7/А-5079/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    27 жовтня 2008 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1,

при секретарі ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в Вишгородському районі про зобов’язання виплати недоотриманих сум щомісячної доплати непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю,

встановив:

    позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідачем порушено його права, передбачені ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який всіх належних сум щомісячної доплати не виплатив, а тому зазначене є підставою до їх стягнення за період з травня  2006 по вересень 2008 року.

    У судовому засіданні позивач просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав. Ствердив, що про порушення своїх прав дізнався безпосередньо перед зверненням до суду, після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп, зі змісту якого дізнався про порушення своїх прав, що відповідає межам строку встановленого мст. 99 КАС України.

    Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили.

    Заслухавши позивача і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

    З матеріалів справи, вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області та ОСОБА_3  розміру щомісячної доплати пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіологічного контролю.

    Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    При вирішенні цієї справи суд застосовує Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, і зокрема зміни до цього закону в редакції від 6 червня 1996 року № 230/96 (далі Закону № 230\96), що були чинними на час виникнення спірних правовідносин і є чинними на час розгляду справи, та Конституцію України.

    Судом установлено, що позивач є пенсіонером і постійно проживає  на території Вишгородського району – тобто в зоні посиленого радіологічного контролю, про що йдеться в Постанові Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106, а тому згідно ст. 39 Закону № 230/96 та на підставі Рішення Конституційного Суду України від № 6-рп/2007 щодо визнання неконституційним зупинення її дії статтею 71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік”, має право на щомісячну доплату в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

    Разом з тим, виплата Управлінням такої доплати позивачеві в розмірі 5 грн. 20 коп., визначених Постановою Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи” від 26 липня 1996 року № 836, зазначеним вимогам Закону не відповідає.

      Згідно ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для певних видів державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.

    Натомість, усупереч Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивачу щомісячна доплата виплачувалася в розмірах установлених урядовими нормативними актами й без дотримання вимог даного Закону, який за загальними засадами є пріоритетним при визначені питань розрахункової величини певних соціальних виплат, і тому підлягає застосуванню в цій справі, як правовий акт, який  має вищу юридичну силу.  

    Зазначені виплати на момент їх здійснення, розміру однієї мінімальної заробітної плати не відповідають, яка у відповідні періоди з 2006 по 2008 роки становила від 350 грн. до 460 грн. згідно Законів України „Про державний бюджет України” на відповідні роки.

    Ураховує суд і те, що відповідно до статей 21 і 22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

    Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі прав осіб постраждалих від Чорнобильської катастрофи на отримання допомоги у вказаний вище спосіб.

      Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зазначено у рішеннях № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року, № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року) пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать й пенсіонери, які проживають в зоні посиленого радіологічного контролю, яким провадиться щомісячна доплата за спеціальним законом.

    Тим самим, суд вважає наявними порушення прав позивача, які підлягають захистові, а пред’явлений позов задоволенню.

    З урахуванням наведеного, поданий позивачем розрахунок сум стягнення є вірним, ґрунтується на вимогах закону і сумнівів у суду не викликає, а тому на користь позивача підлягає стягненню заявлена ним сума.

    На підставі викладеного та керуючись статтями 160-163 КАС України,

постановив:

    адміністративний позов задовольнити.

    Дії Управління пенсійного фонду України в Вишгородському районі  Київської області стосовно виплати ОСОБА_3 щомісячно доплати в розмірах менших від однієї мінімальної заробітної плати визнати неправомірними.

    Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Вишгородському районі  Київської області на користь ОСОБА_3 12 069 грн. 30 коп. щомісячну доплату непрацюючому пенсіонеру  за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю за період травень 2006 –  вересень 2008 року.  

    Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подання заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя