ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

29.04.09                                                                                           Справа  № 15/21

ПОСТАНОВА

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого –судді                                                  Скрипчук О.С.

Суддів                                                                      Дубник О.П.

Процика Т.С.

При секретарі Мацкулі Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ДП ТзОВ) “УРС”“Єврогурт”№ 02/04 від 02.04.2009 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2009 року

у справі № 15/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) “Ровекс”, м.Тернопіль

до відповідача: ДП ТзОВ “УРС”“Єврогурт”, м. Львів

про стягнення  27 249,65 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Рожанська І.Я. –представник;

від відповідача - не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ “Ровекс” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ДП ТзОВ “УРС”“Єврогурт” про стягнення  27 249,65 грн.

          Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2009 року у справі № 15/21 позов ТзОВ “Ровекс” до ДП ТзОВ “УРС”“Єврогурт”, м. Львів про стягнення  27 249,65 грн. задоволено повнстю. Суд стягнув з ДП ТзОВ “УРС”“Єврогурт” на користь ТзОВ “Ровекс” 27 249,65 грн. боргу

          Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2009 року ДП ТзОВ “УРС”“Єврогурт” подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати рішення.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.

          Зокрема, скаржник посилався на те, що судом не були з’ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, то це, на його думку, є порушенням норм процесуального і матеріального права.

У зв’язку з відставкою судді Слуки М.Г. та відповідно до розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року справу № 15/21 передано на розгляд колегії у складі: головуючого судді Скрипчук О.С., суддів          Дубник О.П., Процика Т.С.

Скаржник у судове засідання, яке відбулося 29.04.2009, повноважного представника не направив не зважаючи на те, що був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Львівського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 14.04.2009 року, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

          Крім того, про належне повідомлення скаржника у справі про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду свідчать також повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається про своєчасне отримання представником скаржника ухвали суду від 14.04.2009 року.

          Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення скаржника про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги ДП ТзОВ “УРС”“Єврогурт”, неявка представника скаржника не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв’язку з чим колегія суддів вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника скаржника.

ТзОВ “Ровекс” подало відзив на апеляційну скаргу № 01-111 від 24.04.2009 року в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Між ТзОВ «Ровекс»(Постачальник) та ДП ТзОВ “УРС” “Єврогурт” (Покупець) 11.01.2007 року укладено договір на поставку товарів № 100727, за умовами якого, Постачальник бере на себе зобов’язання постачати Покупцю товар згідно заявки, а Покупець бере на себе зобов’язання його прийняти та оплатити. Асортимент, кількість, ціна та терміни поставок товару визначаються сторонами на кожну партію окремо. Документом, що підтверджує виникнення замовлення на кожну партію товару є погоджена Постачальником заявка Покупця, що надсилається Постачальником факсовим повідомленням або будь-яким іншим зручним для сторін способом.( п 1.1-1.2 договору)

Пунктом 2.3 договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або шляхом внесення готівки в касу Постачальника. Оплата товару проводиться на умовах відтермінування  платежу на 21 календарний день з дня отримання товару.

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання умов цього договору на період дії обставин форс-мажорного характеру, що підтверджується у відповідності до вимог чинного законодавства. (п.7.1 договору)

          Згідно товарно-транспортних накладних (від 11.09.2008 року № 479022 на суму 1 629,13 грн.; від 16.09.2008 року № 481354 на суму 3 611,76 грн.; від 18.09.2008 року № 482209 на суму 279,00 грн.; від 02.10.2008 року № 488255 на суму 1 145,44 грн.; від 02.10.2008 року № 488440 на суму 3 103,32 грн.; від 03.10.2008 року № 489138 на суму 18 690,08 грн.; від 08.10.2008 року № 491253 на суму 854,77 грн.) ТзОВ “Ровекс” було поставлено ДП ТзОВ “УРС” “Єврогурт” товар на загальну суму 29 313,50 грн.(а.с.20-26).

          Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008 року по 12.01.2009 року (а.с.10), який скріплений печатками обох сторін, заборгованість відповідача перед позивачем за зобов’язанням по договору № 100727 становить 27 249,65 грн., тобто, відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково, на суму 2 063,85 грн.

          Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

          Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 27 249,65 грн. за поставлений товар.

Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

          Оскільки, відповідач частково (на суму 2 063,85  грн.) розрахувався перед позивачем за поставлений останнім товар (на загальну суму 29 313,50 грн.) і не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов’язань за договором № 100727 в повному обсязі, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 27 249,65 грн.

Посилання скаржника на те, що товар який передавався відповідачу позивачем у деяких партіях поставки був неналежної якості і не відповідав п.3.2 договору, а саме, «якість товару щодо кожної партії поставки повинна бути підтверджена сертифікатами відповідності на кожну партію товару, якісним посвідченням», колегією суду до уваги не приймаються з таких підстав.

Пунктом. 4.3 товар, який поставлений з порушенням чинного законодавства та умов цього договору (у пошкодженій тарі, неналежно помаркований, з простроченим терміном придатності до споживання), Покупцем не приймається та підлягає поверненню Постачальнику. В цих випадках Постачальник зобов’язаний здійснити коригування накладної. Після приймання товару Покупцем претензій щодо кількості та якості товару постачальником не приймається, за винятком прихованих виробничих дефектів.

З матеріалів справи вбачається, що Покупцем був прийнятий весь товар згідно договору №100727, без застереження.

Докази, які б засвідчували факт неналежної поставки якості товару в матеріалах справи відсутні.

Крім того, як встановлено судом у відзиві № 8 від 10.03.2009 року(а.с.12)  відповідач визнає заборгованість перед позивачем на суму 27 249,65 грн.

          За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2009 року у справі № 15/21.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 12.03.2009 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Головуючий - суддя                                                                      Скрипчук О.С.

суддя                                                                                          Дубник О.П.

суддя                                                                                          Процик Т.С.