справа № 2- 609 2007 рік
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ.
30 січня 2007 року. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області у складі головуючої: судді Янжули С.А.
при секретарі Лиман Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання правочинів дійсними та визнання права власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання правочинів дійсними та визнання права власності на нерухоме майно посилаючись на те, що 12 жовтня 2006 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 30,8 м2, житловою площею 17,1 м2.
Зазначена квартира належала відповідачці на підставі договору міни нерухомого майна, виданого та зареєстрованого 09.07.2001 року в Павлоградській товарній біржі за НОМЕР_1. Продавцю належали всі 100 % відчужуваної квартири.
Згідно п. 4 Договору квартира продана за 3 700 (три тисячі сімсот) грн., які відповідачем отримані 18 жовтня 2006 року.
В рахунок виконання умов договору сторони виконали всі свої зобов'язання в повному обсязі та претензій один до одного не мають, що підтверджується розпискою від 18.10.2006 року.
Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Причиною часткового невиконання ними вимог ст. 657 ЦК України, тобто нотаріального посвідчення договору, була відмова в реєстрації договору купівлі-продажу спірної квартири нотаріусом м. Першотравенська в зв'язку з відсутністю нотаріального посвідчення договору міни від 04.07.2001 року.
Згідно ст. 716 Цивільного кодексу України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
В зв'язку з тим, що даний договір не посвідчено нотаріально, позивачка не має можливості реалізовувати свої майнові права відносно зазначеної квартири в повному обсязі. Зазначений факт і є підставою для звернення до суду першої інстанції з цим позовом, а саме для захисту та відновлення реалізації її прав, регламентованих нормами чинного законодавства України, відносно її майна.
Згідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Але, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Позивачка просить суд визнати договір міни нерухомого майна від 04.07.2001 року НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований Павлоградською Товарною біржею, дійсним, та договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 30,8 м2, житловою площею 17,1 м2 , укладений міжОСОБА_1 та ОСОБА_2 12 жовтня 2006 року, дійсним, також просить визнати за нею право власності на вказану квартиру.
В судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала.
Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги визнала в повному обсязі та пояснила суду, що 12 жовтня 2006 року між нею та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 30,8 м2, житловою площею 17,1 м2. Зазначена квартира належала їй на підставі договору міни нерухомого майна, виданого та зареєстрованого 09.07.2001 року в Павлоградській товарній біржі за НОМЕР_1. Продавцю належали всі 100 % відчужуваної квартири. Квартиру вона продала за 3 700 грн., які отримала від позивачки 18 жовтня 2006 року, що підтверджується розпискою.
Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги визнала в повному обсязі та пояснила суду, що дійсно між нею та ОСОБА_2 було укладено договір обміну нерухомого майна, який було видано та зареєстровано 09.07.2001 року в Павлоградській товарній біржі за НОМЕР_1.
Всі умови договору вони виконали в повному обсязі та претензій один до одного не мають.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав:
В судовому засіданні встановлено, що 04.07.2001 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір нерухомого майна, а саме обмін однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 30,8 м2, житловою площею 17,1 м2 та двокімнатну квартируАДРЕСА_2, загальною площею 42,9 м2, житловою площею
6 м2 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 68,6 м2, житловою площею
7 м2, який було видано та зареєстровано 09.07.2001 року в Павлоградській товарній біржі за НОМЕР_1.
12 жовтня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 30,8 м2, житловою площею 17,1 м2.
Зазначена квартира належала відповідачці на підставі договору міни нерухомого майна, виданого та зареєстрованого 09.07.2001 року в Павлоградській товарній біржі за НОМЕР_1. Продавцю належали всі 100 % відчужуваної квартири.
Згідно п. 4 Договору квартира продана за 3 700 (три тисячі сімсот) грн., які відповідачем отримані 18 жовтня 2006 року.
В рахунок виконання умов договору сторони виконали всі свої зобов'язання в повному обсязі та претензій один до одного не мають, що підтверджується розпискою від 18 жовтня 2006 року.
Відповідно до ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
На підставі ст. 32 ЦПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.
Згідно ст. 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
На підставі викладеного, суд вважає за можливе задовільнити позовні вимоги ОСОБА_1.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, п. 2 ст. 220 ЦК України, -суд
ВИРІШИВ:
Визнати договір обміну нерухомого майна, а саме однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 30,8 м , житловою площею 17,1 м2 та двокімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 42,9 м2, житловою площею 26,6 м2 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 68,6 м2, житловою площею 40,7 м2, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який було видано та зареєстровано 09.07.2001 року в Павлоградській товарній біржі за НОМЕР_1., - дійсним.
Визнати договір купівлі-продажу однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 30,8 м2, житловою площею 17,1 м2, укладений міжОСОБА_1 та ОСОБА_2 12 жовтня 2006 року, -дійсним.
Визнати заОСОБА_1 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 30,8 м2, житловою площею 17,1 м2
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду в апеляційний суд Дніпропетровської області може бути подано через Першотравенський міський суд протягом десяти днів, з наступного дня після проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ: САЯНЖУЛА.