ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"11" липня 2006 р. | Справа № 17/348-05-10779 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тофана В.М.,
суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.
при секретарі судового засідання Петровій О.С.
за участю представників сторін:
Від Апелянта (позивача): не з’явився, належним чином повідомлений
Від відповідача 1: не з’явився, належним чином повідомлений
Від відповідача 2: не з’явився, належним чином повідомлений
Від третьої особи: Асташенкова О.І., по дов.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради
на рішення господарського суду Одеської області від 26.04.2006 року
по справі 17/348-05-10779
за позовом Заявника апеляційної скарги
до: 1. Комунального підприємства „Одесрембуд”
2. Малого приватного підприємства „Кельма”, м. Одеса
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Одеська міська рада
про визнання недійсним договору оренди
ВСТАНОВИВ:
Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення і, крім того, підписи представників сторін на повідомленні, які були на судовому засіданні апеляційної інстанції 27.06.2006р.
Апелянт (Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради) не надав витребувані ухвалою суду апеляційної інстанції документи, зазначені у п.2 ухвали від 13.06.2006р.
Тому справа за апеляційною скаргою цього Представництва розглядається по матеріалам, які є у справі.
Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (далі –Представництво) звернулось у місцевий господарський суд Одеської області до деревообробного цеху „Стройдеталь” КП „Одесремстрой” (далі – Відповідач –1) і малого приватного підприємства „Кельма” (далі –Відповідач –2) про визнання недійсним на майбутнє договору №4 від 30.04.2003р. оренди нежитлових приміщень ( паркетного цеху) площею 700 кв.м. та прилеглої до нього території площею 1 020 кв.м. по вул. Бугаївська, 58 у м. Одесі, обґрунтовуючи позов тим, що Представництво здійснює управління названим майном комунальної власності згідно Положення про Представництво і на підставі розпорядження Одеського міського голови від 21.02.2005р. №193-01р, в зв’язку, як вважає позивач, порушенням чинного законодавства на момент укладення вказаного договору оренди.
У відзиві на позов Відповідач –2 (МПП „Кельма”), заперечуючи проти позову, вважає останній необґрунтованим і як такий, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки будівлі, які були передані йому в оренду знаходились на законних підставах у Орендодавця ( Відповідач –1), іншій організації не передавались, він сумлінно виконував умови цього договору оренди, який оспорює позивач і згоден переукласти договір оренди з новим Орендодавцем.
Відповідач –1 (КП „Одесрембуд”) відзиву на позов не надав.
Ухвалою суду першої інстанції від 14.12.2005р. у відповідності зі статтею 24 ГПК України відповідач – деревообробний цех „Стройдеталь” Комунального підприємства „Одесрембуд”, як неналежного відповідача, замінено на належного відповідача – Комунальне підприємство (КП) „Одесрембуд” (а.с. 43).
Рішенням місцевого господарського суду від 26.04.2006р. (суддя Зуєва Л.В.) у позові відмовлено з огляду на те, що Представництво безпідставно звернулось з таким позовом, оскільки воно не є ні власником, ні органом управління майна по спірному договору оренди, а , отже, позивачем не доведено порушення його прав та інтересів спірним договором оренди.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач (Представництво) подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення суду скасувати і задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на ті ж підстави, що і у позові (укладення спірного договору оренди нерухомого майна без відома Представництва, яке згідно Положення про останнє, є органом управління комунального майна, тому воно є заінтересованою особою; майно надано в оренду без згоди власника –Одеської міської ради), а також на інші порушення чинного законодавства при його укладенні.
У поясненні до апеляційної скарги, поданого позивачем у процесі її розгляду, Представництво посилається також на укладення спірного договору оренди всупереч інтересам держави, що є підставою для визнання цього договору недійсним по статті 49 Цивільного кодексу України в редакції 1963р., в зв’язку з тим, що КП „Одесрембуд” самовільно розпорядився комунальним майном, і в той же час позивач у цьому поясненні зазначає, що цей договір оренди суперечить статті 48 названого Кодексу, а тому наполягає на задоволенні його апеляційної скарги.
