ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа № 876/7396/15

          Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

          головуючого-судді                               Курильця А.Р.,

суддів                                                   Богаченка С.І., Мікули О.І.,

з участю секретаря                     Волошин М.М.,

представника позивача                                ОСОБА_1,

представника відповідача                     ОСОБА_2,

          розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування вимоги, податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

ФОП ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування вимоги, податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано прийняті 26.03.2015 року Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області, податкові повідомлення-рішення за №0004271710, за №0004281710, за №0004291710, за №0004311710, вимогу за №Ф-0004251710, рішення за №0004261710.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція в Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки платником податків включено до складу витрат кошти, витрачені на погашення кредиту та суми сплачених відсотків, які нараховані позивачу за користування таким кредитом, який виданий громадянину. Також, позивачем несвоєчасно сплачено податок на доходи фізичних осіб за квітень 2014 року та не сплачено заборгованість із вказаного податку в сумі 971 грн. 63 коп. Крім того, ними встановлено порушення строків сплати (перерахування) до бюджету військового збору за вересень 2014 року. Покликання суду першої інстанції на те, що вони не мали права проводити перевірку не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Представник Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року залишити без змін.

Заслухавши учасників судового розгляду, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що законодавцем прийнято дві норми, які регулюють одні і ті ж правовідносини заборони проведення перевірки, зокрема одна п.8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», забороняє проводити перевірки протягом січня - червня 2015 року всім контролюючим органам крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, а інша - п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIIIдозволяє проводити перевірки всім контролюючим органам за певних умов. Наведені норми дозволяють суду прийти до висновку про існування конфлікту інтересів - неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків та контролюючих органів що у відповідності до положень п.56.21 ст.56 ПК України, передбачає прийняття рішення на користь платника податків.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з 01.03.2013 року по 31.12.2014 року, військового збору за період з 03.08.2014 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2014 року, ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області було складено акт від 13.03.2015 року та 26.03.2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення

№0004271710, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 23264 грн. 46 коп., в тому числі, за основним платежем 15509 грн. 64 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 7754 грн. 82 коп.;

№0004281710, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1794 грн. 33 коп., в тому числі, за основним платежем 971 грн. 63 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 822 грн. 70 коп.;

№0004291710, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі штрафної (фінансової) санкції (штрафу) 510 грн. 00 коп.;

№0004311710, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору в розмірі 73 грн. 13 коп., в тому числі, за основним платежем 58 грн. 50 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 14 грн. 63 коп.

вимогу за №Ф-0004251710, у якій вимагається сплатити суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 42753 грн. 13 коп.;

рішення за №0004261710, яким вирішено застосувати штрафні санкції у розмірі 3899 грн. 65 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

-ст.139, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, що призвело до завищення валових витрат, внаслідок чого занижено розмір податку на доходи фізичних осіб;

-ч.2 п.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження розміру внеску;

-підп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2а ст.176 ПК України, а саме несвоєчасна сплата та несплата податку на доходи фізичних осіб;

-п.176.2б ст..176 ПК України, а саме неподання у встановлені строки відомостей у податкових розрахунках ф.№1ДФ;

-п.16 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України несплата (заборгованість) військового збору.

Колегія суддів зазначає, що ФОП ОСОБА_3 до складу витрат 2013-2014 років включив кошти, які витрачені на погашення кредиту, котрий видано йому ПАТ «Оксі Банк» як громадянину (кредитний договір №13/311-12 від 23.02.2012 року).

Податковим органом під час проведення перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_3 до складу витрат за 2013-2014 роки включив кошти, які витрачені на погашення кредиту, котрий виданий йому ПАТ «Оксі Банк» як громадянину (кредитний договір №13/311-12 від 23.02.2012 року.

Колегія суддів зазначає, що дійсно 23.02.2012 року між позивачем та ПАТ «Оксі Банк» було укладено кредитний договір, згідно якого ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 240000 гривень для купівлі сідельного тягача Вольво FH 12.

