Справа №22ц -486//09 Головуючий в 1 інстанції: Сарапін Г.С.
Категорія: 6
Доповідач: Веремчук Л.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2009 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л.І.
суддів - Веремчук Л.М., Русинчука М.М.
при секретарі - Губарик К.А.
з участю:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_3 вона ж представник відповідачаОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням на рішення Володимир-Волинського міського суду від 27 лютого 2009 року ,-
в с т а н о в и л а:
Володимир-Волинський міський суд від 27 лютого 2009 року рішенням в позові ОСОБА_1 відмовив за безпідставністю заявлених позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення місцевого суду із-за порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постановити нове рішення по суті позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного суду, розглянувши апеляційну скаргу в межах її доводів, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із слідуючих мотивів.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, і це відповідає матеріалам справи, що жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами, щАДРЕСА_1до 1989 року належав на праві спільної сумісної власності колишньому подружжю: ОСОБА_4таОСОБА_5 якими в 1989 році в судовому порядку було проведено його поділ. ОСОБА_4 було виділено приміщення, що склало 46/100 частин у зазначеному будинковолодінні, а ОСОБА_5. - виділено приміщення, що склало 54/100 частин, в тому числі кожному з подружжя виділено в жилому будинку по ½ частині спірного коридору 1-1. При цьому зобов»язно ОСОБА_4влаштувати перегородку в коридорі 1-1. Дана обставина стверджується рішенням народного суду міста Володимира-Волинського від 27.06.1989 року ( а.с. 5-7).
28 березня 1994 року ОСОБА_4 подарував свою частину житлового будинку, в тому числі ½ частину коридору 1-1 (договір дарування від 28.03.1994р., зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації за реєстровим номером № 2386 від 19.04.1994р.) позивачці по справі ОСОБА_1
Власником 54/100 частин будинковолодіння за договором обміну від 24 грудня 1997 року став ОСОБА_6, після його смерті - його син ОСОБА_2
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
В обґрунтування позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні половиною коридору 1-1 в жилому будинку АДРЕСА_1 позивачка ОСОБА_1 покликалася на те, що у зв»язку із самочинною добудовою відповідачами веранди з боку зовнішнього входу в коридор 1-1, вона не має можливості зайти в свою частину цього коридору, що стала ізольованою, та зробити там перегородку.
Такі твердження позивачки не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду і спростовуються такими доказами.
Із технічного паспорта зазначеного будинковолодіння складеного 17.02.1976 року зі змінами від 12.09.1989 року вбачається, що його попередні власники - ОСОБА_4та ОСОБА_5 спірний коридор, який складав 7.6 кв.м поділили шляхом влаштування перегородки ОСОБА_4 на виконання рішення суду. При виконанні цього рішення щодо поділу спірного коридору виділена ОСОБА_4 частина цього коридору під № 2-2 склала 2,7 кв.м., а виділена ОСОБА_5. частина спірного коридору під № 1-1 склала 4.6 кв.м. Нерівномірність поділу була зумовлена технічними причинами.
Із технічного паспорту, складеного 28.03.1994 року вбачається,що будинковолодіння складається із двох квартир: квартира № 1 належить ОСОБА_5., в якій є частина приміщення поділеного спірного коридору 1-1, площею 4.6 кв.м. та квартири № 2, що належить позивачці ОСОБА_1, в якій є частина приміщення 2-2 поділеного спірного коридору 1-1 під назвою «комора», площею 2.7 кв.м.
При переході до позивачки ОСОБА_1права власності на 46/100 частин зазначеного вище будинковолодіння до неї перейшло право власності в жилому приміщенні, що входять у квартиру № 2 :коридор2-1, площею 4.4 кв.м; частина спірного коридору 1-1 під назвою «комора», площею 2.7 кв.м; кухню, площею 13.1 кв.м.; жилу кімнату площею 15.6 кв.м. Попередній власник будинковолодіння ОСОБА_4 не оспорював поділ коридору 1-1 шляхом влаштування перегородки в ньому саме так, як вона влаштована на даний час, погоджувався з таким реальним поділом спірного коридору 1-1 шляхом влаштування у своїй частині коридору комори 2-2 та обладнання окремого входу в належну йому частину житлового будинку в приміщенні коридору 2-1. Не оспорювали такого поділу коридору і власники квартири № 1.
Не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що рішення суду від 29 червня 1989 року про поділ спірного коридору на дві рівні частини на даний час не виконане спростовується вищенаведеними доводами. Саме після виконання рішення суду позивачка отримала у власність від ОСОБА_4. частину будинковолодіння у такому стані і в таких розмірах, які існують на даний час.
Відповідно до ст..376 ч.1 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідачу ОСОБА_2. рішенням виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради від 20.09.2007 року № 366 надано дозвіл на проведення реконструкції належної йому частини житлового будинку на власній земельній ділянці.
Межі земельної ділянки відповідачаОСОБА_2 п АДРЕСА_1 погоджені ним з усіма суміжними землекористувачами, в тому числі і з позивачкою ОСОБА_1
Комісією з питань забудови, створеної розпорядженням Володимир-Волинським міським головою за участю позивачки ОСОБА_1підтверджено відповідність чинному законодавству та місцевим правилам забудови реконструкції належної ОСОБА_2. частини житлового будинку на власній земельній ділянці шляхом добудови до його частини будинку приміщення коридору, санвузла без збільшення житлової площі та із збільшенням загальної площі до 60 кв.м, з чим погодилась позивачка, засвідчивши своїм підписом.
Із листа інспекції держархбудконтролю у Волинській області від 13.02.2009 року № 205 вбачається, що при обстеженні земельної ділянкиОСОБА_2 по АДРЕСА_1самочинного будівництва не виявлено, об»єкт відповідає державним будівельним, санітарним, протипожежним нормам та місцевим правилам забудови.
Все це дало суду підстави прийти до вірного висновку про те, що можна вважати самочинною здійснювану відповідачем ОСОБА_2реконструкцію належної йому частини житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом добудови до неї веранди на власній земельній ділянці, а також, що такою реконструкцією позивачці чиняться перешкоди в користуванні, володінні чи розпорядженні належними приміщеннями в цьому житловому будинку. Оскільки належні позивачці ОСОБА_1 та відповідачеві ОСОБА_2приміщення в зазначеному житловому будинку є повністю ізольованими, складають окремі квартири з окремими входами-виходами, що були обладнані ще до набуття ними права власності на свої частини будинку, і не заперечувалось позивачкою.
Покликання позивача на те, що виконком міської ради не вправі був надавати дозвіл відповідачеві на переобладнання і перепланування житлового будинку спростовується ст.152 ЖК України, яка надає таке право саме виконкому відповідної ради.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини. В апеляційній скарзі не наведено доводів для спростування висновків суду.
Інших доводів, які б вказували на неправильність оскаржуваного рішення, в апеляційній скарзі не наведено.
Виходячи з меж апеляційного розгляду визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у даній справі судового рішення.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314,315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу позивача відхилити.
Рішення Володимир-Волинського міського суду від 27 лютого 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Судді: