Справа № 2-а-241/09    

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

      23 березня 2009  року Дрогобицькиий  міськрайонний суд Львівської  області в складі:                                                                                                        

головуючого-судді                    Крамара О.В.      

при секретарі                            Пиль Л.І.

розглянувши  у  відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобич адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в  м. Дрогобичі Львівської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної  допомоги "Дітям війни",-

                                                В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області, в якому просить зобов'язати відповідача виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну грошову допомогу "Дітям війни" за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року в сумі 2733,30 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна грошова допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога їй не виплачувалась. Крім цього, вона просить поновити їй строк звернення до суду за захистом порушених прав.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, просить його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов заперечив, покликаючись на мотиви, викладені у письмовому запереченні. Просить застосувати до спірних правовідносин строк звернення до суду та відмовити у задоволенні позову.

До судового розгляду відповідач представив заперечення на позов, суть якого зводиться до наступного. На законодавчому рівні не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не визначено які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати його розмір за відсутності поняття "мінімальна пенсія за віком" як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткових частин Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" і після прийняття Конституційним Судом України рішення від 09 липня 2007 року, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні. Вважає позов безпідставним і просить відмовити у задоволенні такого.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з  таких міркувань.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-VI установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач ОСОБА_1 народилася 16.11.1937   року, є дитиною війни, це підтверджується паспортом та пенсійним посвідченням. Оскільки позивач набув статусу «дитина війни», реалізація його права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин актах законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто відсутність коштів, як причина невиконання відповідачем своїх зобов’язань.

  Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.  

За ст. 46 Конституції України, що має найвищу юридичну силу (ст.8 Конституції України) громадяни мають право на соціальний захист у випадках, передбачених законом. Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч.3 ст.22 Конституції України).

  Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було обмежено.

  Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким обмежується дія ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

    Відповідно до ст. 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

   Так, з  дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 6-рп/2007, визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

    На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове соціальне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

    Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.

     Згідно ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.

    Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної  Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття "власності", яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права" і, таким чином, як власність.

   Європейський Суд з прав людини при розгляді справи "Кечко проти України" зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідно до якого встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України "Про державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як  lex specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

    Судом встановлено, що всупереч Рішень Конституційного Суду України Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області оспорювана позивачем щомісячна державна соціальна грошова допомога з липня по грудень 2007 року не виплачувалась. Керуючись таким принципом адміністративного судочинства як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права ОСОБА_1 на належне соціальне забезпечення, позов підлягає до часткового задоволення.

    Оскільки позивачу не було відомо про рішення Конституційного суду, тривалу невизначеність у правовому врегулюванні даного питання, та те що вона являється особою похилого віку,  періодично хворіє, не має юридичної освіти, а тому суд приходить до висновку, що пропущення строку звернення до суду було поважним і тому такий слід поновити.

   Відмовляючи в позовних вимогах стосовно виплати щомісячної надбавки за 2006 рік, судом також було враховано положеня Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», якими обмежувалась  дія ст. 6 "Про соціальний захист дітей війни", які не були оскаржені  до  Конституційного Суду України.

   Керуючись ст. ст. 11, 72, 86, 158-163  КАСУ  України,  , суд, -  

                                                            П О С Т А Н О В И В :

       Позов задовольнити частково. Зобов"язати Управління Пенсійного фонду України в  м. Дрогобичі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, отриманої у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

     В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк  з дня  проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом  20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії  до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.                                      

Суддя                                                                            Крамар О.В.