Справа № 2- а-103/09
Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2009 року Кагарлицький районний суд
Київської області в складі:
головуючого судді Кириченка В.І.
при секретарі Марчук Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
до ОСОБА_7 Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому районі Київської області
про покладення обов”язку здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги та забезпечити її виплату,-
встановив:
В позовах, вказаних вище позивачів, які об”єднані судом в одне провадження, кожен позивач просив суд визнати протиправною відмову відповідача ОСОБА_7 Пенсійного Фонду України у Кагарлицькому районі у виплаті щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов”язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 4471 грн. 20 коп.
Кожен позивач мотивув свої вимоги тим, що є дитиною війни і згідно ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” має право на нарахування і виплату відповідачем щомісячно державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період 2006-2008 років, але дія вказаних положень Закону зупинялась неконституційними актами і кожен позивач звертався до відповідача з письмовою заявою про здіснення нарахування, вказаного вище, але отримав відмову.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та представник позивача ОСОБА_6 пояснили, що позов підтримують.
Представник відповідача пояснив, що позов не визнає, так як позивачі без поважних причин пропустили строк позовної давності і відповідач діяв відповідно до визначених повноважень та згідно діючого законодавства.
Судом встановлено, що кожен позивач є пенсіонером і дитиною війни, так як кожен є громадянином України і станом на 2.09.1945 року кожному було менше 18 років, що підтверджується записами в паспортах позивачів про вік і громадянство та в пенсійних посвідченнях кожного.
Згідно ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни” дитина війни має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.110 Закону України “ Про Державний бютжет України на 2006 рік “ в редакції Закону України від 19.01.2006 року було встановлено, що пільги дітям війни, встановлені вказаною ст.6 Закону України, запроваджуються протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бютжету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюжету, але вказані вимоги не були виконані і позивачам з вказаних вище підстав не перераховувалась пенсія та не виплачувалось підвищення до пенсії щомісячно протягом 2006 року.
Згідно ст.71 Закону України “ Про Державний бютжет України на 2007 рік “ зупинено дію вказаної ст.6 Закону України на 2007 рік , але в ст.111 цього ж Закону встановлено, що з 2007 року підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “ виплачуються особам які є інвалідами, крім тих на яких поширюється дія Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту “, у розмірі 50 % надбавки, встановленої для учасників війни. Позивачам з вказаних ними вище підстав не перераховувалась пенсія та не виплачувалось підвищення до пенсії щомісячно протягом 2007 року. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року вказані положення визнані неконституційними.
Законом України “ Про Державний бютжет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України “ вказану ст.6 Закону України було викладено в слідуючій редакції- дітям війни, крім тих на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту “ до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії встановлюється підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Коституційного Суду України від 22.05.2008 року вказані зміни визнані неконституційними і постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року “ Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян “ установлено, що дітям війни , крім тих на яких поширюється дія Закону України “ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту “ та “ Про жертви нацистських переслідувань “ до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги підвищення виплачувалось в таких розмірах: з 22.05.2008 року — 48,10 грн., з 01.07.2008 року — 48,20 грн., з 01.10.2008 року — 49,80 грн. З 01.01.2008 року розмір підвищення до пенсії дітям війни становив 47 грн., а з 01.04.2008 року по 21.05.2008 року 48,10 грн щомісячно. Вказані обставини підтверджуються письмовими повідомленнями відповідача на заяви позивачів про перерахунок підвищення до пенсії.
За період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року і за період з 01.01.2008 року по 28.05.2008 року, коли діяли вказані вище неконституційні положення, вимоги позивачів до відповідача не підлягають задоволенню, так як рішеннями Конституційного Суду України на відповідача не покладався обов”язок перерахувати пенсії та виплатити підвищення до пенсії у зв”язку з дією неконституційних положень і такий же обов”язок на відповідача не покладався будь-яким Законом України на виконання вказаного рішення та такий обов”язок не передбачений Законом України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “, а питання відшкодування шкоди вирішується в порядку цивільного судочинства. Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
За період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року та з 10.07.2007 року по 31.12.2007 року позовні вимоги позивачів не підлягають задоволенню у зв”язку з пропуском без поважних причин кожним позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав в 1 рік який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права відповідно до ст.99 ч.2 КАС України. Суд враховує, що про порушення своїх прав кожен позивач повинен був дізнатися в момент здійснення йому щомісячно виплати без підвищення до пенсії на яке вказують позивачі. А позовні заяви кожен позивач подав тільки 28.02.2009 року. Згідно ст.100 ч. 1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є піставою для відмови у задоволенні позову, так як на цьому наполягає відповідач. Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Суд вважає слід визнати неправомірною бездіяльність відповідача у не проведенні перерахування пенсії та не проведенні виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “ у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, визначеного Законом України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “ за період часу з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року кожному позивачу окремо та зобов”язати відповідача провести перерахунок пенсісії та виплатити підвищення до пенсії кожному пенсіонеру — позивачу за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, задоволивши позов частково із слідуючих міркувань. Суд вважає, що при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися нормами Закону, а не постанови КМ України. Пунк 5 постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року “ Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя “ вказує, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відпопідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт , який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов”язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Таким чином встановлено, що постанова КМ України від 28.05.2008 року №530, на яку вказує відповідач, не відповідає ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “ про розмір підвищення до пенсії, а тому відповідачу слід було застосовувати Закон України, що не було зроблено відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України яка покладає обов”язок на органи державної влади, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
При розрахунку розміру підвищення до пенсії кожному пенсіонеру за вказаний судом період слід виходити з розміру мінімальноі пенсії за віком яка визначається відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “ при наявності страхового стажу та ч.2 ст.28 цього ж Закону при відсутності встановленого страхового стажу, так як це питання не було врегульоване, але держава гарантує права громадян на соціальний захист згідно ст.ст.22,46 Конституції України і тому застосовується аналогія закону на підставі ст.9 ч.7 КАС Украни.
В решті позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст.22,46 Конституції України, ст.28 Закону України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “, ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “, ст.ст.11, 71 ,86, 99 ч.2, 100 ч.1 КАС України,- суд
постановив:
Позови задоволити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_7 Пенсійного Фонду України в Кагарлицькому районі Київської області у не проведенні перерахування пенсії та не проведенні виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України “ Про соціальний захист дітей війни “ у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, визначеного Законом України “ Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування “, за період часу з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року слідуючим пенсіонерам кожному окремо:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та зобов”язати відповідача провести перерахунок пенсії та виплатити підвищення до пенсії кожному вказаному вище пенсіонеру за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч.1 ст.254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 10 днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: підпис
З оригіналом згідно