Справа № 22-5705\06 р. Головуючий по 1 інстанції - Клешньов О.І.
Категорія - 19 Доповідач - ШамрилоЛ.Г.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого: Курило В.П.
суддів: Санікової О.С.
Шамрило Л.Г.
при секретарі: Личкатій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу по апеляції Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 27 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
У січні 2006 року позивач звернувся в суд з таким позовом до відповідача. Він посилався на те, що тривалий час, а саме з 1964 р. до звільнення з роботи у липні 2002 р. за станом здоров'я, працював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці. При виконанні своїх трудових обов'язків отримав професійне захворювання - хронічний радикуліт, внаслідок чого висновком МСЕК від 17.07.2002 р. встановлено втрату професійної працездатності на 20% безстроково.
Позивач вважає, що пошкодженням здоров'я йому завдано моральну шкоду, для відшкодування якої просив суд стягнути з відповідача 13280 грн.
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 27 квітня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки на користь позивача стягнуто у відшкодування моральної шкоди 13000 грн.
Не погодившись з рішенням суду, Відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки принесло апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постановити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, недоведеність позивачем факту заподіяння йому моральної шкоди та її розміру, а також на те, що суд не врахував положення п.27 ст.77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким призупинено на 2006 рік дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної шкоди, та пропуск позивачем трирічного строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача Криволуцької В.Д., яка підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити, пояснення позивача ОСОБА_1, який заперечував проти доводів скарги і просив рішення суду залишити без зміни, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з таких підстав.
Відповідно до ст. 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а також з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1 -9/2004 у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасного випадку зобов'язаний в порядку, встановленому законом, сплатити грошову суму за моральну шкоду при наявності факту такої шкоди.
Судом першої інстанції встановлено, що під час роботи на виробництві ОСОБА_1 отримав професійне захворювання - хронічний радикуліт, внаслідок чого висновком МСЕК від 17.07.2002 р. йому було встановлено втрату професійної працездатності на 20% безстроково.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що пошкодження здоров'я є наслідком шкідливих і небезпечних умов праці позивача і що саме пошкодженням здоров'я останньому заподіяно моральну шкоду. Внаслідок пошкодження здоров'я, потерпілий зазнав фізичні та моральні страждання, його життєві умови погіршились, оскільки професійне захворювання призвело до обмеження можливості вести активний спосіб життя, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За таких умов доводи відповідача про те, що факт моральної шкоди не доведений є безпідставними.
Рішення суду відповідає в наведеній частині вимогам закону і підстав для його скасування не має.
Між тим, вирішуючи питання про розмір страхового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції всупереч роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", стягнув надмірно велику суму. Апеляційний суд вважає, що з врахуванням ступеню втрати працездатності - 20%, встановленого безстроково висновком МСЕК від 17.07.2002 р., а також виходячи з принципу розумності і зваженості, розмір відшкодування моральної шкоди має бути встановленим в сумі 8000 грн. У зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні.
Доводи апеляційної скарги про те, що п.27 ст. 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" було зупинено на 2006 р. дію положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" відносно відшкодування моральної шкоди потерпілим не є підставою для відмови у задоволенні у повному обсязі позовних вимог ОСОБА_1, оскільки правовідносини між сторонами виникли до введення в дію цього Закону, а відповідно положень Конституції України даний Закон не має зворотної сили.
Необгрунтованими є і доводи відповідача про пропуск позивачем трирічного строку позовної давності, оскільки Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не встановлено строку позовної давності для звернення з вимогою про страхову виплату на відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316-317 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 27 квітня 2006 року змінити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 8000 (вісім тисяч) грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.