Відповідач –1 (КП „Одесрембуд”) у заяві б/н і дати, яка надійшла до апеляційної інстанції 13.06.06р., погодився з апеляційною скаргою Представництва щодо невідповідності спірного договору вимогам чинного законодавства з підстав, вказаних в апеляційній скарзі, а протилежна позиція його (КП „Одесрембуд”), як зазначає він, висловлена у засіданні суду першої інстанції, є необґрунтованою, оскільки є суперечливою інтересам КП „Одесрембуд”.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і пояснення до неї, заслухавши третю особу, проаналізувавши юридичну оцінку судом фактичних обставин справи та їх повноту, і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що оспорюваний Представництвом (позивачем) договір оренди № 4 від 30.04.2003р., укладений між деревообробним цехом „Стройдеталь” комунального підприємства "Одесрембуд" (Орендодавець) та МПП “Кельма” (Орендар), відповідно до умов п. 1.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне володіння паркетний цех загальною площею 700 кв.м. для виготовлення столярних виробів та прилеглу до нього територію площею 1020 кв.м. строком до 01.05.2013 р. При цьому зазначений договір оренди № 4 від 30.04.2003р. був узгоджений з КП "Одесрембуд", що вбачається із нього.
Відповідно до Статуту Комунального міського ремонтно-будівельного підприємства (КП) „Одесрембуд” (додаток до рішення Одеської міської ради від 17.04.2001р. №2145-ХХІІІ) це підприємство створене засновником –Одеською міською радою, а уповноваженим органом його (Підприємства) є Управління житлово-комунального господарства (УЖКГ) Одеської міськради (пункти 1.1 і 1.2 Статуту). Зміни до Статуту КП „Одесрембуд” щодо вказаного органу управління Комунального підприємства „Одесрембуд” Засновником не вносились (таких даних ні позивач (Представництво), ні Одеська міська рада суду не надали, не дивлячись на вимогу суду апеляційної інстанції, про що зазначено вище.
Згідно пункту 4.3 Статуту КП „Одесрембуд” підприємство для здійснення статутних завдань може створювати виробничі відділення та підрозділи необхідні для його господарської діяльності. Цим же пунктом і пунктом 3.6 Статуту передбачено, якими правами наділив його і уповноважений орган –Управління житлово-комунального господарства - Засновник (Одеська міська рада) щодо комунального майна.
Відповідно до цього Статуту КП „Одесрембуд” останнім створено структурний відокремлений підрозділ –деревообробний цех без прав юридичної особи поза межами керівного органу –юридичної особи КП „Одесрембуд” - за місцезнаходженням цеху по вул. Бугаївська, 58 у м. Одесі з затвердженням Положення про нього.
Згідно цього Положення Комунальне підприємство „Одесрембуд” наділив цех правом здавати внайм (оренду) нерухоме майно, яке цеху передано в оперативне відання, з укладанням відповідних угод від імені КП „Одесрембуд” з юридичними та фізичними особами (громадянами), органами державної влади та місцевого самоврядування (пункти 2.3.6, 4.1, 4.1.1, 4.1.4 Положення).
Таким чином, слід вважати, що спірний договір оренди був укладений цехом від імені КП „Одесрембуд” –юридичної особи, - яким цей договір був затверджений.
Надаючи такі права своєму структурному підрозділу – цеху, - КП „Одесрембуд” - керувався своїм Статутом, згідно якого Засновник –Одеська міська рада –надала йому ( КП „Одесрембуд”) такі права: як укладати угоди (п. 3.2 Статуту), а директору Підприємства, який призначається на посаду і звільняється з посади розпорядженням Одеського міського голови, розпоряджатися майном і грошовими коштами і самостійно укладати договори за винятком, які підлягають обов’язковому затвердженню Засновником.
Цим Статутом КП „Одесрембуд” не передбачено, що укладення договорів оренди майна повинно бути погоджено з Засновником (власником), на що посилається Представництво у позовній заяві і в апеляційній скарзі, оскільки таке право йому Засновник ( власник) надав при створенні КП „Одесрембуд”.
Як вбачається із пункту 3.3 вказаного договору оренди розрахунок орендної плати здійснювався згідно з Методикою, на яку посилається Представництво, оскільки із цього пункту випливає, що розмір орендної плати може бути переглянутий на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених законодавством.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи і, зокрема, із розрахунку орендної плати до цього договору оренди (а.с. 15) і акту від 20.02.2003р. приймання-передачі майна від міського ремонтно-будівельного тресту (МРБТ) на баланс створеного Одеською міською радою Комунального підприємства (КП) „Одесрембуд” остаточна вартість паркетного цеху станом на день передачі (20.02.2003р.) була 17 130 грн. (а.с. 40)., а місячна орендна плата паркетного цеху згідно розрахунку складає 1 470 грн., а за рік –орендна плата цеху складає 17 640 грн., хоча частина 1 статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачає, що при здачі в оренду структурного підрозділу підприємства, яким у даному випадку є вказаний цех, розмір орендної плати за рік не повинен перевищувати 10% вартості орендованого майна.
