Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати по розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області у складі:
головуючого-судді - Полюховича О.І. суддів –Іващука В.Я., Баглика С.П.
з участю: прокурора – Топольського В.М.
захисника –ОСОБА_1
обвинуваченого –ОСОБА_2
слідчого –Кучерука С.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляцію прокурора Топольського В.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову Рівненського міського суду від 23 березня 2012 року.
Цією постановою відмовлено у задоволенні подання слідчого СВ УСБУ в Рівненській області про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту відносно ОСОБА_2, який народився 18 жовтня 1985 року в смт. Зарічне, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружений, на утриманні має одну малолітню дитину, не працюючий, раніше не судимий. Обрано запобіжний захід у виді застави в сумі 17000 грн та покладено на ОСОБА_2 обов’язки, передбачені п.1,2,3 ч.1 ст.149-1 КПК України.
ОСОБА_2 інкримінується те, що він 14 березня 2012 року приблизно о 10 год 35 хв намагався перемістити через митний кордон України, пост «Прикладники», з приховуванням від митного контролю, наркотичний засіб - канабіс. Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст.15 ч.2 ст.305 КК України.
В поданій на постанову суду апеляції прокурор просить постанову суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд. В обґрунтування своєї апеляції прокурор зазначив, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, який відноситься до категорії тяжких, може чинити перешкоди для встановлення істини по справі, уникати слідства та суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про скасування постанови суду, оскільки ОСОБА_2 проживає поблизу Республіки Білорусь і може виїхати за межі держави, пояснення обвинуваченого та захисника, які просять залишити судове рішення без зміни, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 визнає свою вину, не чинить перешкод для встановлення істини, не уникає слідства та не буде уникати суду, перевіривши зібрані матеріали справи та доводи викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
________________________________________________________________________________________________________
Справа № 10/1790/100/2012 р. Головуючий у 1-й інстанції – Сидорук Є.І.
Категорія - обрання запобіжного заходу Суддя-доповідач –ОСОБА_3
За роз’ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 25 квітня 2003 року „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" (з змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11червня 2004 року № 10, від 24 жовтня 2008 року № 15) суди при вирішенні питань, пов’язаних із обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту мають додержувати вимог ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим. 04.ХІ.50), і ст. 14 КПК, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Пунктом 3 указаної постанови передбачено, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжи заходи, передбачені ст. 149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинувачуваним процесуальних обов'язків, що випливають із ч.2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки. Обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість в тому, що більш м’які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
За ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В рішенні від 1 червня 2006 року в справі “Мамедова проти Росії”(Mamedova v Russia) №7064/05 Європейський суд вказав, що національні суди не приділяли уваги обговоренню доводів заявниці про те, що в неї немає злочинного минулого, є постійне місце проживання й роботи в м. Владімірі , установлений спосіб життя, двоє малолітніх дітей, і що її батько серйозно хворий. Вони не врахували і тієї обставини, що заявниця мала змогу зникнути після обшуку в її квартирі, але залишилася в розпорядженні слідства. Суд в своєму рішенні констатував , що в справі наявність небезпеки того, що Мамедова переховуватиметься від правосуддя, не встановлена.
Таку ж позицію Європейський суд послідовно займав і по багатьох інших справах.
Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 по місцю проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, одружений, на утриманні має дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 та батьків похилого віку, є потерпілим від аварії на ЧАЕС.
Ні у подані слідчого, ні прокурор в судовому засіданні не надав ніяких законних доводів для переконання суду в тому, що ОСОБА_2 ухиляється від слідства та може ухилитися від суду, перешкоджає встановленню істини по справі.
Доводи прокурора Топольського В.М. під час апеляційного розгляду справи про те, що ОСОБА_2 може виїхати за межі України, оскільки проживає в районі, який межує з Республікою Білорусь не заслуговують на увагу. Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 десятки разів перетинав кордон (а.с.61-63) і географічне розташування району проживання обвинувачено не свідчить про намір останнього уникнути слідства та суду.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що висновки суду про обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді застави є обґрунтованими, підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції немає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365,366, 382 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Постанову Рівненського міського суду від 23 березня 2012 року про відмову у задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту відносно ОСОБА_2 - залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Судді:
ОСОБА_3І.(підпис) ОСОБА_4Я.(підпис) ОСОБА_5П.(підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: О.І.Полюхович