7\1 – 112\09

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2009 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді                 Чіркова Г.Є.,

при секретарі                     Мухоїд Г.В.,

за участю прокурора                       Хадаріна В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді кримінальну справу щодо

                        ОСОБА_1,  

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працююча, яка має на утриманні двох дітей 2005 та ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимої,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, який має на утриманні двох дітей 2005 та ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_8 по вул. гагаріна,9, кв. 36, раніше не судимого,

обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ст. 166 КК України,

встановив:

02 квітня 2007 року у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилась друга дитина -  син ОСОБА_3. З моменту народження дитина з матір’ю та батьком не мали постійного місця проживання, засобів до існування, вели кочовий спосіб життя.

Статтею 150 СК України обов’язки по догляду за дитиною, по її вихованню і захисту покладені на батьків. Батько та матір ОСОБА_3 – ОСОБА_2 та ОСОБА_1, через недбале ставлення до цих обов’язків, протягом життя дитини з моменту народження, вчинили злісне їх невиконання, не забезпечили сина належними санітарно – гігієнічними умовами життя, повноцінним харчуванням, наданням необхідної медичної допомоги, не мали постійного місця роботи, і як наслідок засобів до існування себе та своєї дитини.

Так, на початку літа 2007 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, залишивши свою дитину ОСОБА_3, на родичів, виїхали у м. Київ на заробітки. 17 червня 2007 року ОСОБА_3 був доставлений працівниками Світловодського РВ УМВС України в Кіровоградській області до Світловодської ЦРЛ, де перебував на стаціонарному лікуванні до 10 серпня 2007 року із діагнозом ГРВІ, лівостороння пневмонія. Нехтуючи своїми обов’язками по догляду за дитиною, по її вихованню і захисту та злісно їх не виконуючи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дитину з лікарні забрали тільки за минуванням двох місяців, тобто 10 серпня 2007 року на підставі рішення виконкому Світловодської міської ради № 1365 від 9 серпня 2007 року про повернення дитини.

В подальшому ОСОБА_3 батьками забрано до м. Києва, де ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не забезпечили дитині нормальні санітарно – гігієнічні умови життя, повноцінне харчування. Крім того, не маючи місця проживання, родина ОСОБА_1, разом з малолітніми дітьми ночували в місцях не призначених для ночівлі – парках, скверах тощо.

29 серпня 2007 року ОСОБА_3 було госпіталізовано до Дитячої клінічної лікарні № 6 м. Києва з діагнозом ГРЗВ, гострий бронхіт. Не пройшовши належного лікування, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 1 вересня 2007 року забрали з лікарні малолітнього ОСОБА_1, в зв’язку з переїздом у інше місто.

Після залишення лікувального закладу – Дитячої клінічної лікарні № 6 м. Києва, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з двома малолітніми дітьми, в тому числі ОСОБА_3, нетривалий час прожили в притулку «Вулкан» у м. Києві та близько трьох тижнів у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області по вул. Гагаріна, 6. При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не забезпечили дитині нормальні санітарно – гігієнічні умови життя, повноцінне харчування, на стан здоров’я дитини ОСОБА_3 не звертали уваги, до лікувальних закладів протягом вересня 2007 року не звертались, лікування дитини не здійснювали.

Наприкінці вересня 2007 року, родина ОСОБА_3 та двоє малолітніх дітей, в тому числі ОСОБА_3 вирушили з м. Києва в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, начебто, для пошуку роботи. У с. Нові Петрівці вказані особи рухались три доби, ночували в палатці, при цьому не забезпечили елементарні умови для життя дітей, провадили харчування молоком, яке купили в магазині, речі  прали у водоймах, не звертали увагу на хворобливий стан дитини, погіршення його самопочуття, не звертались до лікувальних установ для отримання медичної допомоги.

В результаті злісного невиконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною та нехтуванням загально прийнятими правилами життя, 04 жовтня 2007 року малолітній ОСОБА_3 помер у лісі, неподалік с. Нові Петрівці Вишгородського району, і там же похований батьками. Факт смерті дитини батьками  приховано.

Згідно висновку судово – медичної експертизи № 1 від 30 січня 2009 року проведеної експертами КОБ СМЕ – смерть ОСОБА_3 настала від аліментарної дистрофії, як наслідку поганого харчування, з розвитком ексикозу на фоні двобічної вогнищевої пневмонії та серозного лептоменінгіту.

