Справа № 22ц-447/09 Головуючий у 1інстанції Савицька Н.В.
Категорія 51 Доповідач Киця С.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 квітня 2009 року м.Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В.А.
суддів Киці С.І., Здрилюк О.І.
при секретарі Шереметі С.А.
з участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Носкова О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до житлово-комунального підприємства № 5 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача - житлово-комунального підприємства № 5 на рішення Луцького міськрайонного суду від 13 лютого 2009 року,
в с т а н о в и л а:
Позивач ОСОБА_1 27 листопада 2008 року звернувся до суду з позовом до житлово-комунального підприємства № 5 (далі - ЖКП № 5) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Позов мотивує тим, що він працював начальником житлово-ремонтної дільниці (далі - ЖРД) в ЖКП № 5 і наказом № 1/170а від 12.11.07 року його було звільнено з 15 листопада 2007 року за власним бажанням (ст.38КЗпП України). Рішенням Луцького міськрайонного суду від 22 травня 2008 року його було поновлено на роботі на посаді начальника ЖРД. На займаній посаді він пропрацював по 24.06.08р. і був звільнений з роботи. Наказ про звільнення ним не оспорював ся. Відповідач не сплатив йому заробітну плату за час, коли він не працював з його вини - з 16 листопада 2007 року по 22 травня 2008 року. Вважає, що відповідач повинен йому сплатити за вказаний період 9186,48 грн. та індексацію, а всього 9588грн.
Неправомірними діями по невиплаті заробітної плати з 16.11.2007 року по 22.05.2008 року, незаконному звільненню з роботи йому було заподіяно моральну шкоду, яку оцінює в 1500грн. Просив стягнути з відповідача 9588грн. заробітної плати та 1500грн. моральної шкоди.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 13 лютого 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з житлово-комунального підприємства № 5 в користь ОСОБА_1 9588грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500грн. за завдану моральну шкоду. В решті позову відмовлено.
Відповідач - ЖКП № 5 подав на зазначене рішення апеляційну скаргу. Вважає його незаконним та необґрунтованим в частині відшкодування моральної шкоди. Просить скасувати рішення суду в частині стягнення з ЖКП № 5 моральної шкоди в розмірі 500 грн. та постановити нове, яким у вказаній частині позову відмовити повністю. Третя особа на стороні відповідача - директор ЖКП № 5 Волощук С.Ф., приєднався до апеляційної скарги відповідача. Рішення в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідачем не оскаржується.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди - скасуванню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для її стягнення, так як позивач зазнав моральних страждань у зв'язку з незаконним звільненням. Однак, з висновком про задоволення вимог в частині відшкодування моральної шкоди погодитись неможна.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із наступними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках передбачених трудовим законодавством застосовується тримісячний строк (ст.233 КЗпП).
Судом встановлено, що позивач був звільнений з роботи відповідно до наказу №1/179а від 12 листопада 2007 року з 15 листопада 2007 року. Про порушення свого права позивач дізнався 15 листопада 2007 року. При зверненні 3 грудня 2007 року з заявою до суду про поновлення на роботі позивачем не ставилась вимога про відшкодування моральної шкоди. З позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна йому незаконним звільненням з роботи, позивач звернувся лише 27 листопада 2008 року. Крім того, судом не встановлено порушень з боку відповідача не виплати заробітної плати.
Отже, позивач ОСОБА_1 пропустив тримісячний строк звернення до суду, який передбачений ч.1 ст. 233 КЗпП України.
Без поновлення цього строку суд першої інстанції не вправі був вирішувати питання про задоволення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Будь-яких поважних причин пропуску зазначеного строку позивачем ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні не було зазначено і судом таких причин не встановлено.
Колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з пропущенням без поважних причин тримісячного строку звернення до суду і ухвалення в цій частині нового рішення.
Керуючись ст. ст.307, 309, 313, 314,316 ЦПК України, колегія суддів -
вирішила:
Апеляційну скаргу відповідача - житлово-комунального підприємства № 5 задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 13 лютого 2009 року в даній справі в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди скасувати та постановити нове.
В позові ОСОБА_1 до житлово-комунального підприємства № 5 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді