Справа №2-72/2009
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
15 квітня 2009 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Ястребова Д. О.
при секретарі Гура І. І., Храмовій Г. Г. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, усунення переобладнання, виселення, визначення порядку користування земельною ділянкою у дворі загального користування, позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, зобов’язання знесення самовільно збудованої забудови, визначення порядку користування земельною ділянкою у дворі загального користування, треті особи- виконавчий комітет Бахчисарайської міської ради Автономної Республіки Крим, Бахчисарайська міська рада Автономної Республіки Крим, -
В И Р І Ш И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду до ОСОБА_2 із вимогами про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою на вул. Стрельникова, 7 у м. Бахчисарай, усунення таким чином перешкод у її користуванні, та виселення із самовільно зайнятої відповідачем шляхом переобладнання її із квартири №3 на вул. Стрельникова у м. Бахчисарай, самочинно зайнятої.
Вимоги мотивовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу йому належать квартири №№, 3,4 на вул. Стрельникова, 7 у м. Бахчисарай АР Крим, у користування однією із яких шляхом спорудження дверного пройому та самочинного зайняття перешкоджає ОСОБА_2 Як перешкоджає шляхом відсутності домовленості та іншими перешкодами у користуванні земельною ділянкою у загальному подвір’ї. Просить захистити свої права шляхом виселення ОСОБА_2 із квартири №3 за зазначеною адресою та визначення порядку користування земельною ділянкою, захистивши таким чином його право користування нею. Просить стягнути із неї судові витрати.
Позивач ОСОБА_3 звернувся із вимогами до ОСОБА_1 із вимогами про визначення порядку користування земельною ділянкою на вул. Стрельникова, 7 у м. Бахчисарай, усунення таким чином перешкод у праві користування нею, знесення самочинно збудованої у загальному дворі споруди. Також просить відшкодувати майнову шкоду у розмірі 3 000 грн., пов’язану із знесенням ОСОБА_1 господарської споруди у загальному дворі, та стягнути на відшкодування спричиненої самочинним будівництвом моральної шкоди 1 700 грн.
Вимоги ОСОБА_3 мотивовано незаконністю дій ОСОБА_1 самочинного будівництва на спільному подвір’ї споруди без належного дозволу, що порушує його права, та наявністю підстав для визначення порядку користування між співвласниками житлового будинку для їх поновлення.
При розгляді справи вимоги в порядку ст. 31 ЦПК України ОСОБА_3 уточнено, просить стягнути моральну шкоду на зазначених у позові підставах, зобов’язати ОСОБА_1 знести самочинно збудовану споруду та визначити порядок користування земельною ділянкою на вул. Стрельникова, 7 у м. Бахчисарай АР Крим.
У суді представник позивача ОСОБА_1 на підставі довіреності ОСОБА_4 вимоги позову підтримав, пояснивши, що як власник квартир №№3,4 будинку за зазначеною адресою має право користування земельною ділянкою. Крім того, пояснив, що без достатніх підстав відповідачем ОСОБА_2 самочинно зайнято квартиру №3 у будинку шляхом зазначених у позові переобладнань. Просить захистити права позивача ОСОБА_1 зазначеними у позові способами.
Представник ОСОБА_1 на підставі довіреності ОСОБА_5 вимоги позову підтримав, пояснивши, що за ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку зареєстроване право власності на дві квартири у будинку на вул. Стрельникова,7 у м. Бахчисарай. Право користування або право власності на земельну ділянку у передбаченому законом порядку органами місцевого самоврядування не надавалось, перешкодою для чого є спір між співвласниками. Крім того, пояснив, що ОСОБА_1 самочинне будівництво не починалось, господарські споруди не зносились. Квартири придбано після придбання свої квартири ОСОБА_3 Інших доказів, крім тих, що маються у матеріалах справи, на підтвердження самочинного зайняття квартири №3 ОСОБА_2 та перешкоджання у її користуванні, немає. Просить позов задовольнити, оскільки ОСОБА_1 має разом із іншими право користування земельною ділянкою, порядок чого просить визначити, як власник споруди, придбавши разом із нею таке право.
Позивач ОСОБА_3 уточнені позовні вимоги підтримав, пояснивши, що квартира №1 на вул. Стрельникова,7 у м. Бахчисарай ним придбана раніше, чим інші квартири ОСОБА_1 Безпосередньо ОСОБА_1 належний йому сарай у дворі не зносив, але продовжував самочинне будівництво споруди після придбання квартир, що відбулось після придбанням ним квартири №1. Як самочинним будівництвом, так і знесенням йому спричинено моральну шкоду, яку просить відшкодувати. Вважає порушеним своє право на користування земельною ділянкою, як власника споруди, оскільки житловий будинок знято із балансу виконавчих органів, у зв’язку із чим тільки він, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є його власниками. Оскільки є наявні докази самочинного будівництва споруд у загальному дворі, просить зобов’язати ОСОБА_1 їх знести.
Представник позивача ОСОБА_3 на підставі усного доручення ОСОБА_6 вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскільки ОСОБА_6 разом із придбанням квартири придбано право користування земельною ділянкою, виходячи із положень ст. 120 ЗК України. Доказів про реєстрацію права власності на частку житлового будинку немає, вважає, що за встановлених обставин у справі ця обставина не є суттєвою для вирішення справи по суті. Оскільки зазначеними у позові діями ОСОБА_1 порушено права позивача ОСОБА_3 , воно підлягає захисту зазначеними у позові способами.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з’явилась, повторно звернулась із клопотанням про перенесення розгляду справи у зв’язку із неможливістю повторної участі представника у справі. Доказів поважності відсутності представника повторно не надала. За таких обставин, суд, беручи до уваги відсутність передбачених ст. 169 ЦПК України для відкладення розгляду справи, розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 та її представника.
Представник третіх осіб виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради та Бахчисарайської міської ради вимоги позову вважає обґрунтованими частково. Вважає наявними підстави для зобов’язання ОСОБА_1 щодо знесення самочинно збудованих споруд, уточнивши, що із такими вимогами виконавчий комітет та Бахчисарайська міська рада до суду не звертались із вимогами та не звертаються. В інших частинах вважає вимоги позивачів необґрунтованими, оскільки доказів про порушення їхніх прав та придбання таки у передбаченому законом порядку не встановлено. Відповідно до земельного законодавства земельні ділянки у користування власникам квартир будинку №7 на вул. Стрельникова у м. Бахчисарай не надавались, оскільки ними не створене товариство співвласників. Власниками житлового будинку вони не є. Зняття будинку із балансу не є підставою без відповідного придбання права на житловий будинок , а не квартири, не є підставою для надання у власність або користування земельних ділянок біля житлового будинку.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши в межах позовних вимог надані сторонами й наявні у матеріалах справи докази суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв’язку із чим у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі, виходячи із наступного.
Судом вірогідно встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 14.11.2005 приватним нотаріусом Бахчисарайського районного нотаріального округу, та рішення Бахчисарайського районного суду Автономної республіки Крим належить право власності на квартири №№3,4 у будинку №7 на вул. Стрельникова у м. Бахчисарай Автономної Республіки Крим, зареєстроване у передбаченому законом порядку, що не оспорюється сторонами та підтверджується як поясненнями представників ОСОБА_1 , так і витягом про реєстрацію права власності (т. 1 арк. спр. 3), рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 16 серпня 2007 року (т. 2 арк. спр. арк. спр. 46-47).
Позивачу ОСОБА_3 належить право власності на квартиру №1 у зазначеному будинку на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бахчисарайського районного нотаріального округу ОСОБА_7 30.08.2004, що підтверджується як поясненнями позивача, його представника, так і договором купівлі-продажу (т. 2 арк. спр. 10), витягами про державну реєстрацію правочину, про реєстрацію права власності (т. 2 арк. спр. арк. спр. 11-12), технічним паспортом квартири (т. 2 арк. спр. арк. спр. 14-15), відповіддю Сімферопольського міжміського бюро реєстрації та технічної інвентаризації (т. 2 арк. спр. 109).
