Дата документу Справа № 333/10736/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Єд. унікальний № 333/10736/15-к

№ пров. 11-кп / 778/ /1557/15 Головуючий в 1-й інст. - Боровікова А.І.

Категорія - ст. 185,ч.1 ККУ Доповідач в 2-й інст. - ОСОБА_1

20 серпня 2015 року судова палата з кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого - судді Незоли І.М.,

суддів - Старовойт І.П., Озарянської Л.О.,

при секретарі - Змитраковій А.Д.,

за участю прокурора - Шелудько З.Л.,

адвоката - ОСОБА_2,

засудженого - ОСОБА_3,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_3 за апеляцією засудженого,

на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2; зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3; раніше судимого:

- 21.05.2014 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ст.ст. 296, ч.1; 75; 76 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком 1 рік;

- засуджено за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до нового покарання частково приєднане покарання за вироком суду від 21.05.2014 року і остаточно призначено покарання у вигляді 1 року 01 місяця позбавлення волі.

Запобіжним заходом щодо засудженого до набрання вироком законної сили залишено домашній арешт, початок строку відбування покарання ухвалено обчислювати з моменту фактичного його затримання.

Вирішена доля речового доказу.

Як вбачається зі змісту вироку, ОСОБА_3 визнаний судом винним в тому, що 22 листопада 2014 року, знаходячись в приміщенні спортивної зали Комунарського районного центру молоді і школярів, розташованого в будинку № 17-а по вул. Ситова в м. Запоріжжі, таємно викрав спортивну гірю вагою 24 кг, вартістю 263,33 гр., спричинивши її власнику ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вказану суму.

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_3, не заперечуючи фактичних встановлених судом обставин самого злочину, викладених в судовому вироку, та правильності кваліфікації його дій, вважає його незаконним в частині призначеного йому покарання внаслідок його суворості, посилаючись на те, що він щиро розкаявся у вчиненому злочині, за місцем проживання характеризується позитивно, займається спортом, вкрадена ним гіря повернута потерпілому і останній просив суд не позбавляти його волі, тому просить вирок в частині призначеного йому покарання скасувати та обрати йому покарання у вигляді штрафу на користь держави.

Заслухавши доповідь судді по справі, пояснення засудженого та доводи його захисника, які підтримали апеляцію, доводи прокурора, який заперечує проти її задоволення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

З вироку суду першої інстанції вбачається, що суд в судовому засіданні правильно встановив фактичні обставини, за яких ОСОБА_3 заволодів майном потерпілого ОСОБА_4, належним чином оцінив їх в своєму вироку і правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна. Висновки суду в цій частині випливають з матеріалів кримінального провадження і ніким з учасників судового процесу не заперечуються.

В той же час, обираючи щодо ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 65 КК України прийняв до уваги дані, що характеризують обвинуваченого, в тому числі той факт, що він новий умисний злочин середнього ступіню тяжкості вчинив в період іспитового строку за попереднім вироком суду, його ставлення до скоєного, повне відшкодування заподіяної шкоди шляхом повернення вкраденого потерпілому, думку останнього щодо призначення ОСОБА_3 покарання, не пов'язаного з позбавленням його волі, його позитивну характеристику за місцем проживання, тобто, обставини, які з урахуванням характеру самого злочину істотно знижували ступінь його тяжкості та дозволяли призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, проте не обговорив в своєму вироку такої можливості, внаслідок чого призначив ОСОБА_3 покарання, яке не відповідає за характером ступіню громадської небезпеки кримінального правопорушення, даним про особу обвинуваченого і є невиправдано суворим, тому судова колегія вважає за можливе перейти відносно ОСОБА_5 до іншого, менш суворого виду покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст. 185 КК України, тобто, застосувавши положення ст. 69 КК України, призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на той же строк, змінивши в цій частині вирок суду першої інстанції.

В той же час, враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив новий умисний злочин в період строку випробування за попереднім вироком суду, судова колегія не знаходить підстав для призначення йому покарання у вигляді штрафу, який є найбільш м'яким з видів покарань, передбачених санкцією ч.1 ст. 185 КК України, і в даному випадку є недоцільним та недостатнім для виправлення ОСОБА_3

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 420 КПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2015 року щодо ОСОБА_3 в частині призначеного йому покарання змінити.

За ч.1 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України до нового покарання частково приєднати покарання, призначене ОСОБА_3 за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.05.2014 року, і остаточно до відбування призначити йому покарання у вигляді 1 року 01 місяця обмеження волі.

В решті вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2015 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

Головуючий:

судді: