Справа № 343/3368/13-п
Провадження № 33/779/4/2014
Категорія ч. 1 ст. 185-8 КУпАП
Головуючий у І інстанції Лицур І. М.
Суддя - доповідач Попович С. С.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2014 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області Попович С. С., з участю прокурора Дичук Г.П., захисника ОСОБА_2, розглянувши за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Долинського районного суду від 27 листопада 2013 року, -
в с т а н о в и в :
Вказаною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-8 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі триста сорока гривень за те, що він, будучи посадовою особою - начальником відділу державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції, не виконав законну вимогу прокурора при таких обставинах.
17 жовтня 2013 року прокурор Долинської міжрайонної прокуратури ОСОБА_4 звернулась до ОСОБА_3 з усною вимогою надати для ознайомлення матеріали виконавчого провадження про виконання судових рішень у справах за позовами Долинської міжрайонної прокуратури про стягнення шкоди заподіяної кримінальними правопорушеннями, в тому числі : на користь Долинського районного центру зайнятості з ОСОБА_5 - 42 287 грн. 58 коп., з ОСОБА_6 - 22 227 грн. 42 коп., з ОСОБА_7- 46 079 грн. 63 коп., з ОСОБА_8 на користь Долинського районного відділення Держказначейства України - 1 244 грн. 87 коп., з ОСОБА_9 на користь Долинської центральної районної лікарні - 1 713 грн. 84 коп., з ОСОБА_10 на користь Болехівської центральної міської лікарні 532 грн. 93 коп., з ОСОБА_11 на користь Долинської центральної районної лікарні та Калуської центральної районної лікарні 2 000 грн., однак, ОСОБА_3 відмовився надати вказані виконавчі провадження. 12 листопада 2013 року до ОСОБА_3 з письмовою вимогою про надання вищевказаних виконавчих проваджень повторно звернувся Долинський міжрайонний прокурор. Однак, у вказаний у вимозі термін, ОСОБА_3 не надав можливість ознайомитись з матеріалами вказаних виконавчих проваджень, чим вчинив триваюче адміністративне правопорушення.
Суддя мотивував свою позицію щодо винуватості апелянта тим, що, постановою Долинського міжрайонного прокурора про проведення перевірки у порядку захисту інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень від 16 жовтня 2013 року ( а. с. 1 ), копію якої, як і вказаний вище лист, надіслано апелянту, було постановлено провести відповідну перевірку. Проте ОСОБА_3 відмовився надати вищевказані виконавчі провадження для ознайомлення як на один так і на другий документ, що достовірно підтверджує і його лист від 14 листопада 2013 року ( а. с. 9-10 ).
Суддя вважав вину ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення доведеною та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 185-8 КУпАП правильною, оскільки вимога прокурора про надання матеріалів виконавчого провадження для проведення вказаної перевірки, відповідає вимогам закону, а ОСОБА_3, будучи посадовою особою, ухилився від її виконання та прийшов до висновку, що посилання ОСОБА_3 на те що, оскільки прокурор не є стороною виконавчого провадження відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчих документах та матеріалах зазначених виконавчих проваджень відсутні відомості про представництво прокурором інтересів стягувача або держави в суді, а також відсутні заяви прокурора про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документу і така вимога прокурора про надання для ознайомлення матеріалів виконавчого провадження не передбачена діючим законодавством, тому не може бути виконана, є безпідставними. І що вимога прокурора не полягає у здійсненні ним прав та обов'язків як учасника чи сторони виконавчого провадження, а підпадає під дію ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про прокуратуру», яка передбачає, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, витребовувати від органів державної влади, інших установ та організацій, підприємств ті чи інші документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення, мати доступ до відповідних інформаційних баз даних, документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, у тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або інформацію з обмеженим доступом та інше. А тому вимога прокурора про надання для ознайомлення матеріалів виконавчих проваджень за його позовами, є правомірною. Що у даному випадку ст. 44 Закону України «Про прокуратуру», на яку посилається ОСОБА_3, застосуванню не підлягає, оскільки вона стосується нагляду за додержання законності під час виконання судових рішень, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а в даному випадку слід застосовувати ст. ст. 19, 20 Закону України «Про прокуратуру».
