Справа № 2-709/07/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

17 січня 2007 року                            Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі -           Бутиріної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ЗАТ „Про кредит Банк" про стягнення боргу за кредитом по договору поруки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому вказав, що 24 липня 2002 року між відповідачем ОСОБА_2 та ЗАТ „Мікрофінансовий Банк" в м. Харкові був укладений договір траншу НОМЕР_1, за яким ОСОБА_2 отримав і використав кредит на суму 10000 доларів США під 16% річних. Цього ж дня, за договором поруки, укладеним між позивачем та ЗАТ „Мікрофінансовий Банк" в м. Харкові, позивач взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язанням відповідача ОСОБА_2 На протязі з 15.04.2003 р. по 15.01.2004 р. позивач здійснював платежі по непо-вернутому кредиту відповідача по вищевказаному договору траншу згідно договору поруки НОМЕР_1 від 24.07.2002 p., сплативши за відповідача в рахунок повернення кредиту та відсотків 5644,45 доларів США. Позивач вважає, що він набув прав кредитора по відношенню до відповідача згідно ч.2 ст. 556 ЦК України та договору поруки НОМЕР_1, і просить суд стягнути з відповідача на його користь сплачені за кредитом відповідача по договору траншу згідно договору поруки 28504,47 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, та пояснив, що з 1998 року він працював в фірмі „ІНФОРМАЦІЯ_1", директором якої був позивач. Фірмі були потрібні обігові кошти, але в банку сказали, що кредит можуть видати тільки фізичній особі - підприємцю. В червні 2002 року відповідач зареєструвався приват­ним підприємцем, для того щоб узяти кредит для фірми „ІНФОРМАЦІЯ_1", поручителем виступив позивач. 24.07.2002 р. в касі банку відповідач отримав грошові кошти в сумі еквівалентній 10000 доларів США, які були вико­ристані на придбання товару для фірми „ІНФОРМАЦІЯ_1". Спочатку при розрахунку за кредит не можна було вносити валюту. Коли банк відкрив власну касу, стало вигідним вносити готівкову валюту, оскільки таким чином можна було уникнути накладних розходів. Працівники банку сказали, що ОСОБА_2, як позивальник, не може вносити готівкову валюту від свого імені, оскільки це буде порушенням, але від імені поручителя це можливо робити. В зв'язку з цим ОСОБА_2 і ОСОБА_1 купували валюту в обмінних пунктах і по паспорту ОСОБА_1 здавали в касу банку, погашаючи кредит. По графіку в січні 2004 року кредит був повністю погашений. Оскільки кредит відповідач брав не для власного бізнесу, а на спільний з ОСОБА_1 проект, за кредит вони з ОСОБА_1 також розраховувались разом, в задоволені позову просив відмовити.

Представник третьої особи Рильцова Г.А. в судовому засідання пояснила, що 24.07.2002 р. з відпо­відачем було укладено договір траншу, згідно якого приватний підприємець ОСОБА_2 бере 10000 до­ларів США під 16% на 18 місяців. Також і позивачем було підписано договір поруки, за яким ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання погашати і кредит, і відсотки за нього. Таким чином, відповідач і позивач несли солідарну відповідальність перед банком в разі неповернення кредиту. В приходних касових ордерах при повернені кредиту підпис ставить особа, яка вносить гроші, тому вважає, що позов заявлено правомірно і він підлягає задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення сторін, третьої особи, перевіривши матеріали справи, вважає, що по­зов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно рамкової угоди НОМЕР_2, укладеної 24.07.2002 р. між Закритим акціонерним товарис­твом „Мікрофінансовий Банк" і суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, ЗАТ „Мікрофінансовий Банк" відкрив ОСОБА_2 кредитну лінію терміном на 24 місяці для надання кредитних коштів для придбання основних та поповнення обігових коштів на суму, що не повинна перевищувати 10000 доларів США.

24 липня 2002 року між Закритим акціонерним товариством „Мікрофінансовий Банк" і суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 на підставі Рамкової Угоди НОМЕР_2 від 24.07.2002 р. був укладений договір траншу НОМЕР_1, згідно якого ОСОБА_2 отримав від ЗАТ „Мікрофінансовий Банк" грошові кошти в сумі 10000 доларів США на строк користуван­ня 18 місяців із сплатою 16 відсотків річних.

З метою забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 перед ЗАТ „Мікрофінансовий Банк" по повернен­ню кредиту, сплаті відсотків за його користування та інших видатків, 24.07.2002 р. між ЗАТ „Мікрофінан­совий Банк" і ОСОБА_1 був укладений договір поруки НОМЕР_3, за яким ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання перед ЗАТ „Мікрофінансовий Банк" по зобов'язанням суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, які виникають з умов рамкової угоди НОМЕР_2 від 24.07.2002 р. та договорів про надання траншу.

Закрите акціонерне товариство „Про кредит Банк" є повним правонаступником прав та зо­бов'язань Закритого акціонерного товариства „Мікрофінансовий Банк", проти чого не заперечували в су­довому засіданні сторони.

Як вбачається з приходних касових ордерів НОМЕР_4 від 15.04.2003 p., НОМЕР_5 від 13.06.2003 p., НОМЕР_6 від 15.07.2003 p., НОМЕР_7 від 14.09.2003 p., НОМЕР_8 від 15.09.2003 p., НОМЕР_9 від 15.10.2003 p., НОМЕР_10 від 17.11.2003 p., НОМЕР_11 від 15.12.2003 p., НОМЕР_12 від 15.01.2004 р. грошові кошти до ЗАТ „Про кредит Банк" за кредитом позичальника суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 по договору траншу НОМЕР_1 від 24.07.2002 р. вносились позивачем ОСОБА_1 згідно Договору поруки НОМЕР_3 від 24.07.2002 р.

Всього в рахунок повернення кредиту позивачем за відповідача сплачено 5644,45 доларів СІНА, що дорівнює 28504 грн. 47 коп., оскільки згідно довідки НОМЕР_13 від 11.10.2006 р. Київсь­кого відділення ХОФ АКБ „Укрсоцбанк" офіційних курс НБУ гривні до долару США складає 505,00 грн. за 1000 доларів США.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених догово­ром, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором борж­ника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зо­бов'язання боржником.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у відповідності до ч. 2 ст. 556 ЦК України переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

У відповідності до ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням фі­зичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача грошових коштів в сумі 28504 грн. 47 коп., сплачені ОСОБА_1 за кредитом ОСОБА_2 до договору траншу НОМЕР_1 від 24.07.2002 р. згідно дого­вору поруки НОМЕР_3 від 24.07.2002 р. підлягає задоволенню, оскільки поручитель ОСОБА_1 виконав перед банком зобов'язання ОСОБА_2, забезпечене порукою.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а якщо позов удоволений част­ково, судові витрати присуджуються позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути сплачений позивачем судовий збір в сумі 286 грн., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн.

Керуючись ст. ст. 10,11, 60,212,213,215 ЦПК України, ст. ст. 553-556,1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 28504 грн. 47 коп., сплачені ОСОБА_1 за кредитом ОСОБА_2 по договору траншу НОМЕР_1 від 24.07.2002 р. згідно договору поруки НОМЕР_3 від 24.07.2002 р.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 286 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн., а всього стягнути судові витрати в сумі 316 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-дневний строк з дня проголошення рішення заяви про апе­ляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.