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів трудових пенсій» від 15 квітня 2003 року № 544 також встановлено мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, а саме у розмірі 50 грн. Саме таке підвищення до пенсії і виплачується позивачці в даній справі з 1 січня 2008 року;

- Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік»дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була призупинена;

- відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет.

Ухвалою суду від 11 січня 2011 року позовні вимоги позивача в частині визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання вчинити певні дії за період з 09.07.2007 року по 13.06.2010 року залишені без розгляду в зв’язку із пропуском строку звернення до суду.

В даній справі розглядаються позовні вимоги про визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії за період з 14.06.2010 року по 31.12.2010 року.

Вивчивши надані сторонами докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивачу в даній справі у встановленому порядку надано статус дитини війни, що підтверджується копією паспорта (а.с.9), та позивач є пенсіонером по віку(а.с.12).

Вказані обставини не оспорюються відповідачем.

Нормами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»встановлено, що діти війни мають право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме –у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20 жовтня 2009 року для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2010 року встановлено прожитковий мінімум 695 грн., з 1 квітня 2010 року –706 грн., з 1 жовтня 2010 року –723 грн., з 1 грудня 2010 року –734 грн.

На думку суду, УПФУ повинно було призначити та виплачувати позивачу в даній справі підвищення до пенсії у розмірі 30% саме зазначених вище розмірів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача стосовно того, що відповідно до норм ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком, як розрахункова величина, застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим Законом, і до такої категорії громадян, як «діти війни», не застосовуються. До такого висновку суд приходить з наступних обставин. Нормами ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку суду, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування пенсій та доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

У 2010-му році будь-яких обмежень дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не встановлювалося, тому, на думку суду, позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 14.06.2010 року по 31.12.2010 року, проте на майбутнє позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до норм п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»Пенсійний фонд України та його місцеві органи звільнені від сплати державного мита.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 183-2 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання незаконною бездіяльності відповідача та зобов’язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області, яка виразилася у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 14 червня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Царичанському районі Дніпропетровської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1, як дитині війни, підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 14 червня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського Апеляційного адміністративного суду через Царичанський районний суд, як місцевий адміністративний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення або одержання копії постанови.

          Головуючий:                                                                                 Б.М.СОРОКА