Справа НОМЕР_2-81 2007 р

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М    УКРАЇНИ

31 січня 2007 року

Першотравневий районний суд м. Чернівці в складі головуючого судді: Іщенка І.В., при секретарі Заяць В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1,ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Чернівецької міської ради про виділення часток із майна, що є у спільній сумісній власності, усунення перешкод в користуванні підвальним приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2005 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3 про виділення частки із майна, що є у спільній сумісній власності і передачу у власність кожному із співвласників тих приміщень, якими вони користувалися тривалий час. Посилалися на те, що вони є власниками квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2 будинку НОМЕР_3 поАДРЕСА_1. Відповідач є власником квартири НОМЕР_4цього будинку. З 1966 року мешканці квартири НОМЕР_1 користувалися підвальним приміщеннямНОМЕР_5 площею 6,20 кв.м., мешканці квартири НОМЕР_2 - підвальним приміщенням НОМЕР_2 площею 11,20 кв.м., а мешканці квартири НОМЕР_4- підвальним приміщенням НОМЕР_1 площею 11,60 кв.м. 1 липня 2005 року відповідач перепилив скобу замка від підвального приміщення квартири НОМЕР_2 і само захопив його.

В судовому засіданні в якості співвідповідачів були притягнуті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та Чернівецька міська рада.

17 січня 2006 року позивачка ОСОБА_2 доповнила свої позовні вимоги. Просила додатково зобов"язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні підвальним приміщенням НОМЕР_2 площею 11,20 кв.м.

31 травня 2006 року позивачка ОСОБА_1 доповнила свої позовні вимоги. Просила додатково зобов"язати відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 звільнити приміщення під східцями квартири НОМЕР_1.

В судовому засіданні позивачі та їх представники позовні вимоги підтримали та підтвердили обставини, викладені в позовній заяві. Надали суду пояснення аналогічні змісту позовної заяви та доповнення до них.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 позов не визнали та пояснили, що вони проживають в квартирі НОМЕР_4з 1975 року. Підвалом НОМЕР_2 площею 11,20 кв.м, раніше користувалися попередні мешканці квартири. Крім цього, їхня квартира межує з підвалом НОМЕР_2, в цьому підвалі проходять мережі водопостачання та каналізації, у зв"язку з чим у них в квартирі постійна сирість. їм треба проводити ремонтні роботи цих мереж, а перебуваючи підвал НОМЕР_2 в користуванні позивачки ОСОБА_2, вони не мають змоги це робити. Вважають, що підвал НОМЕР_2 площею 11,20 кв.м, повинен бути переданий їм в користування.

Представник Чернівецької міської ради в частині позовних вимог про виділення підвальних приміщень в користування позов визнала та не заперечувала проти його задоволення. В решті позовних вимог залишила вирішення питання на погляд суду.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником квартири НОМЕР_1 в будинку НОМЕР_3 поАДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане органом приватизації ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

2

Відповідно до договорів купівлі- продажу частин квартири від ІНФОРМАЦІЯ_2 року та ІНФОРМАЦІЯ_3 року позивачка ОСОБА_2 є власником квартири НОМЕР_2 в будинку НОМЕР_3 поАДРЕСА_1.

Згідно довідки КЖРЕП-12 від ІНФОРМАЦІЯ_4 року квартира НОМЕР_4в будинку НОМЕР_3 поАДРЕСА_1 є власністю місцевих Рад. В ній зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Відповідно до ст.1 Закону України від 19 червня 1992 року НОМЕР_2482-Х11 "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду -це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно з частинами 2, 3 ст.10 вищевказаного Закону власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання та елементів зовнішнього благоустрою; допоміжні приміщення окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 2.03.2004 року право власності на квартиру породжує й право спільної власності на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку. В процесі приватизації державного житлового фонду одночасно відчужуються на користь громадян не тільки квартири, але й допоміжні приміщення. Тому момент виникнення права власності на квартиру є й моментом виникнення права спільної власності на допоміжні приміщення.

