Справа № 2а-13614/09/1270

Категорія 2.20

ПОСТАНОВА

Іменем України

«28» квітня 2009 р.                                                            

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:                                       Смішливої Т.В.

при секретарі:                        Попові М.Г.,

за участю

представника позивача:          ОСОБА_1(довіреність від 12.01.2009 року № 1-12/3),

представника відповідача:      ОСОБА_2(довіреність від 24.03.2009 року №47),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Ірбіс» про стягнення несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів,-

ВСТАНОВИВ:

22.12.2008 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Ірбіс» (далі - ПП «Ірбіс») про стягнення несплачених адміністративно - господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць  для працевлаштування інвалідів у 2006 році в розмірі 3708,00 грн. та пені за порушення терміна сплати санкції у розмірі 907,24 грн., всього 4615,24 грн.

В обґрунтування позову зазначено,  що у відповідності до ст. 19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» для всіх підприємств, установ і організацій, які використовують найману працю установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Позивач вважає, що ПП «Ірбіс» порушило зазначену норму закону, а саме у 2006 році на підприємстві не працювало жодного інваліда, замість 1 інваліда. За це порушення підприємство повинно було сплатити 3708,00 грн. адміністративно-господарських санкцій. Згідно ст.20 п.2 вище названого закону передбачено нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, які розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні». На день подання позову підприємство самостійно адміністративно - господарську санкцію не відрахувало. Розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить 907,24 грн. Відділення Фонду вважає, що підприємством не виконано норми Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні», а саме ст.ст. 19, 20 і тому повинно нести відповідальність згідно чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив стягнути з відповідача ПП «Ірбіс» на користь Державного бюджету України несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році в розмірі 3708,00грн. та пені за порушення терміна сплати санкції у розмірі 907,24 грн., всього 4615,24 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив що ПП «Ірбіс» надавало звіти у Первомайський міський центр зайнятості населення про наявність вакантної посади сторожа для інваліда протягом 2006 року. Також ПП «Ірбіс» щомісяця протягом 2006 року давало заявку КП «Первомайська радіокомпанія» на трансляцію у радіоефірі оголошення про те, що підприємству на постійну роботу потрібен сторож-інвалід, не одноразово зверталось до УПСЗН з проханням направити одного інваліда на ПП «Ірбіс» для його працевлаштування, про що свідчать листи від 30.01.2006 р., 03.04.2006 р., 03.07.2006 р., 04.10.2006 р.

Додатково пояснив, що Первомайський міський центр зайнятості населення не направляв на підприємство «Ірбіс» інвалідів для працевлаштування, а також інваліди не звертались самостійно на підприємство «Ірбіс» за працевлаштуванням.

Також представник відповідача наполягав на застосуванні строків звернення до суду, вважав, що позивач повинен був звернутися до суду до 16 квітня 2008 року.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875-ХІІ для всіх підприємств, установ і організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 вказано Закону, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.

Як вбачається із матеріалів справи середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на ПП «Ірбіс» у 2007 році складала 25 чол., кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальних захищеності інвалідів в Україні» - 1, кількість працівників, яким  відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 чол., кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами - 1. (а.с.8).

Згідно ч. 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього закону.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій, чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від  31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно з вказаним Порядком інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Отже, нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок по виявленню і підбору  інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Як вбачається з листа Первомайського міського центру зайнятості №9/03-2749 від 02.12.2008р. ПП «Ірбіс» інформувало Первомайський міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів.(а.с.6). Позивач проти цих фактів не заперечував.

За таких підстав суд вважає, що позивачем не надано доказів встановлення будь-яких порушень чинного законодавства щодо виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, тобто позивачем не доведено суду обставин, на яких ґрунтується позовна заява, тому на відповідача не може бути покладена відповідальність по сплаті фінансових санкцій та пені.

Статтею 99 КАС України  встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у  статті 100 КАС України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У судовому засідання представник відповідача наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду.

            Позивач звернувся до суду 22.12.08р., тобто з пропущенням річного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів з вимог про стягнення несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2006 рік.

За таких обставин у задоволені позову слід відмовити.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 17,18,19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від  31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст.2,17,18, 87, 94, 99, 100, 159, 160, 161, 163, 167 КАС України , -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Ірбіс» про стягнення несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відмовити за необґрунтованістю.

Постанова  суду може бути оскаржена до Донецького  апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається  протягом десяти  днів  з дня  її проголошення, а в разі  складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна  скарга на постанову суду першої інстанції  подається протягом двадцяти днів після  подання заяви  про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга  може бути подана  без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо  було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

СУДДЯ