Справа № 22ц - 536/09 Головуючий у 1 інстанції - Бондар В.М.
Категорія: 42 Доповідач - Веремчук Л.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 квітня 2009 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Мудренко Л.І.
суддів Веремчук Л.М., Русинчука М.М.
при секретарі Губарик К.А.
з участю представника позивача ОСОБА_1ОСОБА_2
представника третьої особи ОСОБА_3
відповідачів ОСОБА_4.,ОСОБА_5.
представника відповідачів ОСОБА_6
представника органу опіки і піклування ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у Волинській області, третьої особи на стороні відповідача - підпорядкованої державної пожежної частини № 19 Ковельського РВ ГУ МНС України у Волинській області доОСОБА_4 таОСОБА_5 про виселення із службового приміщення, за апеляційною скаргою позивача на рішення Ковельського міськрайонного суду від 23 лютого 2009 року,-в с т а н о в и л а :
28 серпня 2008 року головне управління міністерства з надзвичайних ситуацій України у Волинській област звернулось в суд з позовом доОСОБА_4 таОСОБА_5 про виселення їх з малолітніми дітьмиОСОБА_9 таОСОБА_8 з квартириАДРЕСА_1
В ході розгляду справи позивач змінив підставу позову, вказуючи на те, що оскільки вказане приміщення не має статусу житлового, просить ухвалити рішення про виселення відповідачів із малолітніми дітьми із службового приміщення (на плані за № 10) за зазначеною вище адресою.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачі з малолітніми дітьми 8 лютого 2008 року самовільно вселились і проживають в цьому приміщенні без рішення житлово-побутової комісії ГУ МНС, видачі спеціального ордеру. Просив виселити відповідачів із неповнолітніми дітьми із самовільно зайнятого службового приміщення.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 23 лютого 2009 року в позові відмовлено.
Вважаючи рішення суду незаконним, побудованим на припущеннях, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю із-за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є ні балансоутримувачем, ні власником згаданого приміщення, а тому його вимоги є неправомірними.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки його висновки не відповідають обставинам справи, висновки суду зроблені з порушенням вимог закону.
Відповідно до ст..398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Позивач володіє приміщенням, у місті Ковелі по вулиці Відродження,1, що являє собою пожежне депо на 4 автомобілі. Приміщення йому було передано з балансу АТ «Ковельсільмаш» і перебуває на балансі ПДПЧ-19 м.Ковеля ГУ МНС України у Волинській області (а.с. 47-57,……………). У цьому приміщенні, яке складається із трьохповерхової споруди, знаходиться службове приміщення (за планом № 10) в яке самоправно, без будь-яких на це законних підстав поселилась сім»я відповідачів з двома малолітніми дітьми.
Твердження суду про те, що передача спірного приміщення нічім не підтверджена спростовується вищенаведеними актами передачі цього приміщення з балансу АТ «Ковельсільмаш» на баланс ПДПЧ-19 м.Ковеля ГУ МНС України у Волинській області. Земельна ділянка, на якій розташоване пожежне депо за цією адресою передана позивачеві у постійне користування, що підтверджується державним актом серії ЯЯ №9035049 ( а.с……………….).Тому посилання суду на те, що позивач не має права вимоги за даним позовом є помилковим, оскільки суд при цьому не врахував положення ч.3 ст.397 ЦК України, яка встановлює презумпцію правомірності володіння. Таке припущення вважається правдивим доти, доки воно не спростоване положенням закону або рішенням суду. Оскільки фактичний володілець припускається таким, що володіє правомірно, він не повинен доводити правомірність свого володіння чужим майном. Право володіння позивача на спірне приміщення у встановленому ст..399 ЦК України не припинене на даний час.
Посилання в судовому рішенні місцевого суду на те, що дане приміщення являється житловим і не заселене з вересня 2006 року не дає відповідачам підстави для самоправного зайняття його.А тому вони підлягають виселенню із спірного приміщення.
Отже, із-за порушення судом першої інстанції норм матеріального права рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у Волинській області.
На підставі ст. ст.п.1ч.1 ст.395,396397-399ЦК України, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу позивача - головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у Волинській області задовольнити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду від 23 лютого 2009 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Виселити ОСОБА_4,ОСОБА_5 з малолітніми дітьмиОСОБА_9 таОСОБА_8 із службового приміщення (на плані АДРЕСА_1
Стягнути зОСОБА_4,ОСОБА_5 в користь головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у Волинській області судові витрати по справі:15(п»ятнадцять)грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду даної справи (по 7грн.50коп. з кожного відповідача) та 12(дванадцять) грн.75коп. судового збору (по 6грн.38коп. з кожного відповідача).
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Судді