ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2015 р. Справа № 920/779/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Потапенко В.І., суддя Тарасова І. В.

при секретарі Острась Н.М.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Олійник В.О., дов. №1-01 від 03.01.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Облсумиліфт", м. Суми (вх. №3955С/3-12)

на рішення господарського суду Сумської області від 25.06.15 у справі № 920/779/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Куратор Суми", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Облсумиліфт", м. Суми

про стягнення 49 960,63 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Куратор Суми" звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Облсумиліфт" про стягнення 49960,63 грн. заборгованості за виконані роботи відповідно до договору субпідряду №150914/3 від 26.09.2014 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.06.2015 р. у справі №920/779/15 (суддя Жерьобкіна Є.А.) позов ТОВ "Куратор Суми" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Облсумиліфт" на користь ТОВ "Куратор Суми" 49960,63 грн. заборгованості та 1827,00 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення господарського суду Сумської області від 25.06.2015 р. у справі №920/779/15 скасувати, судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача. Крім того, в апеляційній скарзі заявник просив суд апеляційної інстанції зобов'язати позивача виконати вимоги ч. 2 ст. 28 та ч. 1 ст. 56 ГПК України та надіслати відповідачу копії доказів повноважень особи, яка підписала позовну заяву, а також залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління житлово-комунального господарства Лебединської міської ради.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2015 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.08.2015 року.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

В судове засідання 17.08.2015 представник позивача не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується підписом уповноваженої особи ТОВ «Куратор Суми» на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення №6102215704091 від 06.08.2015 року.

Зважаючи на те, що Харківським апеляційним господарським судом з метою встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства вжито всіх заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку, що неявка в судове засідання представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, у зв'язку з чим вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2014 між ТОВ «Облсумиліфт» та ТОВ "Куратор Суми" було укладено договір субпідряду №150914/3, відповідно до п. 1.1. якого, субпідрядник (позивач) зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, на свій ризик виконати за завданням підрядника (відповідача) з використанням своїх матеріалів, а підрядник - в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі прийняти і оплатити роботи, визначені у локальному кошторисі, який є невід'ємною частиною договору, а саме капітальний ремонт стиків зовнішніх стінових панелей житлового будинку за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Гастелло, 175, 194, 196, 199.

За умовами п. 2.1. договору, вартість виконаних робіт обумовлена в договірній ціні, визначеної згідно ДСТУ по кожному виду робіт, яка є невід'ємною частиною цього договору. Загальна сума договору складається з витрат субпідрядника (позивача) та вартості робіт, що виконуються субпідрядником за цим договором. Загальна сума договору на 2014 рік становить 49 960,63 грн. без ПДВ.

Звертаючись до господарського суду, позивач послався на те, що свої зобов'язання за договором субпідряду №150914/3 від 26.09.2014 він виконав належним чином, про що, на думку позивача, свідчать підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками акт приймання виконаних будівельних робіт за типовою формою КБ-2в за листопад 2014 року від 25.11.2014 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за типовою формою КБ-3 за листопад 2014 року від 25.11.2014. Проте, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості виконаних позивачем робіт у розмірі 49960,63 грн. не виконав та не сплатив на користь відповідача суми заборгованості у строк, встановлений договором субпідряду №150914/3 від 26.09.2014.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією №0505/1 від 05.05.2015 року про сплату заборгованості, що утворилась внаслідок неналежного виконання останнім зобов'язань за договором субпідряду №150914/3 від 26.09.2014. (а.с. 16)

Вказана претензія була отримана відповідачем 06.05.2015 (вх. №03-05), проте залишена останнім без відповіді.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості за виконані підрядні роботи за договором субпідряду №150914/3 від 26.09.2014 в розмірі 49960,63 грн.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що факт виконання позивачем робіт за договором субпідряду №150914/3 від 26.09.2014 на загальну суму 49 960,63 грн. та їх прийняття відповідачем підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за типовою формою КБ-2в за листопад 2014 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за типовою формою КБ-3 за листопад 2014 року, які підписані відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, а також скріплені печатками підприємств. Оскільки відповідачем не надано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти заявлених вимог, позовні вимоги про стягнення 49960,63 грн. боргу визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить наступного.

