ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2006 р. | № 15/521-б |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Удовиченко О.В., –головуючого |
Панової І.Ю., |
Катеринчук Л.Й. |
розглянувши касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Струм” |
на постанову та на постанову | господарського суду міста Києва від 11.08.2005 Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2006р. |
у справі | №15/521-б господарського суду міста Києва |
за заявою | Товариства з обмеженою відповідальністю “Другий капітал” |
до ліквідатор | Товариства з обмеженою відповідальністю “Струм” Петренко Ю.М. |
про | визнання банкрутом |
за участю представників сторін:
від боржника : Дикусар І.Л.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Києва від 11.08.2005 у справі № 15/521-б (суддя Хоменко М.Г. ) визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, визнано ТОВ “Другий капітал” кредитором по відношенню до банкрута з майновими вимогами на суму 1 114 479,52грн. (відповідно до ст.ст. 12, 22-24, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” ).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 у справі № 15/521-б (судді: Сотніков С.В. , Дикунська С.Я., Лосєв А.М.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Струм” залишено без задоволення, постанову господарського суду міста Києва без змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими актами. Товариства з обмеженою відповідальністю “Струм” звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 11.08.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 у справі № 15/521-б, провадження у справі припинити .
Скарга мотивована тим, що справа про банкрутство відсутнього боржника була порушена 01.08.2005 , а постанова про визнання боржника банкрутом винесена 11.08.2005. На момент порушення провадження боржник мав інше місцезнаходження, ніж було зазначено в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство.
Суд першої інстанції при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом керувався недопустимими доказами ( договором, листами боржника), які відносяться до проміжку часу, який значно передує порушенню справи про банкрутство. Натомість суд не витребував від кредитора допустимих доказів знаходження боржника за певною адресою – довідки з ЄДРПОУ , витяг зі статуту.
Колегія суддів Вищого господарського суду України , розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступного:
- 01.08.2005 року господарський суд міста Києва порушив провадження у справі № 15/521-б про банкрутство відсутнього боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “Струм”, на підставі ст. 52 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” .
Як вбачається з матеріалів справи, заява кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю “Другий капітал” мотивована наявністю у боржника боргу перед кредитором у сумі 1 114 479,52грн. , а також неможливістю стягнення з боржника суми боргу у зв’язку із його відсутністю за місцезнаходженням та відсутністю підприємницької діяльності.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст. 52 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”( надалі Закон) у разі, якщо громадянин –підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов’язань.
Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.
Постанова господарського суду міста Києва від 11.08.2005 року у справі № 15/521-б про визнання відсутнього боржника банкрутом мотивована тим, що за юридичною адресою, а саме м. Київ, вул. Гнати Юри 9 кв. 414, боржник не знаходиться, кошти та рух грошових коштів на рахунках боржника відсутні, нерухомого майна та транспортних засобів боржника не виявлено.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2006 року у справі № 15/521-б , згідно якої постанова господарського суду м. Києва від 11.08.2005 року у справі № 15/521-б залишена без змін, мотивована тим, що беззаперечних доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги ТОВ “ Струм” не надано, постанова господарського суду відповідає чинному законодавству фактичним обставинам та матеріалам справи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого та апеляційного господарських судів не відповідають вимогам ч.1 ст. 52 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, судові акти попередніх інстанцій підлягають скасуванню, провадження у справі припиненню, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.15 ГПК України справи про банкрутство розглядаються за місцезнаходженням боржника.
Згідно зі ст.1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” місцезнаходження юридичної особи –адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Виходячи з вимог ст.9 ,17 вказаного Закону у бланку свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи зазначається крім того, місцезнаходження юридичної особи.
Згідно з вимогами ч.1 ст.17 Закону відомості про юридичну особу або фізичну особу –підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток.
В Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.
Згідно з вимогами ч.1 ст.18 Закону України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” , яка регулює статус відомостей Єдиного державного реєстру, якщо відомості , які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до вимог ч.2, ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів Вищого господарського суду, виходячи з викладеного, вважає, що при порушенні справи про банкрутство та виносячи постанову про визнання боржника банкрутом відповідно до вимог ст.52 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” , суд першої інстанції не з’ясував дійсне місцезнаходження юридичної особи –боржника .
Кредитором були надані суду не достовірні докази місцезнаходження боржника на момент порушення справи , відповідно до вимог Закону України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, а саме, не було надано свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ “ Струм” та довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ( ЄДРПОУ), які містять достовірні відомості про місцезнаходження юридичної особи і можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Відомості, які містяться в договорах про надання кредитної лінії, поруки, відповідно до вимог ст.34 ГПК України, в даному випадку, не можуть підтверджувати місцезнаходження юридичної особи боржника.
Крім того, відповідно до вимог ст.17 Закону України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” , який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,3 ст.18 вказаного Закону , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені , вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.
Виходячи з викладеного , відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинна бути зафіксована в Єдиному Державному реєстрі , відомості про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням повинні бути внесені до Єдиного Державного Реєстру, в іншому випадку вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Виходячи з викладеного, в порушення вимог вказаного Закону , акт головного відділу податкової міліції від 12.07.2005 року не є належним доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.
Крім того, Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що докази, які є підставою для порушення справи про банкрутство повинні бути подані до господарського суду, у повному обсязі, на момент порушення справи , в судових актах попередніх інстанцій взагалі не надана оцінка тому факту, що при зверненні з заявою по порушення справи про банкрутство відсутнього боржника на підставі ст. 52 Закону, кредитор, посилаючись на факт існування заборгованості, взагалі не надає доказів звернення до боржника з грошовими вимогами .
Висновки суду першої інстанції, які викладені в постанові від 11.08.2005 року про визнання боржника банкрутом, стосовно відсутності коштів та руху грошових коштів на рахунках боржника, відсутності нерухомого майна і транспортних засобів не відповідають та не підтверджуються матеріалами справи.
На підставі викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що справа про банкрутство відсутнього боржника ТОВ “ Струм” порушена безпідставно , в зв’язку з чим підлягає припиненню.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Струм” задовольнити.
Постанову господарського суду міста Києва від 11.08.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2006р у справі № 15/521-б скасувати. Провадження у справі № 15/521-б припинити.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді І.Ю. Панова
Л.Й. Катеринчук