Справа № 2а - 7634/09
Категорія № 2.31.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
«07» квітня 2009 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Смішливої Т.В.,
при секретарі: Попові М.Г.,
за участю сторін від
позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій незаконним, зобов'язання зробити перерахунок разової грошової допомоги до 5-го травня інваліду війни, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2008 року позивач звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій незаконним, зобов'язання зробити перерахунок разової грошової допомоги до 5-го травня інваліду війни за 2004 - 2008 роки.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є інвалідом війни та відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року йому повинна виплачуватися одноразова щорічна грошова допомога в розмірі восьмі мінімальних пенсії за віком до 5 травня. Вказана допомога протягом 2004 - 2008 року виплачувалась не у повному обсязі.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив задовольнити позов.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином. Від нього на адресу суду надійшли заперечення проти позову у яких відповідач позовні вимоги не визнав. Просив відмовити у задоволенні позову та розглядати справу у відсутність представника УПСЗН.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач має статус інваліда війни 2 групи, що підтверджується довідкою від 26.01.2009 року №39. (а.с.21).
Судом встановлено, що позивач звертався із заявою до Управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області про проведення перерахунку розміру щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня відповідно до ст..13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Але відповідач листом від 29.08.2008 року № 1937 відмовив у проведенні перерахунку, у зв'язку з правомірністю здійснення управлінням розрахунку (а.с.7-8).
У статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначено, що щорічно до 5 травня івалідам війни 2 групи виплачується одноразова грошова допомога у розмірі восьмі мінімальних пенсій за віком.
Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до статті 17 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, відповідно до статті 17-1 даного Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення. У зв'язку із цим суд вважає, що на відповідача покладений обов'язок здійснення виплати одноразової грошової допомоги саме в розмірах, передбачених цим Законом.
Конкретні розміри визначені розділом 3 (преамбула перед статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), для інвалідів війни ІІ групи було встановлено на 2004 рік розмір щорічної допомоги - 160 грн., на 2005 рік у сумі - 330 грн., на 2006 рік - 330 грн., на 2007 рік - 360 грн.
Саме у зазначеному розмірі позивач отримав, а відповідач виплатив разову грошову допомогу у 2004 - 2007 роках, наведені обставини підтверджені відповідачем у відповіді від 07.11.2008 року № 1523 на звернення позивача, внаслідок чого факт недоплати разової грошової допомоги відсутній, і, як наслідок цього, відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині (а.с.7-8).
Пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004 у справі №1-27/2004 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік».
Пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено, що у 2007 році виплата щорічної одноразової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у тому числі інвалідам війни ІІ групи здійснюється у розмірі 360грн.
Таким чином, виплати позивачу щорічної одноразової грошової допомоги інваліду війни за 2005 - 2006 роки відповідають розміру, встановленому законодавством.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи, що ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснення перерахунку невиплаченої, або не у повному обсязі виплаченої суми заборгованості обмежено 30 вересня року, у якому здійснюється виплата, а рішення про визнання неконституційними положення ст..44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» прийнято Конституційним судом України 01.12.2004 року, то вимоги про здійснення перерахунку грошової допомоги за 2004 рік задоволенню не підлягають.
Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області здійснити перерахунок разової грошової допомоги до 5-го травня як інваліду війни 2 групи за 2004-2006 роки не підлягають задоволенню.
Конкретні розміри разової грошової допомоги до 5-го травня визначені розділом 3 (преамбула перед статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), для інвалідів війни 2 групи було встановлено на 2007 рік - 360 грн.
Саме у зазначеному розмірі позивач отримав, а відповідач виплатив разову грошову допомогу у 2007 році, , наведені обставини підтверджені відповідачем у відповіді від 11.09.2008 №2100 на звернення позивача, внаслідок чого факт недоплати разової грошової допомоги відсутній, і, як наслідок цього, відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.(а.с.12).
Пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено, що у 2007 році виплата щорічної одноразової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у тому числі інвалідам війни 2 групи здійснюється у розмірі 360 грн.
Частиною 4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Право громадянина звернутися до уповноваженого органу за виплатою щорічної разової грошової допомоги кореспондується з обов'язком відповідного органу здійснити такі виплати.