З огляду на ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Положення ст. 626 Цивільного кодексу України передбачають, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Так, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 49960,63 грн., яка виникла в зв'язку неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором субпідряду №150914/3 від 26.09.2014 щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 838 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Матеріалами справи підтверджується, що як умовами п. 2.1. договору субпідряду так і Договірною ціною на капітальний ремонт стиків зовнішніх стінових панелей житлового будинку за адресою: Сумська область, м. Лебедин, вул. Гастелло, 175, 194, 196, 199, сторони узгодили загальну вартість робіт у розмірі 49960,63 грн.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Умовами договору, а саме п. 2.3., сторони визначили, що оплата за фактично виконані об'єми робіт здійснюється відповідачем на підставі актів приймання виконаних робіт форми №КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт форми №КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін, на протязі 10 днів з моменту прийняття виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.4. договору, виплата винагороди здійснюється відповідачем в безготівковому порядку шляхом перерахування належної суми на поточний рахунок позивача, з урахуванням фактично виконаних обсягів робіт позивачем на підставі актів виконаних робіт.

У пункті п. 3.1. договору визначено термін виконання робіт: початок - з моменту підписання договору, закінчення - 30 грудня 2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, якщо роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, своєчасно та в повному обсязі виконав прийняті на себе за договором субпідряду №150914/3 від 26.09.2014 роботи на загальну суму 49960,63 грн., про що свідчить складений та підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за листопад 2014 року від 25.11.2014 року.

Матеріали справи свідчать про те, що акт приймання виконаних будівельних робіт підписаний відповідачем без жодних зауважень та претензій щодо об'єму, якості та строків виконання робіт. Доказів, що підтверджують наявність виявлених недоліків під час здачі-приймання виконаних робіт та складання у зв'язку з цим відповідного акту у відповідності до вимог п. 5.2 договору відповідачем до суду не надано. Дані, що містяться у вказаному акті не спростовані відповідачем жодним чином, а сам акт відповідачем не оспорювався.

Належне виконання позивачем підрядних робіт за укладеним договором також підтверджується складеною та підписаною сторонами Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за типовою формою КБ-3 за листопад 2014 року від 25.11.2014, підписання сторонами якої, в силу п. 2.3. договору, є підставою для здійснення розрахунків за виконані підрядні роботи в сумі 49960,63 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 2.3. договору субпідряду №150914/3 від 26.09.2014 оплата за фактично виконані об'єми робіт здійснюється відповідачем на протязі 10 днів з моменту прийняття виконаних робіт.

Втім, доказів що підтверджують оплату виконаних позивачем підрядних робіт у розмірі 49960,63 грн. відповідачем до суду ані першої, ані апеляційної інстанції не надано. Разом з тим, колегія суддів вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором субпідряду №150914/3 від 26.09.2014 належним чином доведений та документально підтверджений, строк оплати товару, у відповідності до 2.3. договору є таким, що настав.

Як визначено у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, приймаючи до уваги, що виконання позивачем підрядних робіт за договором субпідряду №150914/3 від 26.09.2015 та їх приймання відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи документальними доказами, відповідачем належним чином не спростовано, доказів сплати суми боргу за виконані роботи останнім не надано, аргументованих заперечень не представлено, тому, беручи до уваги загальні вимоги, які ставляться до виконання зобов'язання, а також положення ст.ст. 853, 854 Цивільного кодексу України, які регулюють відносини договору підряду, позовні вимоги про стягнення з відповідача 49960,63 грн. заборгованості по оплаті виконаних підрядних робіт за договором субпідряду №150914/3 від 26.09.2014 є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

В апеляційній скарзі відповідач зауважує на тому, що провадження по справі №920/779/15 було порушено судом першої інстанції раніше місячного строку, встановленого ст. 7 ГПК України для розгляду претензій. Посилаючись на те, що претензію позивача №0505/1 від 05.05.2015 ТОВ "Куратор Суми" було отримано 06.05.2015 (вх. №03-05), скаржник вважає, що термін розгляду вказаної претензії закінчувався 06.06.2015 включно, а тому посилання позивача на порушення відповідачем ст.ст. 6,7 ГПК України є безпідставним.

Враховуючи вказані заперечення колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до умов п. 2.3. договору, оплата за фактично виконані об'єми робіт здійснюється відповідачем на протязі 10 днів з моменту прийняття виконаних робіт на підставі підписаних уповноваженими представниками сторін актів приймання виконаних робіт форми №КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми №КБ-3.

Таким чином, строк виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором субпідряду №150914/3 від 26.09.2014 обумовлюється настанням певної події та не пов'язується із строком розгляду претензії відповідачем.

До того ж, згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Крім того, колегія суддів зазначає, що обрання одного з варіантів вимоги кредитора до боржника має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до боржника.

Кредитор може здійснити своє право на пред'явлення вимоги будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього звернення до боржника з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, що суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного суду України від 28.11.2011 року у справі №43/308-10.

