УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/6126/14-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.

Категорія 43 Доповідач Григорусь Н. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів: Худякова А.М., Талько О.Б.

секретаря судового засідання Гайдамащук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 міської ради на рішення Корольовського  районного суду м. Житомира від 31 березня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 міської ради, третя особа: ПАТ «Банк Форум» про визнання права постійного користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: ПАТ «Банк Форум» про витребування житлового приміщення з чужого незаконного володіння та зняття з реєстраційного обліку, -

встановила:

У липні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 міської ради, в якому просив визнати за ним право постійного користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 2 по вулиці 1-го Травня, 10 в місті Житомирі та зобов'язати ОСОБА_1 міську раду видати ордер на вищезазначену квартиру. В обґрунтування позову вказав, що в 1992 році він разом з дружиною, за усним дозволом керівництва КВЖРЕП-16, вселився у квартиру за договором найму та проживає по даний час, сплачує відповідні комунальні послуги та інші платежі.

Відповідач ОСОБА_1 міська рада звернулася із зустрічним позовом, в якому просила витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 квартиру № за адресою вул. 1-го Травня, 10 в м. Житомирі, зобов`язати даних осіб знятися з реєстраційного обліку у вказаній квартирі.

Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 31 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов’язання видати ордер на квартиру АДРЕСА_1 залишені без розгляду на підставі ст. 207 ЦПК України.

Рішенням Корольовського районного суду від 31 березня 2015 позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право постійного користування житловим приміщенням, а саме: квартирою № 2 по вулиці 1-го Травня, 10 в м. Житомирі. У задоволенні позову ОСОБА_1 міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про витребування житлового приміщення з чужого незаконного володіння та зняття з реєстраційного обліку відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 міська рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2, а зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції  виходив із того, що факт тривалого проживання у спірній квартирі свідчить про те, що позивач з родиною поселилися у неї не самоуправно, а заселені розпорядженням відповідних посадових осіб. Позивач здійснює оплату за надані житлово-комунальні послуги. Крім того, у 2012 році його дружиною ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій із КВЖРЕП № 6 м. Житомира. Зазначене свідчить, що фактично між позивачем та власником житла укладений договір найму жилого приміщення державного житлового фонду. Тому ОСОБА_2 із родиною має право на користування цим житловим приміщенням. А відтак не має підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння родини ОСОБА_2 та зобов’язання останніх знятися з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_2.                

Проте, з таким висновком погодитись не можна, враховуючи наступне.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЖК України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).                

Згідно ст. 51 ЖК України жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

Відповідно ч. 1 ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності. Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2 із родиною поселився у спірну квартиру з усного дозволу керівництва КВЖРЕП-16, тобто з порушенням вимог  ст. 58 ЖК без видачі виконавчим комітетом міської ради їм ордеру.

Згідно ч. 1, 2 ст. 61 ЖК України  користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.                              

Проте, як вбачається з матеріалів справи, виконкомом ОСОБА_1 міської ради не приймалося жодного рішення про надання спірної квартири позивачу ОСОБА_2 Як зазначила відповідач ОСОБА_3 ніхто із членів її родини до ОСОБА_1 міської ради або її виконавчого комітету із заявами про надання спірного житлового приміщення у користування не звертався, ордеру на його заселення не отримував.

Суд першої інстанції у порушення ст.ст. 213, 214 ЦПК України на зазначені обставини та положення закону уваги не звернув; не врахував, що жодної правової підстави для надання у постійне користування позивачам спірної квартири не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 387, 388, 391 ЦК України .

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні родина ОСОБА_3 тривалий час проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 без отримання ордеру, тобто без жодної правової підстави. Відтак вимоги власника спірної квартири є обґрунтованими та підлягають захисту шляхом зобов’язання відповідачів знятися з реєстраційного обліку у ній.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову про визнання за ОСОБА_2 права постійного користування житловим приміщенням та задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 міської ради про витребування житлового приміщення з чужого незаконного володіння та зняття з реєстраційного обліку.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів , -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 міської ради задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду від 31 березня скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права постійного користування житловим приміщенням.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 міської ради задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_3.

Зобов’язати ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 знятися з реєстраційного обліку з квартирі АДРЕСА_3.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді