Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів  Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т..

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 25.01.2007 р.

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 15.02.2007 р.

від позивача: ПП -ФО ОСОБА_1,

                    ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1;

від відповідача: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 26 жовтня 2006р.

у справі №9/389/06

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Миколаївської міської ради

про зобов'язання поновити строк договору оренди земельної ділянки під розташування торгового кіоску по АДРЕСА_1

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Присутнім в судових засіданнях представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки. Усних клопотань, в тому числі відводу суддям колегії не заявлено.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.02.2007р..

В С Т А Н О В И Л А :

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.10.2006р. по справі №9/389/06 (Філінюк І.Г.) відмовлено у задоволенні позову ПП ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про зобов'язання поновити строк договору оренди земельної ділянки під розташування торгового кіоску по АДРЕСА_1в м. Миколаєві з посиланням на те, що законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії ради, оскільки позивачем не доведений факт прийняття рішення сесії міської ради щодо продовження строку дії договору оренди землі, або оскарження дії, то позовні вимоги щодо оскарження дій органів місцевого самоврядування про невинесення зазначеного питання на розгляд сесії міської ради, позовні вимоги задоволенню не підлягають, а доводи позивача, які ґрунтуються на вимогах ч. 3 ст. 33 Закону України „Про оренду землі”, суд вважає помилковими, оскільки зазначена стаття закону не передбачає автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а також не передбачає зміну відповідного рішення ради, яке є підставою для надання в оренду земельної ділянки, щодо встановлених в ньому строків оренди, про що зокрема зазначено Вищим господарським судом України в постанові від 18.01.2006р. по справі №41/123.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 10.12.2006р. звернувся ПП ОСОБА_1, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 26.10.2006 року по справі №9/389/06 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов та зобов'язати Миколаївську міську раду до продовження строку договору оренди земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1, мотивуючи це тим, що : 1)суд першої інстанції вважає, що позивачем не доведений факт прийняття рішення сесії міської ради щодо продовження строку дії договору оренди земельної ділянки№НОМЕР_2, але були надані документи, які посвідчують, що дозвіл на продовження строку договору оренди земельної ділянки від Головного управління містобудування та архітектури від 14.02.2000р., за умови отримання дозволу ДАЇ УМВС України та Пожежної інспекції, які позивач також отримав: 07.04.2000р. та 14.04.2000р., в цьому випадку головне управління містобудування та архітектури діяло від імені Миколаївської міської ради; 2)позивач не згоден з посиланням суду на ч. 3 ст. 33 Закону України „Про оренду землі”, так як мова йшла не про автоматичне поновлення договору оренди земельної ділянки, а про те, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих же самих умовах, які були передбачені договором; 3) дії відповідача не відповідають нормам чинного законодавства тому, що порушують згідно зі ст. 33 Закону України „Про оренду землі” право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки, та суперечать п.6.1, п.6.3, п. 6.5 рішення Миколаївської міської ради „Про затвердження Порядку оформлення документів на право користування земельної ділянки юридичними особами та громадянами України”, що передбачають право подання звернення для поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки та надання негативної обґрунтованої відповіді на дане звернення, такої відповіді на звернення позивача не надходило.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПП ОСОБА_1, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду -скасувати, провадження у справі припинити, з огляду на таке.

Вивчивши матеріали справи колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 04.03.2007р. між ПП ОСОБА_1 (ОСОБА_1) (орендар) та Миколаївською міською радою (орендодавець) на підставі рішення Миколаївської міської ради НОМЕР_3 укладено договір №НОМЕР_2 на право тимчасового користування землею ( у тому числі на умовах оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 4 кв.м. строком на 3 роки (до 01.02.2000р.) для обслуговування кіоску по продажу промислових товарів по АДРЕСА_1; п. 2.1. договору встановлено розмір орендної плати -43,60грн. за рік.

01.02.2000р. ПП ОСОБА_1 звернулася до орендодавця з заявою про продовження строку договору оренди вищевказаної земельної ділянки для розміщення кіоску 2,27х1,71м., на що отримала дозвіл на оренду земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розміщення кіоску від Головного управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 14.02.2000р. за НОМЕР_4, а 07.04.2000р. - погодження пожежної інспекції НОМЕР_5 та 14.04.2000р. - погодження ДАІ УМВС у Миколаївській області за №НОМЕР_6.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 93 Земельного кодексу України 2001р. право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам; оренда земельної ділянки може бути короткостроковою -не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Статтею 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 33 Закону України „Про оренду землі” після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору; у разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін; у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання відповідно до закону регулювання земельних відносин.

Статтею 59 вказаного Закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень; рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

В матеріалах справи наявні документи, що дозволяють ПП ОСОБА_1 продовжити договір оренди земельної ділянки, проте рішення щодо продовження строку дії договору повинно прийматися орендодавцем - органом уповноваженим власником земельної ділянки, тобто Миколаївською міською радою, проте в матеріалах справи відсутні докази прийняття такого рішення.

Господарським судом першої інстанції розглянуто справу за нормами Господарського процесуального кодексу України, проте колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що даний спір про зобов'язання поновити строк договору оренди земельної ділянки належить до компетенції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. 

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі й на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки належить до підвідомчості адміністративних судів України, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення господарського суду першої інстанції -скасувати, провадження у справі припинити.

Керуючись ст. ст. 80, 99, 101-103-105 ГПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

          Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.10.2006р. по справі №9/389/06 скасувати.

Провадження у справі № 9/389/06 припинити.

Справу №9/389/06 направити до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий суддя:                                                                                Я.Ф. Савицький    

Суддя:                                                                                     Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                                    О. Т. Лавренюк