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову судді скасувати, провадження по справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, мотивуючи тим, що, відповідно до ст. 121 Конституції України та ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» до функцій прокуратури належать, в тому числі, представництво інтересів держави в суді, нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Що відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження. А функції прокурора як суб'єкта процесуальної діяльності у виконавчому провадженні відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» відповідають функціям сторони або представника сторони, у випадку здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді та відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа за його заявою. Ніяких особливих процесуальних повноважень у виконавчому провадженні, відмінних від повноважень сторони або представника Закон України «Про виконавче провадження» прокурору не надає. Ст. ст. 7, 8, 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено статус прокурора у виконавчому провадженні, як учасника виконавчого провадження, умови його участі у виконавчому провадженні та можливість ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень. Що ж стосується контролю за законністю виконавчого провадження та проведення перевірки, то вважає, що на таке мають, згідно ст. ст. 83, 84 вказаного Закону, керівники вищестоячого органу державної виконавчої служби, Міністерства юстиції України. І що згідно п. 7 даної статті забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження. Прокурор у зазначеному переліку осіб відсутній. Повноваження прокурора з нагляду за виконавчими провадженнями у Законі України «Про прокуратуру» також відсутні. А тому, на його думку, чинним законодавством до повноважень прокуратури України не віднесено нагляд за законністю виконавчого провадження у кримінальних справах, зокрема, відкритого за виконавчими листами про стягнення збитків, штрафів, конфіскацію майна як видів кримінального покарання та судових витрат на користь держави, посилаючись при цьому на правову позицію Верховного Суду України з приводу застосування судами положень ст. ст. 19, 20 Закону України «Про прокуратуру» та норми статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», викладеною у відповідних постановах Верховного Суду України від 21 лютого та 19 вересня 2011 року.
Вважає, що адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 185-8 КУпАП можлива лише за невиконання посадовою особою законних вимог прокурора, чого в даному випадку немає.
Заслухавши апелянта та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора, яка заперечила апеляційну скаргу, вважає постанову судді законною та вмотивованою, вислухавши свідка ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляційної скарги та вирішуючи її по суті виходжу з наступного.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Суддею першої інстанції дані вимоги закону виконані, а допущені неточності не вплинули на вирішення справи, постанова по суті є правильною.
Суддя апеляційного суду, відповідно до компетенції визначеної у ст. 294 КУпАП, вправі : залишити постанову судді першої інстанції в силі, змінити її або скасувати та винести нову постанову. Інших рішень прийняти не вправі.
Ст. 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна ( умисна або необережна ) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суть правопорушення щодо ОСОБА_3 викладено у протоколі про його вчинення від 12 листопада 2013 року з якого вбачається, що на підставі постанови прокурора Долинської міжрайонної прокуратури від 16 жовтня 2013 року проводилась вказана вище перевірка і на підставі цієї постанови 17 жовтня 2013 року прокурор цієї прокуратури ОСОБА_4 поставила вимогу перед апелянтом надати їй зазначені вище виконавчі провадження, проте ОСОБА_3 відмовився їх надати ( а. с. 11-13 ).
По тексту постанови прокурора від 16 жовтня 2013 року зазначається, що було витребувано інформацію про хід виконання виконавчих проваджень і що згідно наданої інформації стан реального виконання судових рішень у справах за позовами прокурора в поточному році становить 29%, що свідчить про можливі порушення в діях службових осіб ВДВС Долинського районного управління юстиції, а тому з метою повного, всебічного та об'єктивного виконання судових рішень по вказаних справах необхідно провести перевірку з відібранням пояснень та вчиненням інших дій передбачених Законом ( а. с. 1 ).
Вважаю, що винесена прокурором постанова не суперечить чинному законодавству, а навпаки, узгоджується з вимогами закону.
Зокрема, ст. 20 ЗУ «Про прокуратуру» передбачає, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів прокурор має право, в тому числі мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або інформацію з обмеженим доступом, а при виявленні порушень закону у встановленому порядку ініціювати притягнення до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, починати досудове розслідування.
Позиція апелянта про те, що ні в Законі України «Про виконавче провадження» ні в Закону України «Про прокуратуру» не зазначено конкретно права прокурора на проведення перевірки виконавчих проваджень дає підстави вважати, що прокурор такого права не має, не ґрунтується на вимогах вказаних законів, оскільки ст. 20 вказаного Закону прокурору надано право на проведення перевірок на підставі постанови у будь-якій установі, організації, підприємстві.
А законні вимоги прокурора повинні виконуватись тими посадовими особами котрих вони стосуються.
Рапорт прокурора Юхман Л.Я. на ім»я Долинського міжрайонного прокурора від 17 жовтня 2013 року, зареєстрований цим же днем, підтверджує, що ОСОБА_3 відмовився надати зазначені вище конкретні виконавчі провадження по справах за позовами прокурора ( а. с. 2 ).
З письмових пояснень ОСОБА_3 від 18 жовтня та 12 листопада 2013 року вбачається, що він дійсно відмовився надати прокурору вказані виконавчі провадження, мотивуючи свою позицію тим, що такі вимоги прокурора суперечать вимогам закону ( а. с. 3-4, 6 ). Аналогічну позицію апелянт виклав і у листах від 18 жовтня та 14 листопада 2013 року ( а. с. 5 ).