ОСОБА_1. мав право на отримання вказаної допомоги як інвалід війни 2 групи з початку 2007 року і цей факт був відомий відповідачу, він підтверджений діями відповідача щодо виплати 360 грн. допомоги до 5 травня у 2007 році. На час здійснення такої виплати дії відповідача відповідали діючому на той час законодавству.
Разом з тим, після встановлення рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено, що у 2007 році виплата щорічної одноразової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у тому числі стосовно того, що інвалідам війни 2 групи здійснюється у розмірі 360 грн., відповідач повинен був самостійно без попереднього додаткового звернення позивача привести розмір виплати разової допомоги до норм чинного законодавства шляхом донарахування та виплати допомоги до встановленого ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розміру. У даному випадку до 8 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 грн.,з 1 квітня - 387 грн., з 1 жовтня - 395 грн.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року №749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. Крім цього, цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн.06 коп., 415 грн.11 коп.
Таким чином, неправомірність дій відповідача щодо нарахування ОСОБА_1. щорічної грошової допомоги до 5 травня протягом 2007 року в розмірі 360 грн., встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а не в розмірі 3284,80 грн. (410,06 х 8) є очевидною. Тому відповідача належить зобов'язати нарахувати ОСОБА_1. недоплачену суму щорічної грошової допомоги за 2007 рік як інваліду війни 2 групи у розмірі 2920,48 грн. (410,06 х 8 - 360).
На підставі положення п. 20 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року № 107 внесені зміни до ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, згідно яких щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. На виконання цих змін Кабінет Міністрів України 12 березня 2008 року прийняв постанову № 183 “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються в 2008 році відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”. Цією постановою для інвалідів війни 2 групи розмір виплати разової грошової допомоги у 2008 році становить 400 гривень.
Саме у зазначеному розмірі позивач отримав, а відповідач виплатив разову грошову допомогу у 2008 році, наведені обставини не оспорюються сторонами, внаслідок чого факт виплати разової грошової допомоги у 2008 році у розмірі 400 грн. не потребує додаткового документального підтвердження.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 положення п. 20 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року № 107 визнано неконституційним.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Тому суд не приймає до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються в 2008 році відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”.
Згідно до ч. 1 ст. 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Право громадянина звернутися до уповноваженого органу за виплатою щорічної разової грошової допомоги кореспондується з обов'язком відповідного органу здійснити такі виплати. ОСОБА_1. мав право на отримання вказаної допомоги як інвалід війни 2 групи з початку 2008 року і цей факт був відомий відповідачу, він підтверджений діями відповідача щодо виплати 400грн. допомоги до 5 травня у 2008 році. На час здійснення такої виплати дії відповідача відповідали діючому на той час законодавству.
Разом з тим, після встановлення рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 положення п. 20 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року № 107 неконституційним, відповідач повинен був самостійно без попереднього додаткового звернення позивача привести розмір виплати разової допомоги до норм чинного законодавства шляхом донарахування та виплати допомоги до встановленого розміру. У даному випадку до 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 5 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року № 2017 державні соціальні стандарти та норми формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України. Відповідно до ст. 6 вказаного Закону базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Статтею 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Таким чином, незаконність дій відповідача щодо нарахування позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2008 році в розмірі 400 грн., встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються в 2008 році відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”, а не в розмірі 3848 грн. (481х8) є очевидною. Тому відповідача належить зобов'язати нарахувати позивачу недоплачену суму щорічної грошової допомоги інваліду війни 2 групи у розмірі 3448грн. (481 х 8 -400).
Загальна сума недонарахованої щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 - 2008 рік становить 6368,48 грн.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Враховуючи наведене, керуючись ст.22, 152 Конституції України, ст.ст.12, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», Законом України «Про прожитковий мінімум» Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.ст.159, 160, 161, 163, 167 КАС України,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у 2007 - 2008р. щорічної одноразової допомоги до 5 травня в розмірах, що не відповідають вимогам ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» незаконними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області зробити перерахунок та сплатити за рахунок державного бюджету ОСОБА_1 суму щорічної одноразової грошової допомоги як інваліду війни 2 групи за 2007-2008 роки у розмірі 6368,48 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанову у повному обсязі складено 09.04.2009 року.
Суддя