Справа №22-5341/06 р. Категорія - 42
Головуючий у 1 інстанції - Макаганчук В.І. Доповідач - Зінов'єва А.Г.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 червня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
суддів: Прокопчук Л.М.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Баштановій Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу по апеляції відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Жданівка на рішення Жданівського міського суду від 5 квітня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У березні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з лютого 1962 р. по грудень 2004 р. він працював у галузях вугільної промисловості на підземних роботах. У зв'язку з виконанням службових обов'язків у шкідливих умовах, він отримав професійне захворювання - хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології. На підставі висновків МСЕК від 30 листопада 2004 р. йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності і третю групу інвалідності. У зв'язку з наявністю пошкодження здоров'я він змушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту, що завдає йому моральні страждання, на відшкодування яких просив стягнути грошову компенсації у розмірі 35000 грн.
Рішенням Жданівського міського суду від 5 квітня 2006 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково: з відповідача на його користь було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 28000 грн.
Не погодившись з рішенням суду Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, встановлення факту заподіяння якої віднесено до компетенції МСЕК. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 р." дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди зупинено.
Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав і просив скаргу задовольнити у повному обсязі.
Позивач до судового засідання не прибув, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, але визначаючи розмір грошової компенсації, у супереч діючому законодавству, не дав належної оцінки наданим доказам.
Згідно зібраним доказам, позивач дійсно тривалий час (з 1962 р. по 2004 р.) працював в галузях вугільної промисловості на підземних роботах. У зв'язку з виконанням службових обов'язків у шкідливих умовах у нього погіршився стан здоров'я і, на підставі висновку МСЕК від 30 листопада 2004 р., йому вперше і безстроково було встановлено 50% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням - хронічний бронхіт і третя група інвалідності.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 і стягуючи на його користь грошову компенсації у розмірі 28000 грн., суд обмежився посиланнями на те, що у зв'язку з пошкодженням здоров'я, у позивача порушені нормальні життєві стосунки і він не може продовжувати активне суспільне життя і змушений додавати зусиль для його влаштування. Крім того, наявність захворювання доставляє йому фізичні страждання, він часто хворіє і знаходиться на лікуванні. Стягуючи вищевказаний розмір грошової компенсації, суд вважав, що саме така сума відповідає моральним стражданням позивача.
Між тим, при цьому суд не дав оцінки тим обставинам, що позивачу на день встановлення втрати професійної працездатності виповнилося 66 років і в силу збільшення чоловічого віку життя змінюється на менш активне; що навіть фізично здоровій особі необхідно додавати зусиль для влаштування свого життя.
Таким чином, приведені судом доводи та мотиви, при встановленій позивачу втраті професійної працездатності 50%, не давали підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 28000 грн. Крім того, при визначенні грошової компенсації необхідно виходити з принципу розумності та достатності, фактичних доказів підтвердження моральної шкоди, а також розміру страхової виплати, передбаченої ч. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Виходячи з наведеного і, враховуючи надані позивачем докази в обґрунтування вимог, суд апеляційної інстанції вважає за можливе зменшити суму грошової компенсації до 15000 грн.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Також не можуть бути прийнятими до уваги посилання Фонду на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 р.", яким призупинено дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, більш того, Фонд соціального страхування являється самодостатньою та самоокупаємою установою, фінансування якої проводиться не за рахунок бюджетних коштів.
Таким чином, при постановленні рішення судом першої інстанції було зроблено висновок, який не відповідає фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог п. З ч.І ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п.З, 309 ч.І п.З, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Жданівка задовольнити частково.
Рішення Жданівського міського суду Донецької області від 5 квітня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 15000 (п'ятнадцятьтисяч) грн.
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.