Справа № 22ц-257/2007

Головуючий у 1 інст.- Пошкурлат О.М. Доповідач - Литвиненко І.В.

29 січня 2007 року

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі

головуючого-судді:                    ЛИТВИНЕНКО І.В.

суддів:                                 ГУБАР B.C., МЕЛЬНИЧЕНКО Ю.В.

при секретарі:                     Гавриленко Ю.В.

з участю:                             Позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 27 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду як таке, що не відповідає дійсним обставинам справи й вимогам закону, та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 1553 грн 08 коп боргу за договором позики відповідно до розписки та стягнення 1700 грн моральної шкоди задоволені частково. Суд стягнув з відповідачки 1237 грн як суму боргу за розпискою від 05.02.2006 року, 51 грн в повернення сплаченого держеного мита та 30 грн витрат на ІТЗ, а в задоволенні решти вимог було відмовленґо.

Апелянт в апеляційній скарзі вказує на те , що суд не врахував, що розписка була написана під психологічним тиском та погрозами з боку позивачки та її чоловіка і розписка мала застереження про повернення боргу після повернення позивачкою відповідачці 150 доларів США за телефон марки „Сенао-358" та 56 доларів США які надавались на ліки.

Заслухавши доповідача, пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В матеріалах справи є розписка про те, що ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_1 і зобов'язується повернути   1237 грн. Умови договору позики відповідають положенням  ст.ст.1046,   1047   ЦК   України,   а   тому      відповідачка   повинна повернути борг, про що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у рішенні.

Доводи позивачки про написання розписки під психологічним тиском та погрозами є безпідставними, оскільки відсутні будь-які докази з цього приводу.

Що стосується посилань ОСОБА_2 на ті обставини, що виконання свого обов'язку вона обумовила виконанням своїх зобов'язань позивачкою, не ґрунтуються на законі, так як ст.ст. 206, 208, 1047 ЦК України вимагають письмову згоду на це другої сторони, а розписка не містить волевиявлення позивачки стосовно повернення грошей за телефону та ліки.

За таких обставин рішення суду першої інстанції відповідає як встановленим обставинам справи, так і нормам матеріального права, підстави для скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду   від 27 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: