Справа № 2-3734/06 p. Справа № 2- 377/ 07 p.

РІШЕННЯ ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

29 січня 2007 року Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Алфьорової Т.М.

при секретарі - Савченко В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною

заявою ОСОБА_1 до Харківської міської ради та ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бєлгороді Російської Федерації помер його батько ОСОБА_3. Після його смерті залишилася спадщина у вигляді 1/2 частини будинку АДРЕСА_1. На день смерті батька він проживав в цьому будинку, тому вважає, що спадщину прийняв за законом фактично, так як мешкає у будинку, так і юридично, звернувшись до нотаріальної контори у м. Бєлгороді. Просить визнати за ним право власності як спадкоємця першої черги за законом.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримував, вказував на те, що хоча батько залишив у 2003 році заповіт на ім'я своєї онуки ОСОБА_4, цій заповіт був складений з порушеннями. Крім цього, ОСОБА_4 не приймала спадщину у вигляді 1/2 частини будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1. Тому, посилаючись на те, що вона не прийняла спадщину в порядку, передбаченому ст. 549 ЦК України ( в редакції 1963 року ), він придбав право на спадкове майно, яке залишив йому батько, передавши у 1995 році будинкову книгу.

Відповідач - представник Харківської міської ради народних депутатів у судовому засіданні позов не визнав, так як вважає, що підстав для визнання права власності в порядку спадкування за законом у позивача ОСОБА_1 немає, так як був складений заповіт, а позивач не мав право на обов'язкову частину у спадщині.

Відповідач ОСОБА_2, якого суд притягнув до участі у справі, в судове засідання не з'явився, про день і час слухання справи судом сповіщався у передбаченому законом порядку, а саме: згідно зі ст.76 п.З ЦПК України через вуличний комітет, тому суд вважає можливим слухати справу у його відсутності.

Вислухавши позивача та перевіривши матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 належала 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 на підставі договору на право забудови будинку й безстрокового користування земельною ділянкою від 31.05.1954 року. Інша частина будинку належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 1996 року. Ця частина належала ОСОБА_5 - матері позивача на підставі свідоцтва про право власності, виданого 25.08.1988 р.

Згідно зі ст.534 ЦПК України (в редакції 1963 року) - кожен громадянин має право залишити заповіт на усе своє майно, або частини його, одному або декільком особам, як вхідним, так і не вхідним у коло спадкоємців по закону. Заповіт - це воля спадкодавця у визначенні порядку переходу спадкоємного майна, і він повинен бути оформлений відповідно до вимог законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 при житті розпорядився своїм майном, залишивши нотаріально посвідчений заповіт.

Дванадцята Харківська державна нотаріальна контора надала копію заповіту від 16.03.2003 р, посвідченого ОСОБА_6, нотаріусом Бєлгородського нотаріального округу Бєлгородської області.

Згідно заповіту НОМЕР_1 від 16.03.2003 р - ОСОБА_3 залишив наступне розпорядження про своє майно, «все свое имущество, которое ко дню моей смерти окажется мне принадлежащим, где бы оно не находилось и в чем бы оно не заключалось, в том числе принадлежащую мне на праве собственности кв. НОМЕР_2, находящуюся по адресуАДРЕСА_2 я завещаю ОСОБА_4..»

Таким чином, спадкодавець залишив усе майно спадкоємцю ОСОБА_4. Даний заповіт не був оскаржений у передбачений законом строк, у тому числі позивачем.

Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) - дії, які свідчать про прийняття спадщини, це якщо спадкоємець фактично вступив у керування або володіння спадковим майном, або звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути зроблені протягом шести місяців від дня відкриття спадщини.

ОСОБА_4, виконуючи волю ОСОБА_3 05.09.2003 року звернулась до Бєлгородського нотаріального округу Бєлгородської області з заявою про прийняття спадщини, вказуючи на відоме їй на той час майно ОСОБА_3, а саме: грошові вклади, квартиру у Бєлгороді, земельні ділянки. 09.10.2003 р їй були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Якщо спадкоємець прийняв частину майна, то він вважається таким, що прийняв спадкове майно в цілому. У даному випадку - спадкоємець ОСОБА_4 прийняла частину майна, отримавши свідоцтва про спадщину і тому вважається, що вона прийняла усю спадщину. І після шестимісячного строку при виявленні іншого спадкового майна, вона мала право звернутися до нотаріальної контори і отримати свідоцтва про право власності в порядку спадкування за заповітом. Згідно наданого свідоцтва про смерть -ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок ДТП загинула.

До суду не надано доказів, що спадкоємець ОСОБА_4 відмовилась від прийняття іншої частини спадщини. На день її смерті спадкоємцем за законом був її брат ОСОБА_2, котрий має в цьому будинку 1/2 частину згідно договору дарування.

ОСОБА_1 на день смерті свого батька, відповідно до ст. 535 ЦК України ( в редакції 1963 року ), ( ст. 1241 ЦК України в редакції 2004 р )- не належав до осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині.

При наявності заповіту, за позивачем ОСОБА_1 не можливо визнати право на спадщину як спадкоємця за законом.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову про визнання права власності за позивачем в порядку спадкування за законом.

Крім цього, позивачем при поданні позову не сплачено держмито. Ним надана квитанція про сплату держмита тільки за 2004 рік, і тому суд не може прийняти її до уваги, так як пройшов рік після сплати, тому з позивача потрібно на користь держави стягнути держмито у розмірі 51 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209,212, 213, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 529,534 549, ЦК України (в редакції 1963 року) ст. ст.1233-1235 ЦК України  суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позивної заяви ОСОБА_1 до Харківської міської ради та ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави держмито у розмірі 51 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м .Харкова.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.