Прокурор Юхман Л.Я., будучи допитана як свідок, підтвердила, що дійсно 17 жовтня 2013 року на підставі постанови прокурора про проведення перевірки просила ОСОБА_3 надати їй вказані виконавчі провадження, відмовився він і 12 листопада 2013 року, виконавчі листи по вказаних справах відповідно до Інструкції про порядок ведення діловодства в суді направлені у ВДВС самим судом, а перевірка була запланована з метою щоб перевірити причини неналежного виконання судових рішень саме за позовами прокурора та вирішувати питання про притягнення винних у такому до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності.
Свідок допитувалась по ініціативі прокурора оскільки в ході апеляційного розгляду апелянт заперечував факт пропозиції прокурора Юхман Л.Я. щодо надання їй вказаних виконавчих проваджень.
Апелянт визнав в ході апеляційного розгляду, що зазначені вище виконавчі провадження є на виконанні у ВДВС Долинського районного управління юстиції і направлені вони до виконання дійсно самим судом.
Надані прокурором в ході апеляційного розгляду документи теж підтверджують, що на виконанні у ВДВС Долинського РУЮ є вказані вище виконавчі провадження. І по всіх цих виконавчих провадженнях в ході судового розгляду справ прокурор був позивачем.
Крім того, як правильно зазначив і сам апелянт відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд, у справі "Горнсбі проти Греції" ( CaseofHornsby v. Greece) у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Викладене вище у сукупності дає підстави прийти до висновку про те, що на виконанні у ВДВС Долинського районного управління юстиції є зазначені вище виконавчі провадження, виконавчі листи по яких згідно чинного законодавства надіслані у ВДВС самим судом, що визнається всіма сторонами процесу. Прокурор по цих справах був стороною, позивачем в інтересах державних установ та організацій, і якщо виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження та судового розгляду, то прокурор є і стороною у виконавчому провадженні по всіх цих справах. А тому відповідно до вказаного Закону вправі знайомитись з виконавчими провадженнями, а останні мають бути йому надані для цього як стороні у справі.
При таких обставинах позиція апелянта про те, що прокурор по вказаних справах не вправі знайомитися з виконавчими провадженнями суперечить вимогам вказаного вище законодавства.
Проте, протиправність дій апелянта, у зв»язку з чим апелянта було притягнуто до адміністративної відповідальності, полягає не в тому, що він не надав прокурору вказаних матеріалів для ознайомлення як стороні у справах, за таке адміністративна відповідальність не наступає, хоч вимоги закону він порушив і по цій причині, а в тому що він порушив при цьому і інші вимоги чинного законодавства, зазначені вище, і тим самим вчинив дане адміністративне правопорушення.
Посилання апелянта на суть Постанови Верховного Суду України від 19 вересня 2011 року, розглянуту в порядку КАС України, а не в порядку КУпАП, копію якої долучив до матеріалів справи ( а. с. 25-27 ), не може бути взято до уваги, оскільки у вказаній Постанові йдеться про те, що прокурор згідно письмової вимоги зобов'язував ВДВС надати для ознайомлення в порядку нагляду матеріали виконавчих проваджень про стягнення штрафів та конфіскацію як видів кримінального покарання, а по даній справі йдеться про невиконання постанови прокурора про проведення перевірки у зв'язку з отриманням інформації про неналежне виконання вимог чинного законодавства, можливі порушення закону та необхідність перевірки цього питання з метою вирішення питання про притягнення винних до відповідальності
У своїй постанові суддя не акцентував позиції щодо винуватості апелянта у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, як це зазначено у протоколі про дане правопорушення від 12 листопада 2013 року ( а. с. 11-13 ), а саме : невиконанням вказаної постанови прокурора від 16 жовтня 2013 року та невиконанням усної вимоги прокурора Юхман Л.Я., а послався на невиконання вимог прокурора Юхман Л.Я. та відповідний лист прокурора від 12 листопада 2013 року, хоч про останній у протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 185-8 КУпАП, складеному Долинським міжрайонним прокурором не йдеться. Однак даний недолік усунуто в ході апеляційного розгляду.
При викладених обставинах, усунувши ті недоліки які допустив суддя в суді першої інстанції, дослідивши можливі докази, вмотивувавши позицію щодо суті правопорушення, вважаю, що оскаржена постанова по суті є правильною і у її скасуванні слід відмовити оскільки по справі доведеною є подія і склад адміністративного правопорушення з боку апелянта за вказаною статтею КУпАП.
Керуючись ст. ст. 245, 289, 294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Долинського районного суду від 27 листопада 2013 року по справі про адміністративне правопорушення щодо апелянта за ч. 1 ст. 185-8 КУпАП - без змін.
Постанова остаточна і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Івано-Франківської області С. С. Попович
Згідно з оригінолом
Суддя С. С. Попович