Судове рішення #466080
Справа № 22ц-62/2007

Справа № 22ц-62/2007                        Головуючий у першій інстанції КОВЕРЗНЕВ В.О.

Категорія - цивільна                                                                        Доповідач - ІВАНЕНКО Л.В:

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2007 року                                                                                                         місто Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:       ІВАНЕНКО Л.В.

суддів:                         ШЕМЕЦЬ Н.В., ШКОЛЬНОГО В.В.

при секретарі:     ПАЦ Т.М.,

за участю:                   ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 листопада 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданної ушкодженням здоров"я, -

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 листопада скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_5 до них про відшкодування шкоди.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 по 6 грн. 37 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та по 375 грн. у відшкодування моральної шкоди, вирішено питання про судові витрати.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не послався ні на один доказ, який би свідчив про неналежне виконання ними батьківських обов'язків по вихованню дитини, а постанова Деснянського районного суду від 8 листопада 2006 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.. 184 ч.1 КпАП України за неналежне виконання обов'язків по вихованню була скасована головою апеляційного суду. Апелянти посилались на те, що суд невірно застосував положення ст. 1178 ЦК України щодо покладення на них відповідальності за шкоду, заподіяну їх неповнолітньою дочкою ОСОБА_6, оскільки в матеріалах справи маються докази, які підтверджують належне виховання ними дитини, а тому підстави для стягнення шкоди відсутні.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_1, які скаргу підтримали і просили рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову, пояснення представника позивача ОСОБА_3, яка проти задоволення скарги заперечувала і просила залишити рішення в силі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню виходячи з наступного.

По справі встановлено, що 5 березня 2006 року під час занять групи школи танцю „Альянс" між малолітніми ОСОБА_6, 19.11.92 року народження та ОСОБА_5, 13.05.93 року народження виник конфлікт, який полягав у тому, що ОСОБА_5 випадково під час танцю заділа ногою ОСОБА_6, а остання у відповідь нанесла удар по нозі ОСОБА_5, після чого тренер ОСОБА_7 зробила зауваження ОСОБА_6. Та попросила її вийти із залу.

Після занять, близько 16 год., ОСОБА_2 по дорозі додому зупинила ОСОБА_5 та навмисно нанесла ОСОБА_5 удари в спині та живіт, чим завдала їй тілесні ушкодження.

Дані обставини підтверджуються по справі показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_5, актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 771( а.с.16-17) згідно якого у ОСОБА_5 був виявлений забій передньої черевної стінки , який за категорією тяжкості віднесений до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров"я, випискою із.медичної картки стаціонарного хворого (а.с.7) про проходження лікування та обстеження, відмовним матеріалом по заяві ОСОБА_4, що досліджувався як судом першої , так і судом апеляційної інстанції, і не спростовуються показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_11, які підтвердили той факт, що ОСОБА_6 нанесла ОСОБА_5 удари в спину. Деякі розходження у показаннях вище наведених свідків щодо способу завдання тілесних ушкоджень та безпосередньо в які частини тіла наносились удари, обґрунтовано оцінені судом як такі, що викликані малолітнім віком свідків, які не змогли чітко пояснити про деталі нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5.

Згідно з ч.1 ст. 1178 ЦК України шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою.

Виходячи з того, що по справі доведено, що малолітня ОСОБА_6. завдала тілесні ушкодження малолітній ОСОБА_5 та вимог наведеної норми закону, суд вірно стягнув з відповідачів на користь позивача витрати на придбання ліків у сумі 12 грн.75 коп., які підтверджуються по справі призначенням лікаря та чеками про їх придбання ( а.с.9) та моральне відшкодування в сумі 750 грн. Вирішуючи питання про розмір морального відшкодування, суд виходив з того, що ОСОБА_5 зазнала фізичних страждань, приниження , була позбавлена на деякий час можливості вести звичайний спосіб життя, приймати участь у виступах танцювальної групи, була вимушена лікуватись. Апеляційний суд знаходить, що розмір морального відшкодування є адекватним тим моральним стражданням, яких зазнала ОСОБА_5, є помірним та справедливим.

2

 

Доводи апелянта про те, що скасування головою апеляційного суду постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 квітня 2006 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності свідчить про відсутність в її діях ознак правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КпАП України, а саме неналежного виконання нею обов'язків по вихованню не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Також, апелянтами не представлено доказів про те, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення ними виховання малолітньої особи, а виникла в силу обставин, що жодним чином не могли бути пов"язаними з вихованням дитини.

Судове рішення відповідає як матеріальному, так і процесуальному праву, а тому відсутні підстави для його скасування.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 листопада 2006 р. - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді:

3

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація