АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-6964 / 06                             Головуючий у 1-й інстанції: Кляшторний B.C.

Суддя-доповідач: Боєва В.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 листопада 2006 р.                                                                        м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у

складі:  Головуючого:                          КриловоїО.В.

Суддів:                                     Боєвої В.В.

Стрелець Л.Г.

При секретарі:      Степановій Н.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 09 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю - жилим будинком та земельною ділянкою,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом.

В позовній заяві зазначала, що їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 02.12,1987 p., засвідченого державним нотаріусом П'ятої Запорізької Державної нотаріальної контори, належить жилий будинок, що розташований на земельній ділянці площею 312 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1. Відповідачу ОСОБА_1на праві власності належить жилий будинок, що розташований на земельній ділянці площею 500 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2. Земельні ділянки позивача та відповідача розділені межею, на якій раніше знаходився сарай відповідачки та дерев'яний штахетний паркан. Приблизно в 2003 році відповідач без згоди позивача змінила дерев'яний паркан на паркан з шиферу висотою 1,8 м., в результаті чого закрила вікна будинку позивача. На межі ОСОБА_1побудувала курятник; душ, посадила дерева, кущі, виноград та малину, чим затінила город позивача, а також здійснює перешкоди в користуванні жилим будинком та земельною ділянкою.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просила суд зобов'язати відповідача знести паркан із шиферу, курятник, душ та прибрати дерева.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 09 жовтня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Усунуто перешкоди ОСОБА_2 в користуванні власністю - жилим будинком, що розташований на земельній ділянці площею 312 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_1 зменшити висоту шиферного паркану, який розмежовує земельні ділянки АДРЕСА_1та АДРЕСА_2 до 1 м. 20см.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати вказане рішення як таке, що не відповідає дійсним обставинам справи, ухвалено з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, частиною 1 статті 103 Земельного Кодексу України (ЗК України) передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). ,

Судом встановлено, що паркан було встановлено відповідачем ОСОБА_1 без погодження з сусідом - позивачем ОСОБА_2 на межі суміжних земельних ділянок, розташованих в АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2. Даний паркан висотою 1, 80 м. споруджено відповідачем без урахування рішення XII сесії Запорізької міської ради XXIV скликання НОМЕР_1 від 15.10.2003 року „Про затвердження „Правил забудови м. Запоріжжя" , яке є одним із засобів здійснення контролю з боку міської ради в галузі земельних відносин, передбаченого ст. 12 ЗК України та ст. ст. 26, 33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні.

Даними „Правилами забудови м. Запоріжжя" передбачено, що висота огорожі між суміжними земельними ділянками не повинна бути вища 1,20 м.,

Слід зазначити, що за ч. 2 ст. 108 ЗК України власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом першої інстанції норм матеріального права є безпідставними, оскільки новий паркан було встановлено ОСОБА_1без згоди сусіда - ОСОБА_2, а за своїми технічним параметрами (паркан із шиферу висотою 1,80 м., суцільний, знаходиться поблизу вікон будинку ОСОБА_2) перешкоджає вільному обігу повітря та проникненню сонячного світла до її житла. Суд першої інстанції зробив вірний висновок, що такий паркан перешкоджає позивачу вільно користуватися своїм майном і при вирішення спору виходив з того, що за ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.   '

Доводи апелянта ОСОБА_1про наявність неприязних стосунків між сторонами та вимушеність такої міри самозахисту з її боку, як зведення високого паркану на межі земельних ділянок, не спростовують висновків суду і не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки суду відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального законів при розгляді справи судом не порушені і застосовані вірно, по справі постановлено законне і обґрунтоване рішення, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя .від 09 жовтня 2006 року по цій скрапі залишити без змій.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена

протягом двох місяців в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до

Верховного Суду України.