Також в апеляційній скарзі заявник зазначає, що позовна заява підписана особою, яка не мала на це повноважень. Крім того, вважає, що судом не надано належної правової оцінки тим, обставинам, що до позовної заяви, направленої на адресу ТОВ "Облсумиліфт" позивачем не було додано доказів що підтверджують повноваження директора ТОВ "Куратор Суми", який підписав позовну заяву, що, на думку скаржника, є порушенням вимог ч. 2 ст. 28 ГПК України та ч. 1 ст. 56 ГПК України.

За роз'ясненнями, наданими у п. 3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», встановлено, що якщо господарський суд має сумніви стосовно наявності у особи, яка підписала позовну заяву, відповідних повноважень, він у процесі підготовки справи до судового розгляду витребує у позивача докази на підтвердження таких повноважень.

Так, матеріали справи свідчать про те, що 22.05.2015, тобто на дату прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі, судом першої інстанції було здійснено електронний запит до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Куратор Суми» та за результатами отримання якого встановлено, що керівником ТОВ «Куратор Суми» є Ширяєв Віталій Сергійович. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні суду першої інстанції від 08.06.2015 позивач надав для долучення до матеріалів справи наказ №8 від 05.02.2015, яким підтверджується призначення з 05.02.2015 Ширяєва В.С. директором ТОВ «Куратор Суми».

Таким чином, судом були здійснені всі необхідні процесуальні дії щодо з'ясування питання про наявність повноважень особи, яка підписала позовну заяву, а наявність у директора ТОВ «Куратор Суми» відповідних повноважень було досліджено судом першої інстанції під час вирішення питання про порушення провадження у справі.

Також скаржник вважає, що місцевим господарським судом було порушено приписи п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, якими встановлено можливість відкладення розгляду справи у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представників сторін. Прийняття судом першої інстанції рішення під час другого судового засідання та за відсутністю представника відповідача, на думку скаржника, свідчить про порушення судом норм процесуального права та є підставою для скасування рішення.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі від 22.05.2015 та ухвала про відкладення розгляду справи від 08.06.2015) направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів. Окрім того, про обізнаність ТОВ "Облсумиліфт" про час та місце розгляду даної справи свідчать також наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень. (а.с. 28, а.с. 43)

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України). При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Так, наявні в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі від 22.05.2015 та про відкладення розгляду справи від 08.06.2015 підтверджують, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, оскільки через нез'явлення в судове засідання 08.06.2015 року представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 25.06.2015 о 10-00 год., а відповідача зобов'язано надати відзив по суті заявлених позовних вимог.

Разом з цим, відповідач вказаних вимог ухвали не виконав, в судове засідання 26.05.2015 року не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи та залучення до участі у справі Управління житлово-комунального господарства Лебединської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було отримано судом першої інстанції 25.06.2015 об 11-35 год., тобто після закінчення судового засідання. (а.с. 53-54)

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки матеріалами справі підтверджується належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, в тому числі і відповідача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно розглянув справу в судовому засіданні 25.06.2015 року.

Щодо заявлених в апеляційній скарзі вимог про залучення до участі у справі Управління житлово-комунального господарства Лебединської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, колегія суддів зазначає, що нормами ГПК України передбачено можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Як зазначено у п. 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", процесуальний закон не обмежує можливості допущення особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі її заяви про вступ у справу в процесі повторного розгляду останньої в апеляційному порядку, а також залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі за клопотанням сторони, прокурора або з ініціативи апеляційного господарського суду; відповідні дії можуть мати місце до прийняття апеляційною інстанцією судового рішення зі справи.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Разом з тим, встановлені по справі обставини свідчать про існування господарських правовідносин та наявність взаємних обов'язків саме між ТОВ «Куратор Суми» та ТОВ «Облсумиліфт»сторін, які склались під час виконання ними договору субпідряду №150914/3 від 26.09.2014. Будь-яких обґрунтованих доводів, які підтверджують, що виконання сторонами вказаного договору субпідряду будь-яким чином може вплинути на майнові права та інтереси Управління житлово-комунального господарства Лебединської міської ради, матеріали справи не містять і відповідачем таких доказів до суду не надано. У зв'язку з чим, колегія суддів вважає вимоги скаржника про залучення до участі у справі Управління житлово-комунального господарства Лебединської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, безпідставними та позбавленими правового обґрунтування.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності своїх заперечень проти позовних вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого рішення господарського суду Сумської області від 25.06.2015 р. у справі №920/779/15.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Облсумиліфт", м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 25.06.15 у справі № 920/779/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складно та підписано 21.08. 2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Тарасова І. В.