АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/16682/2012Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.

Провадження № 22-ц/789/720/13 Доповідач - Бахметова В.Х.

Категорія - 27     

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Бахметової В.Х.

суддів - Гірського Б. О., Ткач О. І.,

при секретарі - Майка Р.Ю.

з участю ОСОБА_1 та її представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 05 лютого 2013 року позов задоволено:

стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти, отримані згідно розписки від 04 березня 2011 року, в сумі 35 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ, станом на 05.02.2013 року, становить 279 650 грн. та 2796, 50 грн. сплаченого при подачі позову судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам у справі, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано того, що в даному зобов’язанні відбулась заміна боржника в порядку, передбаченому ст. 520 ЦК України з ОСОБА_2 на ОСОБА_3, що не заперечує позивачка, а тому суму боргу слід стягувати із ОСОБА_3

ОСОБА_1 та її представник не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважають, що рішення суду першої інстанції є законним, відповідає матеріалам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.

В жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів, отриманих згідно розписки від 29.10.2011 року в сумі 35 000 доларів США, посилаючись на те, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства та умовам договору позики відмовився повернути кошти на першу вимогу позивачки.

30.10.2012 року ОСОБА_1 подала заяву про заміну первісного відповідача належним відповідачем — ОСОБА_2, з якої просить стягнути кошти в сумі 35 000 доларів США, отримані згідно розписки від 04.03.2011 року, посилаючись на те, що розписка від 29.10.2011 року, складена ОСОБА_3 є лише гарантією повернення коштів, позичених його невісткою ОСОБА_2 та не є договором позики, оскільки підпису позивачки на вказаній розписці про передачу коштів ОСОБА_3 немає.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання зобов’язання за договором позики — неповернення ОСОБА_2 суми боргу у встановлений в розписці строк, порушено права позивачки, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_2 позичених у ОСОБА_1 коштів в гривневому еквіваленті на дату ухвалення рішення суду.

Крім цього, складена ОСОБА_3 розписка від 29.10.2011 року не є новацією боргу ОСОБА_2 в позикове зобов’язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_1, оскільки позивачка згідно вимог чинного законодавства не погодила у письмовій формі заміну боржника у договорі.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.03.2011 року ОСОБА_2 склала розписку про позику у ОСОБА_1 коштів у сумі 35 000 доларів США із зобов’язанням повернути кошти протягом пів року. Розписка скріплена особистими підписами позичальника та позикодавця.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Враховуючи вищевикладене та те, що у встановлений у розписці строк ОСОБА_2 не повернула позичені кошти кредитору ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позову шляхом стягнення із боржника ОСОБА_2 коштів у сумі 35 000 доларів США.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 погодилась на заміну боржника у зобов’язанні в порядку, передбаченому ст. 520 ЦК України з ОСОБА_2 на ОСОБА_3, що підтверджується розпискою від 29.10.2011 року, а тому суму боргу слід стягувати саме із боржника ОСОБА_3, колегія суддів до уваги не приймає, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 29.10.2011 року ОСОБА_3 склав розписку про те, що він позичив у ОСОБА_1 кошти в сумі 35 000 доларів США та зобов’язався повернути їх на першу вимогу позикодавця. Розписка скріплена лише підписом ОСОБА_3

Відповідно до статті 520 ЦК України, боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 521 ЦК України встановлює, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов’язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, тобто у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Виходячи зі змісту вказаних норм, згода кредитора на заміну боржника іншою особою має бути викладена у письмовій формі із зазначенням погодження саме на таку заміну.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 згідно вимог чинного законодавства не погодила у письмовій формі заміну боржника у договорі шляхом скріплення розписки своїм підписом, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що складена ОСОБА_3 розписка від 29.10.2011 року не є новацією боргу ОСОБА_2 в позикове зобов’язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, суд першої інстанції, вірно застосував норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому рішення суду є законним та обґрунтованим і колегія суддів не вбачає підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі

Керуючись ст. ст.307, 308, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 05 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_4