Зазначений житловий будинок в цілому рішенням №34-в від 06.03.2006 виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради Автономної Республіки Крим (т. 1 арк. спр. 60), законність якого не оспорюється сторонами у даній справі, знято із балансу Комунального підприємства „Житлово-експлуатаційне об”єднання”. Відомості про припинення комунальної власності територіальної громади м. Бахчисарай із дотримання передбаченого ст. ст. 181, 182 ЦК України порядку, як і на присадибну ділянку для його обслуговування, відсутні. Зазначене підтверджується як поясненнями представника третіх осіб, що не оспорюються, так і відповіддю виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради Автономної Республіки Крим (т. 2 арк. спр. 95).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, у тому числі має право власник земельної ділянки або землекористувач, що отримав таке право на встановлених ст. 116 ЗК підставах із отриманням відповідного акту (ст. 125 зазначеного кодексу).
Як встановлено при судовому розгляді справи, позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у користування чи право власності земельні ділянки, у тому числі у натурі, Бахчисарайською міською радою, відповідними виконавчими органами у передбаченому земельним законодавством України порядку для використання її із метою обслуговування житлового будинку не надавались, що підтверджено самими позивачами.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Відповідно до ч. 2 зазначеної норми у разі приватизації квартир такого будинку земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування об’єднанню власників.
Як пояснили позивачі, об’єднання власників їх будинку, який є багатоквартирним, власниками квартир не створювалось.
Виходячи із цього, суд вважає що правовідносини, які регулюються земельним законодавством України у передбаченому ним порядку між позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , відповідачем ОСОБА_2 й третьою особою відсутні.
Посилання позивачів та їх представників на право на обслуговування будинку й при домової території не можуть бути визнаними судом обґрунтованими, оскільки підстави й надання такого права передбачено ст. 40 ЗК України при індивідуальній забудові громадянами України із земель певної категорії, встановленої відповідно до ст. 19 кодексу.
Необґрунтованими є й доводи як представника ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 та його представника, щодо наявності прав на землю, виходячи із придбання права власності із наслідками згідно із ст. 120 ЦК України, оскільки зазначено норма підлягає застосуванню при переході права власності на житловий будинок, іншу окрему споруду, із придбанням права на землю колишнім власником. Враховуючи наявність права власності на квартири у багатоквартирному житловому будинку у ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , зазначена норма за відсутності придбаного із дотриманням положень ст. ст. 181, 182, 334 ЦК України права власності на житловий будинок, його частки, застосуванню не підлягає.
Необґрунтованими є такі доводи й тому, що правила користування приміщеннями й прибудинковими територіями чітко визначено Правилами користування приміщеннями житлових будинків й прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України. Рішенням же Конституційного Суду України, на яке посилається представник позивача ОСОБА_3 в обґрунтування вимог, визначено право власників приватизованих квартир на узгодження із ними переобладнання допоміжних приміщень таких будинків, а не вільне користування ними й набуття права власності на них без дотримання передбаченого діючим законодавством порядку.
Виходячи із відсутності передбаченого земельним законодавством України права власників квартир на отримання у користування прибудинкової території, порядок чого чітко визначений зазначеними нормами Земельного кодексу України, а також відсутністю достатніх доказів про наявність перешкод у цьому, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовів ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою у дворі загального користування, позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 визначення порядку користування земельною ділянкою у дворі загального користування .
Підстав для захисту земельних прав позивачів не встановлено, оскільки таке право ними не набувалось у передбаченому законом порядку.