Таким чином, з моменту придбання у власність квартир у позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникло право спільної власності і на допоміжні приміщення будинку, в тому числі і підвали.

Оскільки відповідачі не є власниками квартири НОМЕР_4в НОМЕР_6 поАДРЕСА_1, то вони не набули права спільної власності на будинок.

З довідок КЖРЕП-12 та ви копіювання з поетапного плану вбачається, що квартира НОМЕР_1 більше 20-ти років користувалася підваломНОМЕР_5 площею 6,20 кв.м.; квартира НОМЕР_2 -підвалом НОМЕР_2 площею 11,20 кв.м, та квартира НОМЕР_4- підвалом НОМЕР_1 площею 11,60 кв.м.

Дані обставини підтверджуються і показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7

Відповідно до п.4.2 рішення Конституційного Суду України від 2.03.2004 року набуте громадянами право на квартири державного житлового фонд та належні до них допоміжні приміщення є непорушним, забезпечується державою і захищається судом. Згідно п.4.3 вказаного рішення загальне майно багатоквартирного будинку перебуває у спільній частковій власності власників будинку.

Оскільки на момент виникнення права власності на квартиру НОМЕР_1 в будинку НОМЕР_3 поАДРЕСА_1 позивачка ОСОБА_1 користувалася підвальним приміщеннямНОМЕР_5 площею 6,20 кв.м., а позивачка ОСОБА_2 на момент виникнення права власності на квартиру НОМЕР_2 даного будинку користувалася підвальним приміщенням НОМЕР_2 площею 11,20 кв.м., то ці підвальні приміщення і є їхньою часткою в спільній частковій власності будинку.

У відповідності до ст.364 ЦК України кожен із співвласників може вимагати виділу своєї частки зі спільного майна.

Таким чином, позовні вимоги позивачів в частині виділу їх часток із майна, що є у спільній власності підлягають задоволенню.

Що стосується виділу підвального приміщення НОМЕР_1 площею 11,60 кв.м, та передачі його у власність мешканцям квартири НОМЕР_4, зокрема відповідачам, то в задоволенні цих вимог слід відмовити, оскільки відповідачі не являються власниками квартири НОМЕР_4в НОМЕР_6 поАДРЕСА_1.

Разом з тим слід відмовити позивачам у позовній вимозі щодо зобов"язання відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 звільнити приміщення під східцями квартири НОМЕР_1.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

3

Позивачі не довели, того факту, що відповідачі незаконно зайняти приміщення під східцями квартири НОМЕР_1 в даному будинку.

Згідно акту КЖРЕП-12 від 17.08.2005 року відповідач ОСОБА_3 самовільно зрізав замок і зайняв підвал НОМЕР_2 площею 11,20 кв.м.

Оскільки право власності є непорушним, то підлягає задоволенню і вимога позивачки ОСОБА_2 щодо усунення перешкод в користуванні підвалом.

На підставі наведеного, керуючись ст.1, 10 Закону України від 19.06.1992 року "Про приватизацію державного житлового фонду", рішенням Конституційного Суду України від 2.03.2004 року, ст..364 ЦК України, ст..48 Закону України "Про власність", ст..ст.209,212,214-215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визначити частку ОСОБА_1 у спільній частковій власності у вигляді підвального приміщенняНОМЕР_5 площею 6,20 кв.м, в НОМЕР_6 поАДРЕСА_1 та виділити її із майна, що є у спільній частковій власності.

Визначити часткуОСОБА_2 у спільній частковій власності у вигляді підвального приміщення НОМЕР_2 площею 11,20 кв.м, в НОМЕР_6 поАДРЕСА_1 та виділити її із майна, що є у спільній частковій власності.

Зобов"язати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звільнити підвальне приміщення НОМЕР_2 площею 11,20 кв.м, в НОМЕР_6 поАДРЕСА_1 та не чинити перешкоди ОСОБА_2 в користуванні цього приміщення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: Іщенко I.B.