Справа №2-29 2007 p.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30.01.2007 р. Борівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого:                                                                                  Любої В.І.

при секретарі:                                                                                Крижановської О.В.

адвоката:                                                                                        ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в см.т. Борова справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди за договором займу

недійсною

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся в Борівський районний суд з позовною заявою, в якій вказав, що ОСОБА_3 до 01.03.2006 року працювала ІНФОРМАЦІЯ_1 в ф /г « Рубікон «, потім звільнилася з роботи за власним бажанням, при звільненні їй не була виплачена заробітна плата в сумі 11829 грн. 53 коп.

Працюючи генеральним директором ф /г « Рубікон « на період збору врожаю склав з нею договір займу її заробітної плати і зобов»язався повернути їй борг до 01.01.2007 року, в свою чергу вона повинна була повністю відмовитися від отримання заробітної плати в сумі 11829 грн. 53 коп. в ф/ г « Рубікон 2, тому 19.05.2006 року в нотаріальній конторі був підписаний договір займу, однак ОСОБА_3 звернулася в Борівський районний суд з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ф /г «Рубікон « заборгованості по заробітній платі в сумі 11829 грн. 53 коп., тому змушений звернутися до суду про визнання договору займу недійсним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтвердив вищевикладене і підтримав свої позовні вимоги про визнання угоди за договором займу від 19.05.2006 року, укладеною між ним і ОСОБА_3 на суму 11829 грн. 53 коп. недійсною і про стягнення з відповідача на його користь судових витрат.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила , що вона категорично заперечує проти позовних вимог, оскільки в п. 5 договору займу вказано, що ОСОБА_2 отримав кошти до підписання   даного договору, про що він розписався, в договорі займу, крім того,

2006                      року їй був виданий судовий наказ про стягнення з ф/г «Рубікон « заборгованості по заробітній платі в сумі 11829 грн. 53 коп., однак позивач звернувся до суду з заявою про відміну даного  наказу,   визнавши  укладений  договір  займу  зі  строком  його  виконання

2007                      року.

Свідок ОСОБА_4 - приватний нотаріус в судовому засіданні пояснив, що в нотаріальній конторі чув розмову між сторонами про перевод боргу по заробітній платі з юридичної особи на фізичну. Але під час підписання договору займу сторони підтвердили, що кошти ОСОБА_2 уже отримав.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача не можуть бути задоволеними., оскільки ст. 215 ч.З ЦК України передбачає « якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним «.

Згідно зі ст. 1051 ЦК України « позичальник має прво оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором «.

А із договору займу від 19.05.2006 року п. 1 ( а. с. 5 ) вбачається, що ОСОБА_3 передала

ОСОБА_2 11829 грн. 53 коп. в п. 5 даного договору вказано, що позичальник отримав кошти до підписання даного договору.

Крім того,   ОСОБА_2 подав до суду заяву  про відміну судового наказу про стягнення заробітної плати ОСОБА_3 визнавав дійсність укладеного договору займу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 не надав суду доказів недійсності договору займу, а згідно ст. 60 ЦПК України « кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень...», тому суд розглянув цивільну справу « ... в межах заявлених вимог і на основі доказів сторін ... « згідно зі ст. 11 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 3,11, 57, 60 ЦПК України на основі ст. 1051 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позивних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання угоди за договором займу недійсною - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 22 грн. 50 коп. ІТЗ і 109 грн. 79 коп. держмито на користь держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Борівський районний суд Харківської області шляхом в

10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення складене та надруковано суддею в нарадчій кімнаті і є оригіналом.

Головуючий                      В.І. Любая