Справа № 344/8496/14-п

Провадження № 33/779/189/2014

Категорія ч. 1 ст. 163-1 КУпАП

Головуючий у І інстанції Руденко Д. М.

Суддя - доповідач Попович С. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року м. Івано-Франківськ

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області Попович С. С., з участю захисника адвоката Желізняк Р.М., розглянувши за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Івано-Франківського міського суду від 24 липня 2014 року справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП щодо апелянта, -

в с т а н о в и в :

Вказаною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 85 гривень за те, що він, будучи директором ПП «Акра Голд», вчинив порушення порядку ведення податкового обліку, а саме : в зв`язку із заниженням податку на прибуток за II квартал 2011 року в сумі 209 983 гривні та податку на додану вартість в сумі 124 104 гривні, і що порушення є триваючим, оскільки на момент перевірки не усунено.

Суддя мотивував свою позицію тим, що провину ОСОБА_3 у вказаному доведено даними з протоколу про адмінправопорушення від 11 червня 2014 року, актом перевірки від 12 травня 2014 року.

Апелянт просить : поновивши строк на апеляційне оскарження, який він пропустив у зв'язку з тим, що його не було належним чином повідомлено про проведення судового розгляду та постановлення рішення, про наявність постанови йому стало відомо 23 жовтня 2014 року, а її копію отримав 28 жовтня 2014 року, тобто ним пропущено строк на подачу апеляційної скарги з поважних причин, зазначену постанову судді скасувати та закрити провадження у справі, мотивуючи тим, що постанова прийнята з грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права, є необ'єктивною, обставини не досліджені в повному обсязі, при прийнятті рішення не досліджено й не надано оцінку всім можливим доказам. Виходячи з диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, з постанови судді не зрозуміло за що він притягнутий до адмінвідповідальності, чи за відсутність податкового обліку, чи за порушення порядку ведення цього обліку, чи за неподання аудиторських висновків. Більше того, наявність акту документальної перевірки не є юридично встановленим фактом, який однозначно вказує на вчинення ним адміністративного правопорушення. Нормами Податкового кодексу України передбачено процедуру адміністративного оскарження по лінії фіскальної служби, а в подальшому й надано можливість оскарження рішень податкового органу в порядку адміністративного судочинства, чим він і скористався, використавши своє законне право на оскарження рішень податкового органу. Проведення процедури адміністративного провадження саме по собі ставить під сумнів сам акт документальної перевірки, а відповідно прийняття рішення по сумнівних документах неприпустиме. В свою чергу, протокол про адміністративне правопорушення, складений на підставі акту документальної перевірки, який оскаржується ним, і не може бути допустимим доказом при розгляді адміністративної справи. Сам факт оскарження податкових повідомлень-рішень, свідчить про те, що суми донараховані по акту документальної перевірки є неузгодженими і відповідно правові наслідки у вигляді обов'язку сплати донарахованих сум, ще не наступили. Вищевказане свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, адже відсутня об'єктивна сторона вказаного правопорушення.

Заслухавши апелянта та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вважаю, що строк на оскарження постанови, виходячи зі змісту ст. 289 КУпАП, підлягає до поновлення, оскільки судом в порушення вимог ст. 285 КУпАП копія постанови ОСОБА_3 надіслана не була, копію її він отримав 28 жовтня 2014 року ( а. с. 33 ), тобто строк дійсно пропущено з поважних причин.

А вирішуючи апеляційну скаргу по суті виходжу з наступного.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Проте, при вирішенні справи суддя не врахував, що відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адмінправопорушення, крім іншого, повинно бути зазначено конкретно місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, при складанні протоколу особі роз`яснюються її права, передбачені ст. 268 цього Кодексу, вручається копія протоколу, про що робиться відмітка у протоколі.

В даному випадку вимоги ст. 256 КУпАП належно не виконані, протокол складено загальними фразами, без вказання тих чи інших конкретних порушень і саме таких, що свідчать про порушення порядку ведення податкового обліку, без конкретизації інших фактичних обставин, без посилання на нормативні акти якими визначено порядок ведення податкового обліку.

Не суддя, а посадова особа, що складає протокол, має визначитись у вказаних питаннях та поставити у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що має бути відображено у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу повинен переконатись у підставності притягнення особи до адмінвідповідальності за конкретні дії.

Ст. 163-1 КУпАП, як правильно зазначив апелянт, передбачає відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Відповідальність за те, що вказано по суті в адмінпротоколі не може вважатись порушенням порядку ведення податкового обліку і регулюється іншими нормативними актами, в тому числі КК України. Тому відповідальність за такі порушення не може наступати саме за ст. 163-1 КУпАП. При порушеннях порядку нарахування та сплати податку на прибуток чи на додану вартість наступає відповідальність за іншими нормами чинного законодавства, як фінансова, так і кримінальна, але не адміністративна.

А тому приходжу до висновку, що оскаржена постанова винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства і підлягає скасуванню, а провадження по справі слід закрити у зв`язку з тим, що зі змісту протоколу про адмінправопорушення та інших матеріалів справи в діях ОСОБА_3 не вбачається події і складу правопорушення передбаченого саме ст. 163-1 КУпАП, а тому згідно ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 163-1, 245, 247, 289, 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження вказаної постанови судді.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Постанову судді Івано-Франківського міського суду від 24 липня 2014 року про визнання ОСОБА_3 винним за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП скасувати, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_3, зазначених у матеріалах справи, події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Постанова остаточна і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Івано-Франківської області С. С. Попович

Згідно з оригіналом

Суддя С. С. Попович