7/А-3128/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    3 листопада 2008 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого – судді ОСОБА_1,

при секретарі ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

встановив:

    позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 1 січня 2006 року до кінця 2007 року вона – як дитина війни, не отримувала соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а тому просила стягнути недоплачену пенсію за 2006 – 2007 роки в сумі 2 733 грн. 30 коп.

    У судовому засіданні позивач просила про задоволення позову з викладених у ньому підстав. Про порушення своїх прав дізналася наприкінці 2007 року.

    Представник відповідача проти позову заперечила, підстав до його задоволення не вбачала.

    Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

    З матеріалів справи вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням Пенсійного фонду України у Вишгородському районі та позивачем з приводу виплати державної соціальної щомісячної допомоги на дітей війни.

    При вирішенні цієї справи суд застосовує Закон України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності 1 січня 2006 року і є чинним на час розгляду справи (далі Закон), та Конституцію України.

      Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Судом установлено, що позивач згідно ст. 1 Закону є дитиною війни, яка знаходяться на обліку у відповідача, як пенсіонер та має право на державну соціальну підтримку в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, запроваджену з 1 січня 2006 року ст. 6 цього ж Закону.

    У 2006-2007 роках така допомога позивачу не виплачувалася внаслідок зупинення дії ст. 6 Закону пунктом 17 ст. 77 та ст. 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” та пунктом 12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”.

    Суд зазначає, що відповідно до статей 21 і 22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

    Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітей війни встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

    Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі прав дітей на отримання соціальних виплат у вказаних вище розрахункових величинах.

    Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зазначено у рішеннях № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року та № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року) пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

    До них зокрема, належать й дійти війни, яким призначається доплата до пенсії за спеціальним законом про їх статус.

    У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів статтею 22 Конституції України не допускається.

    Згідно ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.

    За висновком Конституційного Суду України зупинення законом України про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України не відповідає статтям 1,3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статі 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

    При цьому зазначено й те, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

    Таким чином, суд вважає, що дії Управління щодо невиплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст. 6 Закону.

    Згідно статей 1 і 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсій за віком, та який щорічно затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет на відповідний рік.

    При цьому прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом (ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”), який визначається виключно законами України.

    Таким чином, прожитковий мінімум на 2006-2007 роки згідно зі статями 65 і 62 Законів України „Про державний бюджет України” у відповідні періоди становить 350 грн., 359 грн., 366 грн., 380 грн., 406 грн. і 411 грн., а тому такий розмір коштів повинен бути взятий за основу при вирахуванні 30 % мінімальної пенсії за віком.

    З урахуванням наведеного, поданий позивачем розрахунок сум, які підлягають виплаті, є вірним, ґрунтується на вимогах закону і сумнівів у суду не викликає, а тому з відповідача слід стягнути невиплачені суми за 2006 та 2007 роки.

    Тим самим, суд вважає наявними порушення прав позивача, які підлягають захистові, а пред’явлений позов задоволенню.

    Враховує суд і те, що п. 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” від 28 грудня 2008 року згадану редакцію ст. 6 Закону змінено, і такі зміни втратили чинність лише з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп від 22 травня 2008 року, а тому звернення позивача відповідає межам строку встановленого ст. 99 КАС України.

    На підставі викладеного і керуючись статтями 160-163 КАС України,

постановив:

    позовні заяви задовольнити.

    Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області на користь ОСОБА_3 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни за 2006 – 2007 роки в розмірі 2 733 грн. 30 коп.

    Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подання заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя