Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
21 березня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати по розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області у складі:
головуючого-судді - Полюховича О.І. суддів –Іващука В.Я., Баглика С.П.
з участю: обвинуваченого –ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляцію прокурора Максимчука А.П., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 9 березня 2012 року.
Цією постановою відмовлено у задоволенні подання старшого слідчого СВ Рівненського МВ УМВС в Рівненської області про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту відносно ОСОБА_1, який народився 27 жовтня 1965 року в с. Морочне, Зарічненського району, Рівненської області, ІНФОРМАЦІЯ_1, не одруженого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2.
В поданій на постанову суду апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, а матеріали повернути на новий судовий розгляд. В обґрунтування апеляції прокурор зазначив, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, обвинувачений, перебуваючи на волі, може ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 про залишення постанови суду без зміни, перевіривши зібрані матеріали справи та доводи викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
За роз’ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 25 квітня 2003 року „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" (з змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11червня 2004 року № 10, від 24 жовтня 2008 року № 15) суди при вирішенні питань, пов’язаних із обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту мають додержувати вимог ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим. 04.ХІ.50), і ст. 14 КПК, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
______________________________________________________________________________________________________________
Справа № 10/1790/70/2012 р. Головуючий у 1 інстанції – Харечко С.П.
Категорія - обрання запобіжного заходу Суддя-доповідач –ОСОБА_2
За ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як роз’яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства ":
- (п.3) взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжи заходи, передбачені ст. 149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинувачуваним процесуальних обов'язків, що випливають із ч.2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки.
- (п.13) обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість в тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
В рішенні від 1 червня 2006 року в справі “Мамедова проти Росії”(Mamedova v Russia) №7064/05 Європейський суд вказав, що національні суди не приділяли уваги обговоренню доводів заявниці про те, що в неї немає злочинного минулого, є постійне місце проживання й роботи в м. Владімірі , установлений спосіб життя, двоє малолітніх дітей, і що її батько серйозно хворий. Вони не врахували і тієї обставини, що заявниця мала змогу зникнути після обшуку в її квартирі, але залишилася в розпорядженні слідства. Суд в своєму рішенні констатував , що в справі наявність небезпеки того, що Мамедова переховуватиметься від правосуддя, не встановлена.
Таку ж позицію Європейський суд послідовно займав і по багатьох інших справах.
Ні прокурор в судовому засіданні, ні слідчий у своєму подані не надали ніяких законних доводів для переконання суду в тому, що ОСОБА_1 ухиляється від слідства та може ухилитися від суду.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що висновки суду про відмову в обранні відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365,366, 382 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 9 березня 2012 року про відмову у задоволенні подання старшого слідчого СВ Рівненського МВ УМВС в Рівненської області про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту відносно ОСОБА_1 - залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Судді:
ОСОБА_2 (підпис) ОСОБА_3Я.(підпис) ОСОБА_4 (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач : ОСОБА_2