Згідно поданих медичних документів, лікування дитини ОСОБА_3 проводилось у ДМКЛ № 6 з 29 серпня 2007 по 01 вересня 2007 року, в зв’язку із захворюванням на гострий бронхіоліт та анемію належним чином та в повному обсязі відповідно до стану хворої дитини, але дитині не був проведений повний курс призначеного лікування з причини залишення лікувального закладу матері з дитиною.

Зріст ОСОБА_3, який на момент настання смерті дорівнював 58 см, може відповідати зросту віком в 6 місяців. Вага його тіла, яка на момент смерті складала біля 5 300 г, значно нижча від нормальних показників ваги здорової доношеної дитини віком в 6 місяців, яка народилася з вагою 3 200 г.

У судовому засіданні підсудні свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнали повністю, ствердили, що не маючи постійного місця проживання забрали дитину з лікарні й не забезпечили її лікування та належного утримання, в зв’язку з тяжким матеріальним становищем. З обставинами обвинувачення повністю погодились та їх підтвердили.

Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні ствердив, що настання тяжких наслідків своїх дій не передбачав. Пояснив, що 02 квітня 2007 року народився молодший син ОСОБА_4 в м. Курськ Російської Федерації. Через два тижні після його народження виїхали на Україну до м. Світловодськ. Потім залишили дітей батькам дружини і поїхали в м. Київ на заробітки. Пізніше дізналися, що син ОСОБА_4 знаходиться в лікарні, стан здоров’я дитини йому не відомий. Через два тижні дружина ОСОБА_1 забрала сина з лікарні та привезла до м. Києва, проживали в приюті «Вулкан», ночували в різних місцях, в тому числі й на вулиці. Через деякий час ОСОБА_3 попав до лікарні. 01 вересня 2007 року забрали дитину з лікарні за відсутності коштів для продовження лікування. Стан здоров’я вважав нормальним, ознак захворювання не вбачав. Розписку лікарям писала його дружина. Після того, як забрали дітей з лікарні, повторно до лікарів не звертались. Лікування дітей не здійснювали, оскільки на той час до дня смерті дитини ознак захворювання він не бачив. Погодився з тим, що неналежно доглядав дитину, не здійснював її утримання в тому обсязі, якого вона потребувала. Дитину кормили лише придбаним молоком. Після цього протягом трьох тижнів проживали в ІНФОРМАЦІЯ_9, коли він шукав роботу. Повернулись до м. Києва, де він отримав інформацію про можливість знайти роботу на заводі «Сандора» в с. Нові Петрівці Вишгородського району. Разом з дітьми пішки вирушили до с. Нові Петрівці, до якого йшли лісами близько 3-5 діб, ночували на вулиці, речі прали у водоймі. 04 жовтня 2007 року син ОСОБА_4 помер, оскільки вони злякались, то поховали його самостійно в лісі. Даний факт приховали, щоб від них не забрали старшого сина. Збиралися повідомити про цей факт державним органам, тоді, коли знайдуть роботу та постійне місця проживання. В своїх діях підсудний вбачає істотне невиконання батьківських обов’язків, з кваліфікуючими ознаками інкримінуємого обвинувачення погодився.

Підсудна ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала показання ОСОБА_2 і повідомила, що 04 квітня 2007 року народився молодший син ОСОБА_4 в м. Курськ Російської Федерації. Через два тижні після його народження  з чоловіком виїхали на Україну до м. Світловодськ. Потім залишили дітей її батькам і поїхали в м. Київ на заробітки. Пізніше дізналася, що син ОСОБА_4 знаходиться в лікарні, його стан здоров’я не знала. Через два тижні забрала сина з лікарні та привезла до м. Києва, після чого разом з дітьми та чоловіком проживали в приюті «Вулкан», ночували в різних місцях, в тому числі й на вулиці. 29 серпня 2007 року її дітей госпіталізовано до лікарні з діагнозом гострий бронхіт. Дітей забрала з лікарні 01 вересня 2007 року, коли вони потребували лікування, а грошових коштів для його продовження не вистачало. Забравши дітей, написала розписку, в якій посилалась на сімейні обставини. Пояснити причини з яких не зверталась за медичною допомогою до інших лікувальних закладів не змогла.  Погодилася з тим, що неналежно доглядала дитину, не здійснювала її утримання в тому обсязі, якого вона потребувала. Дитину кормила лише придбаним молоком. Після цього протягом трьох тижнів проживали в ІНФОРМАЦІЯ_9, коли чоловік шукав роботу. Повернулись до м. Києва, де чоловік отримав інформацію про можливість знайти роботу на заводі «Сандора» в с. Нові Петрівці Вишгородського району, звідки разом з дітьми пішки вирушили до с. Нові Петрівці, до якого йшли лісами близько 3-5 діб, ночували на вулиці, речі прали у водоймі. 04 жовтня 2007 року син ОСОБА_4 помер, оскільки вони злякались, то поховали його самостійно в лісі. Даний факт приховали, щоб від них не забрали старшого сина. Збиралися повідомити про цей факт державним органам, тоді, коли знайдуть роботу та постійне місця проживання. Також, пояснила, що ознак захворювання сина не бачила, самостійно його лікування не здійснювала. В своїх діях підсудна вбачала істотне невиконання батьківських обов’язків та з кваліфікуючими ознаками інкримінуємого їй обвинувачення погодилася.

Під час дачі показань підсудні не змогли пояснити причини, з яких вони близько 3-5 діб йшли пішки та ночували на вулиці, а також не звертали уваги на стан здоров’я дитини.  

З показань підсудних вбачається і те, що вони не здійснювали будь – якого лікування сина та ознак захворювань не вбачали, коли він його потребував, разом з його належним утриманням та годуванням.

З оголошених показань свідка ОСОБА_5  – провідного спеціаліста Служби у справах дітей Баришівської районної державної адміністрації вбачається, що підсудні ОСОБА_2 постійно проживають у ІНФОРМАЦІЯ_10,  з двома малолітніми дітьми (ас 109 – 110)

З оголошених показань свідка ОСОБА_6  – сільського голови с. Садове Баришівського району Київської області вбачається, в с. Садове Баришівського району Київської області стали проживати ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які  звернулися для отримання соціальної допомоги на дітей. При оформленні документів з’ясувалося, що у родині ОСОБА_1 повинно бути двоє дітей, а їх молодший син помер й ними похований в лісі у Вишгородському районі. (ас 111 – 113).

З оголошених показань ОСОБА_7 – лікаря відділення старшого дитинства дитячої лікарні № 6, вбачається, що 29 серпня 2007 року каретою швидкої допомоги з поліклініки сімейного лікаря «Русанівка» було доставлено ОСОБА_1 з двома дітьми – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_11 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_12, з діагнозом «гострий обструктивний бронхіт», після госпіталізовані діти знаходилися на лікуванні три дні. Не пройшовши повний курс лікування, ОСОБА_1Л залишила лікарню з дітьми, написавши розписку, коли  ОСОБА_3 потребував подальшого лікування. (ас 122-124).  

З оголошених показань свідка ОСОБА_8Я - матері підсудного, вбачається, що їй відомо про кочовий спосіб життя свого сина та його дружини, підсудної ОСОБА_1, які належних умов проживання дітей не забезпечували.  (ас 131-132).

Свідки  ОСОБА_9 (головний лікар Садовської медичної амбулаторії), ОСОБА_10 (лікар сімейного типу Садовської медичної амбулаторії), ОСОБА_11 (завідуюча ДНЗ «Ранок» с. Садове) підсудних  ОСОБА_1 охарактеризували негативно, зокрема щодо виконання ними своїх батьківських обов’язків, які їх належно не виконували. (ас 136-138,139-141,142-143).

Згідно свідоцтва про народження  ОСОБА_3, 02 квітня 2007 року народився в м. Курськ Російської Федерації. Його батьками є  ОСОБА_2 та ОСОБА_1 – підсудні по справі.  

Відповідно до матеріалів Історії розвитку дитини ОСОБА_3 останній з 17 червня по 10 серпня 2007 року, знаходився на лікуванні в ДВ Світловодської ЦРЛ з діагнозами – гостра регінаторна інфекція, лівостороння пневмонія, правостороння бронхопневмонія та пупочна грижа.

З цих же матеріалів вбачається, що ОСОБА_3  поступив до лікарні в супроводженні працівника міліції і був підібраний в м. Світловодськ біля квартири по вул. Приморській, 62/72.

За вказаний період здійснено медичне лікування ОСОБА_3 й в задовільному стані (вага 5 500 г) передано його матері - ОСОБА_1, на підставі рішення виконкому Світловодської міської ради № 1365 від 09 серпня 2007 р., для продовження виховання та утримання.