Судом встановлено що вищевказаний автомобіль був придбаний для здійснення позивачем основної підприємницької діяльності – вантажних перевезень і був оформлений на нього як фізичну особу.

Колегія суддів зазначає, що аналіз ст. 52 та ст. 128 Господарського кодексу України, ст. 320 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що чинне законодавство не передбачає відокремлення майна, яке використовується фізичною особою - підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, від усього належного такій фізичній особі майна.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, передбачено реєстрацію транспортних засобів лише за юридичними чи фізичними особами і не передбачено їх реєстрацію за фізичними особами-підприємцями.

Зважаючи на викладене, реєстрація транспортного засобу на фізичну особу не є тією обставиною, яка може свідчити про його придбання без мети подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів наголошує, що податковий орган допустився помилки, вказавши в акті перевірки, що позивач включив до витрат кошти, спрямовані на погашення кредиту та суми оплачених відсотків, оскільки в судовому засіданні встановлено віднесення д витрат лише відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п.177.4 ст.177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього кодексу.

Згідно пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користуванням кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов’язані із запозиченнями.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до валових витрат суми відсотків, сплаченої за користування кредитними коштами.

Вищевказана позиція підтримується Верховним судом України про що свідчить постанова від 04.07.2011 року, постанова від 28.02.2011 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0004271710, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 23264 грн. 46 коп., в тому числі, за основним платежем 15509 грн. 64 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 7754 грн. 82 коп.; вимога за №Ф-0004251710, у якій вимагається сплатити суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 42753 грн. 13 коп.; рішення за №0004261710, яким вирішено застосувати штрафні санкції у розмірі 3899 грн. 65 коп. є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0004281710, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1794 грн. 33 коп., в тому числі, за основним платежем 971 грн. 63 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 822 грн. 70 коп. При цьому, перевіркою встановлено несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб за квітень 2014 року в сумі 289,89 грн., та несплачений за листопад 2013 року в сумі 101,96 грн., травень 2014 року в сумі 289,89 грн., червень 2014 року в сумі 289,89 грн. та вересень 2014 року в сумі 289,89 грн. Відповідно податковим органом нараховану штрафну санкцію 822,70 грн., що становить 75% від основного платежу і застосовується при вчиненні дій, визначених ст.127 ПК України протягом 1095 днів. Проте, податковим органом ні в акті перевірки ні під час судового засідання не вказано фактів порушення ст.127 ПК України протягом 1095 днів і оскільки виокремити розмір санкції не вдається вищевказане податкове повідомлення рішення слід скасувати в цілому і така позиція колегії суддів узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеній у постанові від 05.12.2006 року у справі за позовом ЗАТ “Київський склотарний завод” до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва про визнання недійсними рішень.

Колегія суддів зазначає, що проведеною податковим органом перевіркою встановлено. несплату (заборгованість) військового збору за вересень 2014 року в сумі 58,50 грн., яку в судовому засіданні визнав представник позивача, а відтак податкове повідомлення – рішення №0004311710, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов’язання з військового збору в розмірі 73 грн. 13 коп., в тому числі, за основним платежем 58 грн. 50 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 14 грн. 63 коп. є законним та скасуванню не підлягає.

Крім того, колегія суддів наголошує, що підстава для скасування оскаржуваних рішень, прийнятих податковим органом судом першої інстанції, а саме порушення податковим органом мораторію на проведення перевірок є помилковим, так як згідно Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» в відповідача були підстави для проведення вищевказаної перевірки ФОП ОСОБА_3

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195,198,202,205,207,254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року у справі № 813/2338/15 в частині скасування податкового повідомлення – рішення від 26 березня 2015 року №0004311710 – скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову фізичної особи – підприємця фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 відмовити.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                                                                А.Р.Курилець

Судді                                                                                          С.І.Богаченко

                                                                                                    ОСОБА_4

Повний текст постанови виготовлено 10 серпня 2015 року.