Оспорюваний Представництвом договір оренди відповідає вимогам глави 25 Цивільного кодексу України в редакції 1963р., чинного на момент його укладення, а саме: сторони погодили предмет, розмір орендної плати, строк дії договору та інші умови.
Крім цього, сторони при укладенні договору оренди в п.9.9 зазначили, що взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що оспорюваний Представництвом договір на момент його укладення відповідав вимогам чинного законодавства і відсутні підстави для визнання його недійсним.
При необхідності сторони по договору вправі внести до нього зміни і доповнення. З цього приводу є постанова Вищого господарського суду України від 01.10.2002 р. у справі № 2/90-921 по господарському суду Тернопільської області і постанова Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 15.03.2005 р. у справі № 1/384-9/141 по господарському суду Львівської області.
КП „Одесрембуд” згідно своєму Статуту не є казенним підприємством , на що неправомірно посилається позивач у своєму поясненні до апеляційної скарги, а є державним унітарним комерційним підприємством, оскільки згідно ч. 6 ст. 76 ГК України найменування казенного підприємства, повинно у Статуті містити назву: „Казенне підприємство”.
Крім того, при визнанні оспорюваного Представництвом договору оренди від 30.04.2003 р. недійсним він згідно ст. 59 ЦК України в редакцій 1963 р. і ст. 223 ЦК України в редакції від 16.01.2003 р., чинного з 01.01.2004 р., може бути визнаний недійсним лише на майбутнє з моменту прийняття рішення суду.
Слід зазначити, що вказаний договір оренди укладався сторонами, коли 16.01.2003 р. була прийнята редакція нового Цивільного кодексу і цей договір виконувався сторонами після введення в дію названого Кодексу, тобто з 01.01.2004 р.
Статтею 796 ЦК України в редакції з 16.01.2003 р. передбачено, що одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки, а згідно статті 797 названого Кодексу плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою, що визначено оспорюваним договором оренди.
На виконання умов договору КП "Одесрембуд" (Орендодавець) в особі свого структурного підрозділу-цеху „Стройдеталь” - передав за актом приймання-передачі МЧП “Кельма” (Орендар) приміщення, а Орендар в свою чергу прийняв їх та па протязі трьох років належним чином виконував свої обовязки за договором, а саме: використовував орендоване приміщення у відповідності з його призначенням та умовами договору, своєчасно та у повному обсязі сплачував орендну плату та здійснював необхідні ремонтні роботи по утриманню орендованого приміщення у технічному стані, відповідному вимогам СЕС та іншим вимогам, які визначені договором оренди, оскільки Орендодавцем не пред'явлені Орендарю ніяких претензій з цього приводу.
Однак, 30.11.2005р. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до дерево-обробного цеху "Стройдеталь" комунального підприємства "Одесрембуд", Малого приватного підприємства “Кельма” про визнання недійсним договору оренди № 4, укладеного між відповідачами 30.04.2003р., та зобов'язання МПП “Кельма” повернути територіальній громаді м. Одеси, в особі Одеської міської ради паркетний цех загальною площею 700 кв.м. та прилеглу територію до нього загальною площею 1020 кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 58.
Підстави звернення з таким позовом зазначені вище.
Дійсно розпорядженням міського голови №193-01р. від 21.02.2005р. було вирішено передати від КП "Одесрембуд" в управління Представництва будівлі, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 58, згідно додатку, яким визначений перелік цього майна, тобто вже після укладення оспорюваного позивачем договору оренди. Про передачу прилеглої до них території мова в цьому розпорядженні не йде.
Відповідно до вищезазначеного переліку, передачі підлягала: будівля паркетного цеху загальною площею 633,9 кв.м. та інше майно. Пунктом 2 цього розпорядження передбачена передача та прийняття будівель по акту приймання-передачі, а згідно акту приймання-передачі будівлі по цьому розпорядженню міського голови, наданого представником позивача у судовому засіданні суду першої інстанції на його вимогу КП "Одесрембуд" передало, а Представництво прийняло в управління будівлю паркетного цеху загальною площею 700 кв.м., що не відповідало вказаному розпорядженню (а.с. 109).