Згідно медичної картки № 1992 ОСОБА_3 29 серпня 2007 року о 13,10 годині госпіталізовано до ДКЛ № 6 в м. Києві з діагнозом гострий бронхолітіт, де проводилося його лікування до 01 вересня 2009 року  14,10 години, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самовільно забрали дитину з лікарні, в зв’язку з виїздом за межі м. Києва по сімейним обставинам, про що йдеться в залишеній розписці.

З даних протоколу огляду місця події від 05 жовтня 2007 року вбачається, що за 150 метрів до автодороги Київ - Овруч у лісосмузі неподалік  с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області виявлено закопаний в ґрунті труп невідомого хлопчика, який виявився ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_13. На тому ж місці виявлено дитячі речі та коляску, пляшки з під води.

У справі встановлено, що в цьому місці підсудні знаходилися в лісі зі своїми дітьми, ночували в ньому, де 04 жовтня 2007 року помер і був похований їх син – ОСОБА_12 Ці обставини підсудні підтвердили.  (ас 38 – 43).

Відповідно до висновку судово – медичної експертизи №1 від 30 січня 2009 року смерть ОСОБА_3 настала від аліментарної дистрофії, як наслідку поганого харчування, з розвитком ексикозу на фоні двобічної вогнищевої пневмонії та серозного лептоменінгіту.

Згідно поданих медичних документів, лікування дитини ОСОБА_3 проводилося в ДКМЛ №6 з 29 серпня 2007 по 01 вересня 2007 року у зв’язку з захворюванням на гострий бронхоліт та анемію належним чином та в повному обсязі відповідно до стану хворої дитини, але дитинів не проведений повний курс призначеного лікування з причини залишення лікувального закладу матері з дитиною.

Смерть дитини ОСОБА_3 настала за два – чотири дні до моменту дослідження трупу 8 жовтня 2007 року, що відповідає сукупності доказів у справі.

Зріст ОСОБА_3, на момент настання смерті дорівнював 58 см, що може відповідати зросту дитини віком в 6 місяців. Вага його тіла, яка  на момент смерті складала біля 5 300 г, значно нижча від нормальних показників ваги здорової доношеної дитини віком 6 місяців, яка народилася з вагою 3 200г. (ас 174 – 181)

Таким чином суд визнає доведеною вину підсудних у вчиненні злісного невиконання батьками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки – смерть дитини,  та кваліфікує їх злочинні дії за ст. 166 КК України.  

При призначенні підсудним покарання, суд враховує конкретні обставини справи, вчинення підсудними вперше злочину середньої тяжкості, які негативно характеризуються, і у вчиненому щиро покаялися, що згідно ст. 66 КК України є обставиною, яка пом’якшує покарання.

Крім того при призначенні покарання, суд враховує і те, що злісне невиконання підсудними своїх батьківських обов’язків, що виразилося у неналежному утриманні, харчуванні та лікуванні дитини, призвело до настання її смерті, яку підсудні намагалися приховати й своїми силами поховали дитину в лісі, а цей факт виявлено в ході розслідування справи.

З цих підстав підсудним належить призначити покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, на даний час підсудні мають постійне місце проживання і утримують двох малолітніх дітей –  2005 та  2008 років народження, тому суд вважає можливим їх виправлення без ізоляції від суспільства із встановленням випробувального терміну на підставі ст. 75 КК України.    

    На підставі викладеного та керуючись статтями 323 і 324 КПК України,

засудив:

    визнати винним ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні злочину,   передбаченого ст. 166 КК України і за цим законом призначити їм  покарання – 4 (чотири) роки позбавлення волі, кожному.

На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_1   звільнити з випробуванням, якщо вони протягом 2 (двох) років 6 (шести) місяців   не вчинять нового злочину і виконають обов’язки, передбачені пунктами 2,3 і 4 ст. 76 КК України, зокрема, повідомлятимуть органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з’являтимуться до зазначених органів для реєстрації, а також не виїдуть за межі України на постійне місце проживання без дозволу таких органів.

    Запобіжний захід ОСОБА_2 та ОСОБА_1   до набрання вироком законної сили залишити без зміни – підписку про невиїзд.

    Речові докази по справі – історію розвитку дитини та медичну картку № 1992 залишити в матеріалах кримінальної справи.  

    Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області протягом 15 діб з моменту його проголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд.

Суддя :