Відповідно до ст. ст. 10,11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом за сприяння із боку суду всебічному і повному з’ясуванню обставин справи шляхом роз’яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов’язків, попередження наслідків вчинення або не вчинення процесуальних дій. Розгляд цивільних справ судом здійснюється в межах заявлених вимог і на підставі одказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зважаючи на зазначені закріплені законом принципи змагальності та диспозитивності, суд вважає недоведеними доказами, що відповідають ст. ст. 57-60 ЦПК України, позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою №3 на вул. Стрельникова, 7 у м. Бахчисарай із боку ОСОБА_2 шляхом усунення переобладнання й закладання дверного пройому між квартирами №2 та №3, виселення із квартири №3.
ОСОБА_1 та його представниками не надано доказів, що переконливо свідчать про самочинне зайняття без законних підстав ОСОБА_2 зазначеної належної, як встановлено із зазначених вище доказів, належної на праві власності квартири №3 й проведення ОСОБА_2 відповідних переобладнань.
На виконання ст. 10 ЦПК України ухвалою від 28 вересня 2007 року судом призначалась судово-будівельна експертиза для встановлення наявності переобладнань між квартирами, вартості їх усунення, яка не проведена із причини ненадання к позивачем ОСОБА_1 , так і відповідачем ОСОБА_2 , додаткових матеріалів, необхідних для її проведення, про що їх своєчасно сповіщено. Крім того, сторонами, у тому числі відповідачем не забезпечено можливість внутрішнього огляду приміщення. Позивачем ОСОБА_1 , його представниками, що вважали дослідженими всі докази у справи, клопотання про застосування заходів примусового характеру відповідно до цивільного процесуального законодавства України для проведення експертизи.
Акти членів церкви адвентистів сьомого дня, долучені до справи (т. 1 арк. спр. арк. спр. 5, 103-104), що не містять вірогідних даних про наявність переобладнання, самовільне зайняття жилого приміщення відповідачем ОСОБА_2 суд не може взяти до уваги як докази, що вірогідно підтверджують наявність порушеного права ОСОБА_1
Інші докази суду не надано, у зв’язку із чим у цій частину позову ОСОБА_1 також слід відмовити.
Доводи представника позивача на підставі довіреності ОСОБА_8 про наявність доказів, що підтверджують вимоги позову у цій частині, із урахуванням вищезазначеного є необґрунтованими.
Крім того, ст. 16 ЦК України як спосіб захисту порушеного права власності, ст. ст. 386-387, 391 ЦК України, ст. 157 ЖК України не передбачено такий спосіб як виселення сторонніх осіб із належного на праві власності житлового приміщення.
Таким чином, підстави для усунення перешкод ОСОБА_1 у користуванні належною йому на праві власності квартирою №3 на вул. Стрельникова, 7 у м. Бахчисарай шляхом виселення відсутні.
Необґрунтованими суд вважає й вимоги ОСОБА_3 про зобов’язання ОСОБА_1 знесення самочинно збудованої у загальному подвір’ї будинку №7 на вул. Стрельникова у м. Бахчисарай споруди та стягнення пов’язаної із самочинним будівництвом на цьому місці 1 700 грн. моральної шкоди.
Статтею 16 ЦК України визначено перелік способів захисту порушеного права із передбаченням застосуванням інших способів, передбачених спеціальними нормами закону.
Частиною 7 ст. 376 ЦК України визначено можливість зобов’язання проведення відповідних перебудов, а у випадку неможливості перебудов зобов’язання знести самовільно збудоване нерухоме майно за наявності порушення прав за позовом відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування особою, що має право на таку земельну ділянку.
Судовим розглядом, про що зазначено вище не встановлено придбання будь-яких прав на земельну ділянку, де відповідними виконавчими органами встановлено факт самочинного будівництва ОСОБА_1 , як ним, так і ОСОБА_3 Останнім не надано вірогідних доказів знаходження саме на цьому місці належних йому господарських споруд, збудованих ним або колишнім власником квартири у передбаченому законом порядку із прийняттям в експлуатацію та віднесенням їх до належного йому об’єкту права власності квартири №2 на вул. Стрельникова, 7 у м. Бахчисарай.
Виходячи із відсутності отриманого у передбаченому законом порядку ОСОБА_3 права на земельну ділянку на прибудинковій території, суд вважає відсутнім в нього права із урахуванням положень ч. 7 ст. 378 ЦК України й наявності такого права у відповідних визначених законом органів на звернення за захистом до суду щодо знесення самочинно збудованої споруди.
Відповідно до ст. ст. 16, 386 ЦК України власник майна або особа, право якої порушене, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення іншою особою дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Порушення прав ОСОБА_3 , виходячи із наданих зазначених вище доказів, самочинним будівництвом й як наслідок підстави для його захисту за його позовом відсутні.
Відомості про знаходження у користуванні у ОСОБА_3 як власника квартири №1 на вул. Стрельникова,7 у м. Бахчисарай окремих господарських споруд (т. 2 арк. спр. 126) за відсутності відповідних рішень власника житлового будинку або земельної ділянки про їх надання у користування, закріплення, надання дозволу на забудову, отримання у власність, доказів про знесення конкретної споруди із будівництвом саме на цьому місці іншого нерухомого майна суду відповідно до ст. 10 ЦПК України суду не надано.
Клопотання про витребування таких доказів сторонами не заявлене.
Згідно із ст. ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Виходячи із меж позовних вимог, у тому числі змінених в частині підстав (т. 2 л. д. 57) щодо відсутності вини ОСОБА_1 у знесенні господарської споруди, суд не знаходить, виходячи із наданих сторонами доказів, підстав для застосування зазначеної норми та відшкодування моральної шкоди у грошовому виразі у сумі 1 700 грн. , пов’язаних із спричиненням її ОСОБА_3 незаконними діями відповідача у вигляді самочинного будівництва.
Як встановлено із зазначених вище доказів ОСОБА_3 належить право власності на квартиру №1 на вул. Стрельникова, 7 у м. Бахчисарай, що має за поясненнями самого позивача вихід на іншу сторону, ніж наявна неподалік зазначеного будинку споруда.
Виходячи із наданих сторонами доказів, обставини спричинення із вини ОСОБА_1 неправомірною поведінкою моральної шкоди саме ОСОБА_3 забудовою будівлі на земельній ділянці, що є у комунальній власності (інше судовим розглядом не встановлено), що зазначено як підстави для стягнення моральної шкоди, із урахуванням положень ст. 376 ЦК України не встановлені.
Таким чином підстави для застосування ст. ст. 23, 1167 ЦК України та задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і в частині стягнення моральної шкоди, пов’язаної із самочинним будівництвом та пов’язаними із цим незручностями життя за відсутності встановлення самочинності будівництва та його наслідків у передбаченому законом порядку за позовом відповідного органу державної влади або органів місцевого самоврядування відсутні.
Наявність у матеріалах справи відомостей про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та відповідних актів перевірки вимог дотримання земельного законодавства (т. 2 арк. спр. арк. спр. 32-33) не є доказами, що підтверджують порушення права ОСОБА_3 із наслідком у вигляді відшкодування моральної шкоди. Вимоги Бахчисарайської міської ради як власника земельної ділянки відповідно до положень Земельного кодексу України, що звернулась із питання представництва щодо захисту порушеного права (т. 2 арк. спр. 86).
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, сплачені ним, у розмірі 98 грн. (68 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 у розмірі 32 грн. (16 грн. судового збору та 16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного та ст. ст. 16, 181, 182, 334, 376, 386-387, 1167 ЦК України та ст. ст. 42, 116, 125 ЗК України й керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, усунення переобладнання, виселення, визначення порядку користування земельною ділянкою у дворі загального користування, у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, зобов’язання знесення самовільно збудованої забудови, визначення порядку користування земельною ділянкою у дворі загального користування відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів й протягом двадцяти днів після цього подання апеляції із надісланням її копії до суду апеляційної інстанції або шляхом подачі апеляції протягом десяти днів без подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст рішення виготовлений 21 квітня 2009 року.
Головуючий:
суддя п/ п
Рішення не набрало законної сили.
З оригіналом згідно:
суддя
секретар