Судом першої інстанції в ході розгляду справи було встановлено з підтвердженням представниками КП "Одесрембуд" і МПП “Кельма”, що фактично передача цього майна Представництву –позивачу не була здійснена до часу розгляду справи у суді. Акт приймання-передачі по переліку майна, визначеному у розпорядженні голови, складений не був та майно по акту не передавалось. Починаючи з травня 2003року, частина майна, зазначеного у розпорядженні міського голови №193-01р від 21.02.2005р., а саме: паркетний цех, знаходиться на балансі КП „Одесрембуд” і в оренді МПП “Кельма” на підставі договору оренди від 30.04.2003р., з користування якого це майно не вилучалось.
Приймаючи до уваги те, що органом управління комунального майна КП "Одесрембуд" згідно його Статуту є Управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради, зміни до якого Засновником (Одеською міською радою) не вносились, а також, враховуючи вищезазначене, дозволяє суду дійти висновку про те, що спірне майно, яке є комунальною власністю, на день вирішення спору в суді не знаходиться в управлінні Представництва (позивача), про що зазначено вище і ненадання суду належних доказів виконання пункту 2 розпорядження міського голови №193-01р від 21.02.2005р. і внесення, хоча згідно зі ст.ст. 33, 34 ГПК України, позивач повинен довести суду ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції в оскарженому рішенні щодо безпідставності вимог Представництва про повернення прилеглої території до орендованого цеху територіальній громаді в особі Одеської міської ради, оскільки це суперечить ст. 152 Земельного кодексу України, згідно якої тільки власник або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю. Таких прав Представництву згідно його Положення йому не надано.
Є помилковим твердження Представництва ( позивача) у поясненнях до апеляційної скарги, що спірний договір оренди слід визнати недійсним відповідно до ст. 48 і ст. 49 ЦК України в редакції 1963р., чинного на момент укладення договору, оскільки ці статті передбачають різні підстави для визнання договору недійсним і з різними правовими наслідками, що відсутнє в даному випадку.
Крім того, як зазначено вище, однією із підстав заявленого позову Представництвом є доводи про порушення земельного законодавства. При цьому позивач ні згідно Положення про Представництво, ні згідно положень діючого законодавства не має повноважень щодо вирішення питань, які виникають із спірних земельних відносин. Будь-яких порушень саме своїх прав та інтересів щодо цього позивачем суду не доведено, а навпаки Представництво, не маючи на це будь-яких повноважень, наполягає на поверненні земельної ділянки площею 1020 кв.м. саме територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради.
Також позовні вимоги Представництва не підлягали задоволенню і з інших підстав, зазначених нижче.
Розпорядження №193-01р Одеського міського голови „Про передачу в управління Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради будівель, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Бугаївська, 58” прийнято 21 лютого 2005 р. (а.с. 19), а оспорюваний Представництвом договір оренди паркетного цеху КП "Одесрембуд" був укладений останнім в особі підрозділу-цеху з Малим приватним підприємством “Кельма” 30 квітня 2003р., тобто до передачі цього майна названим розпорядженням в управління Представництву і на момент укладення вказаного договору ніяким чином не могли бути порушені його права чи охоронювані законом інтереси, що згідно статей 1 і 2 Господарського процесуального кодексу України може бути підставою для звернення до господарського суду для їх захисту.
Тим паче, що згідно Статуту КП "Одесрембуд", затвердженого Засновником –Одеською міською радою (власником комунального майна), до якого вказаний Засновник не вносив зміни щодо управління цим майном, позивач не є органом управління майна КП "Одесрембуд".
Згідно пункту 4 роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.99р. №02-5/111 з подальшими змінами, внесеними роз’ясненнями Президії Вищого господарського суду і рекомендаціями Вищого господарського суду, якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статті 2 ГПК. Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.
Відповідно до статті 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про безпідставність позову і апеляційної скарги Представництва, які задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене і керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 26.04.2006р. по справі № 17/348-05-10779 – без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: В.М. Тофан
Судді: О.О.Журавльов
М.В. Михайлов