ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

05 червня 2006 р.

№ 8/268

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Ковтонюк Л.В.

суддів:                                               Чабана В.В.

                                                           Кота О.В.

за участю представників:

позивача                                           Поштар Т.П. дов. від 20.02.2006

відповідача                                       не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства “Канцерівка”

на  постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 10.03.2006

у справі господарського суду

№ 8/268 Запорізької області

за  позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт”

до	Закритого акціонерного товариства “Канцерівка”

про	витребування майна з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

        23 вересня 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” (далі –ТОВ “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт”) звернулось до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства “Канцерівка” (далі –ЗАТ “Канцерівка”) про зобов’язання відповідача повернути 246 кг бензину  А-76-10, 432 кг бензину А-92-11, 899 кг бензину А-95-6 та 6608 кг дизельного палива Л 0,20-62 з мотивів невиконання відповідачем умов угоди від 24.07.2005 про розірвання договору зберігання нафтопродуктів № 08 від 01.01.2005 щодо повернення залишків переданих на  зберігання нафтопродуктів до 24.08.2005. Відповідач проти позову заперечував, вважав позовні вимоги безпідставними.

         08.11.2005 ТОВ “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” змінило предмет позову, просило суд зобов’язати ЗАТ “Канцерівка” відшкодувати вартість неповернутих відповідачем нафтопродуктів в сумі 132 288,61 грн.

         Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.12.2005 (суддя І.А. Попова), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 10.03.2006 (колегія у складі суддів Мірошниченка М.В., Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із ЗАТ “Канцерівка” на користь ТОВ “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” 131 018,64 грн. основного боргу, 1428,18 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено. Судові акти вмотивовано тим, що ЗАТ “Канцерівка” не виконало своїх зобов’язань за умовами  п.2.2 угоди про розірвання договору зберігання нафтопродуктів № 08 від 01.01.2005 щодо повернення залишків переданих на зберігання нафтопродуктів.

          Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ЗАТ “Канцерівка” звернулось з касаційною скаргою, просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.    

 

         У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” зазначило прохання у задоволенні касаційної скарги ЗАТ “Канцерівка” відмовити.

         В судове засідання 05.06.2006 не з’явився представник ЗАТ “Канцерівка”. Враховуючи, що про час і місце розгляду справи ЗАТ “Канцерівка” повідомлено належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за його відсутності.

         Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у  задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

        Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.01.2005 між ТОВ “Татарстан-Експорт” та позивачем у справі був укладений Генеральний договір № 34/05 ТЄ поставки нафтопродуктів, за умовами якого ТОВ “Татарстан-Експорт” як постачальник зобов’язався передати у власність позивача як покупеця, а позивач зобов’язався прийняти та оплатити нафтопродукти. Згідно до п. 4.9 договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем за кількість і якістю, а право власності на товар таким, що перейшло до покупця  в момент підписання документів, передбачених п.4.8 цього договору (в тому числі,  при відвантаженні залізничним транспортом –дата відмітки станції Кагарлицька, визначена в залізничній накладній). 01.01.2005 між ТОВ “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” як поклажодавцем та ЗАТ “Канцерівка” як зберігачем був укладений договір № 08 зберігання нафтопродуктів.  Відповідно до п.1.1, 2.1 цього договору відповідач зобов’язався надавати позивачеві послуги по прийманню, зливу, підтриманню якості і кількості, відвантаженню нафтопродуктів на протязі дії договору; зберігання товару здійснюється на складських комплексах, розташованих в Запорізькій області, Запорізький район, с.Петрівське (промзона), які є власністю відповідача; товар, що передається на зберігання, не переходить у власність відповідача (зберігача) і повинен бути повернутий на першу вимогу позивача. Строк дії договору встановлений в п.10.1 і становить: з моменту його підписання і діє до 31.12.2005, а в частині розрахунків –до  повного виконання сторонами зобов’язань. Пункт 10.3 договору передбачає можливість його дострокового розірвання.

           Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідачеві були передані на зберігання  нафтопродукти, однак після розірвання угодою від 24.07.2005 договору зберігання відповідач не повернув позивачу: бензин А-76 у кількості 10246 кг., А-92 у кількості 11432 кг., А-95 у кількості 6899 кг., дизельне паливо Л 0,20-62 у кількості 6608 кг. на загальну суму 132 288,61 грн., позивач на підставі п.4.14 договору зберігання, яким передбачено, що у випадку технічної неможливості вибірки мертвих залишків нафтопродуктів зберігач зобов’язаний сплатити поклажодавцю фактичну кількість мертвих залишків за реалізаційними цінами, заявив вимогу про відшкодування вартості нафтопродуктів в сумі 132 288,61 грн.

         

           Згідно із частиною першою ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.  

          

           Відповідно до частини другої ст. 942 ЦК України зберігач зобов’язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.   

        

           Як з’ясовано судами, які приймали рішення у справі, 24.07.2005 сторонами спору укладено угоду про розірвання договору зберігання нафтопродуктів № 08 від 01.01.2005. Пунктом 2.2 зазначеної угоди передбачений  обов'язок відповідача в строк –до 24.08.2005 включно повернути позивачу залишки, переданих на зберігання нафтопродуктів за відповідним актом приймання передачі.

          

          Частиною першою статті 949 ЦК України встановлено, що зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

        Судами з’ясовано, що ТОВ “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт” неодноразово звертався до ЗАТ “Канцерівка” з вимогою про повернення залишків нафтопродуктів. ЗАТ “Канцерівка” листом № 1/01/08-05 від 01.08.2005 повідомив ТОВ “Татнєфть-Укрнєфтєпродукт”, що паливо, належне до повернення поклажодавцю, залягає на рівні “мертвих залишків”, неможливих для вибирання. Листом від 04.09.2005 відповідач також повідомив позивача, що сплатить вартість залишків нафтопродуктів після надання рахунку на оплату. Позивачем пред'явлено відповідний рахунок на суму 132 288,61 грн., що складається з вартості нафтопродуктів на нафтобазі ЗАТ “Канцерівка”, а саме: бензин А-95 - 26588,73 грн., А-92 - 44975,60 грн., А-76 - 34622,83 грн., дизпаливо Л-02-62 - 24101,45грн.

       Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       Вищий господарський суд України вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення частково позовних вимог, виходячи з кількості нафтопродуктів, які узгоджені сторонами при складанні акту звірення документальних залишків нафтопродуктів від 24.08.2005, та інвентаризаційного опису нафтопродуктів № 9 від 19.09.2005.

         Постанову суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування Вищий господарський суд України не вбачає.

          Керуючись ст. ст. 1115, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                               П О С Т А Н О В И В:

           Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Канцерівка” залишити без задоволення.

            Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 10.03.2006 у справі № 8/268 залишити без змін.

Головуючий                                                                                       Л.Ковтонюк

                     

Судді:                                                                                                   В.Чабан

                                                                                                              О. Кот