№2-420-08 р.

УКРАЇНА

МАГДАЛИНІВСЬКІЙ    РАЙОННИЙ   СУД

Дніпропетровської  області

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

24 березня 2008 р. Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова М.І., при секретарі Ровному І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу домоволодіння з приватизованою присадибною земельною ділянкою від 3 вересня 2007р. та про визнання права власності на домоволодіння з приватизованою присадибною земельною ділянкою за договором купівлі-продажу

ВС ТАНОВИВ:

У березні 2008р. до суду надійшла заява позивача про визнання дійсним договору купівлі-продажу домоволодіння з приватизованою присадибною земельною ділянкою та про визнання права власності на домоволодіння з приватизованою присадибною земельною ділянкою за договором купівлі-продажу. Посилаючись на те, що 3 вересня 2007р. з відповідачем була досягнута угода про купівлю-продажу житлового будинку, розташованому на земельній ділянці у с Оленівка вул. Шевченка № 9. Майно: житловий будинок та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства та для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд належало ОСОБА_3 На підтвердження угоди, відповідач отримала гроші, домовившись про укладення договору у нотаріальній конторі. Але після цього, стала ухилятися від нотаріального оформлення угоди купівлі-продажу житлового будинку. У зв'язку з наведеним, вимушена звернутися до суду і просить винести рішення, яким визнати дійсним договір купівлі-продажу домоволодіння з приватизованою присадибною земельною ділянкою  та права власності.

Суд, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, вважає, що заява підлягає розгляду по суті з відмовою в позові з таких підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Стаття 41 Конституції України законодавчо затвердила, що кожен має право володіння, користування і розпорядження своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини по володінню, користуванню і розпорядженню майном. Право власності в Україні охороняється законом. Кожен громадянин в Україні має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Всі форми власності рівноправні.

Розписка /а. с. 6/ вказує про те, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 в рахунок продажу будинку з приватизованою земельною ділянкою в с Оленівка вул. Шевченка № 9 гроші 10000 грн. З вересня 2007р.

Свідоцтво про народження 1-КИ № 250289 від 11 серпня 1970р. /а. с. 8/ стверджує, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5, яка 10 червня 1989р. уклала шлюб з ОСОБА_6 /а. с 7/.

Мати позивача ОСОБА_3 у віці 76 років померла в с Оленівка Магдалинівського району 18 липня 2007р. на що вказує свідоцтво про смерть серії 1-КИ № 146431 від 18 липня 2007р. /а. с. 9/. Дата смерті є часом відкриття спадщини. Заповіт від імені померлої, яка дійсно була зареєстрована та проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 не складався /а. с. 13 /.

Довідка сільської ради від 19 лютого 2008р. /а. с. 12/ вказує про факт, що позивач ОСОБА_1 проживає без реєстрації в с Оленівка вул. Шевченка № 9 з жовтня 2007р.

22 сесії У скликання № 138/22-у від 4 лютого 2008р. своїм рішенням визнала право власності на житловий будинок та господарські будівлі в с Оленівка вул. Шевченка № 9 за покійною ОСОБА_3. Але рішення не має державної' реєстрації, на що було вказано у рішенні. Померла згідно державного акту на право приватної власності на землю серія ДП мала у приватній власності земельну ділянку площею 0.567 гектарів для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 3352. Вказані докази підтверджують, що ОСОБА_3 на законних підставах була власником житлового будинку та земельної  ділянки, розташованих у с Оленівка Магдалинівського району вул. Шевченка № 9.

Позивач як спадкоємець першої черги спадщину не переоформила після смерті матері.

З пояснень позивача слідує, що вона на цей час користується житловим будинком та земельною ділянкою, яку останню використовує на свій розсуд.

Згідно ст. 1268 ЦК України визнається, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від на. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини згідно ст. 1269 ЦК України

Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

Закон наголосив тільки на фактичне управління або володіння спадковим майном. Ці обставини ще не дають право розпоряджатися майном, яке необхідно було переоформити відповідачу на себе.

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини по володінню, користуванню і розпорядженню майном. Як громадянин України, відповідач має право володіти, користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими.

На порушення вимог Цивільного Кодексу України відповідач, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини - 18 липня 2007р., по цей час, не отримала в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право   на спадщину.

Відсутність свідоцтва про право власності на спадщину /житловий будинок та земельну ділянку/ у відповідача, за законом, згідно Закону України від 2 вересня 1993р. № 3425-Х11 "Про нотаріат" є обмеженням для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, розташованого на земельній ділянці між сторонами    по справі.

Цивільний кодекс України який дії з 1 січня 2004р. застосовується тільки до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. По даній справі щодо цивільних відносин /спадщина на майно, яке було заповідано/, які виникли після 18 липня 2007р., і продовжують діяти по цей час, тобто після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовується новий Цивільний кодекс України.

Ст. 655 ЦК України вказує, що за договором купівлі-продажу одна сторона /продавець/ передає або зобов'язується передати /товар/ у власність другій стороні /покупцеві/, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно /товар/ і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить тільки власникові товару. Під поняття власник /володіти, управляти, розпоряджатися/, відповідач не підпадає і тому не може бути стороною по договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки. Договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, укладається у письмовій формі   і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Ст. 220 ЦК України /Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору/, стверджує, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

По даній справі, сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання договору, але одна із сторін не була власником майна, за яке отримала гроші, і тому ні нотаріальна контора    ні суд не вправі узаконити такий   нікчемний   договір між позивачем та відповідачем.

Суд не може визнати такий договір дійсним і тому в позові необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 16, 22 ч. 2, 220 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу домоволодіння з приватизованою присадибною земельною ділянкою від 3 вересня 2007р. та про визнання права власності на домоволодіння з приватизованою присадибною земельною ділянкою за договором купівлі-продажу - відмовити.

Повідомити, що особи , які беруть участь у справі, зможуть ознайомитися з повним рішенням суду у суді   28 березня 2008р. 8. 00.

Рішення може бути оскаржене, в апеляційному порядку до апеляційного суду у Дніпропетровській області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом   20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295   ЦПК України.