ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"11" липня 2006 р. Справа № 16/143-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Прокурора м. Нова Каховка Херсонської області в інтересах держави в особі Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства "Південний електромашинобудівний завод", м. Нова Каховка Херсонської області
про стягнення 676824 грн.34 коп.
за участю прокурора: Пуляєва І. В. посвідчення № 39 від 30.07.99.
представників сторін:
від позивача - Власенко О. М. довіреність № 4028/513 від 06.03.06. - начальник юридичного відділу
від відповідача - Сафонов О.А., дов. №4028/550 від 15.03.06, представник.
Прокурор м. Новака Каховка в інтересах держави в особі Державного комітету України з державного матеріального резерву (позивач) звернувся до суду про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Південний електромашинобудівний завод”
(відповідач) штрафу в сумі 338412 грн.43 коп. за самовільне відчуження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, 338412 грн. 43 коп. вартості самовільно відчужених матеріальних цінностей.
В ході розгляду справи позивач відповідно до вимог ст.22 ГПК України збільшував позовні вимоги та додатково просив стягнути штраф за несвоєчасне освіження матеріальних цінностей та замість відшкодування збитків в сумі 338412 грн., стягнути зазначену суму як вартість самовільно використаних матеріальних ресурсів. Зазначені додаткові позовні вимоги суд до уваги не прийняв, оскільки позивач не надав доказів направлення збільшених позовних вимог сторонам.
Відповідач позовні вимоги не визнає із підстав викладених в відзиві на позов.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
в с т а н о в и в:
Відповідно до ст.4 ЦК України цивільні права і обов'язки витікають із підстав, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки, зокрема із адміністративних актів.
Відповідно до п.3 та п.4 ст.11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” перелік підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами. Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100-03 від 29.01.98 "Положення про особливості формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями мобрезерву", Положення про мобілізаційний резерв, затвердженого постановою ЦК КПРС та ради Міністрів СРСР від 29.09.69 мобілізаційний резерв матеріальних цінностей створюється підприємствами в мирний час відповідно до встановлених мобілізаційних завдань. Норми накопичення матеріальних цінностей встановлюються за номенклатурами та обсягами, визначеними міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади.
ВАТ “Південний електромашинобудівний завод” прийняло до виконання мобілізаційне завдання, що підтверджується Номенклатурою накопичення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, затвердженої Мінелектротехнічної промисловості СРСР від 23.02.89 № М-103, зміна Мінпром України від 29.11.96 № М-1916т, яке на день розгляду справи не було знято в установленому порядку.
З часу прийняття мобілізаційного завдання у відповідача виникло зобов'язання щодо забезпечення належного зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву до моменту зняття в установленому порядку мобілізаційного завдання.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний матеріальний резерв" на державний комітет України з державного матеріального резерву покладені обов'язки щодо здійснення управління державним матеріальним резервом, в тому числі і контролю за зберіганням переданих матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву.
Позивач надав докази, що здійснюючи свої контролюючі функції в ході проведення позапланової контрольної перевірки 15.11.04 наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні на ВАТ "Південний електромашинобудівний завод" ”за результатами якої встановлено факт самовільного використання матеріальних цінностей на суму 338 412 грн. 43 коп., що підтверджується актом перевірки від 25.11.04
Однак, в ході розгляду справи судом встановлено, що зазначений факт контролюючому органу став відомим раніше. Відповідач надав докази (річну звітну документацію мобілізаційного резерву станом на 01.01.00 та 01.01.01 ), що при подачі звітної документації по мобілізаційному резерву за 1999 та 2000 роки він повідомляв позивача про самовільне використання частини матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Факт самовільного використання мобілізаційного резерву перевіряючого органу знайшов своє відображення у акті від 26.07.02
Судом також встановлено, що у справі про банкрутство ВАТ "Південелектромаш" № 6/34-Б від 27.05.04 господарським судом майнові вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву на суму самовільно використаних матеріальних цінностей були не визнані. Зазначене свідчить, що позивачу було відомо про порушення своїх прав та він намагався їх захистити, до 25.11.04, тобто часу останньої перевірки.
Відповідно до п.10 ст.14 Закону України “ Про державний матеріальний резерв” у разі самовільного відчуження (використання, реалізацію) матеріальних цінностей мобілізаційного резерву з юридичних осіб, на відповідальному зберіганню яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 % вартості, виходячи із їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності.
Згідно довідки відповідача, наданої прокурору м. Нова Каховка як додаток до листа № 4037/734 від 06.04.06 вартість самовільно відчужених матеріальних цінностей складає 338 412 грн.43 коп.
Відповідно до ст.258 ЦК України ( чинного з 01.01.04) позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені )
Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як зазначалося судом вище, із матеріалів справи витікає, що позивач довідався про факт самовільного використання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву ще на початку 2000 року із наданих відповідачем звітів.
Відповідно до ст.72 ЦК УРСР ( чинного на день встановлення факту порушення прав) строк позовної давності щодо стягнення неустойки був встановлений 6 місяців.
Таким чином, суд дійшов до висновку що позовні вимоги щодо стягнення штрафу заявлені з пропуском строку позовної давності, в зв'язку з чим відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч. 2 п.10 ст.14 Закону України “Про матеріальний резерв” у разі недоцільності закладання і зберігання зазначених матеріальних цінностей або виключення їх з номенклатури, скасування мобілізаційного чи іншого спеціального завдання зазначені юридичні особи за рішенням центрального органу виконавчої влади відшкодовують вартість відсутніх матеріальних цінностей державного резерву виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності.
Позивач не надав доказів, що після встановлення факту самовільного використання матеріальних цінностей, він приймав рішення про недоцільність закладання і збереження зазначених матеріальних цінностей або виключення їх з номенклатури, скасування мобілізаційного завдання.
Із огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо відшкодування збитків в розмірі самовільно використаних матеріальних цінностей в судовому засіданні не доведені, в зв'язку з чим відмовляє в їх задоволенні.
Керуючись ст.ст. 82,83,84 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
1. Відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суддя Л.М. Немченко
Повний текст рішення виготовлений
відповідно до ст. 84 ГПК України 19.07.2006р.