Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
06 березня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області у складі:
головуючого-судді - Полюховича О.І.
суддів –Іващука В.Я., Баглика С.П.
з участю: прокурора – Скрипника Р.М.
захисника ОСОБА_1 –ОСОБА_2
засудженого –ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за апеляцією прокурора Ідрісова Р.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 15 липня 2011 року.
Цим вироком,
ОСОБА_3, який народився 13 липня 1979 року, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружений, військовозобов’язаний, приватний підприємець, раніше не судимий,
засуджений:
- за ч.3 ст. 28 ч.3 ст.229 КК України на підставі ст.. 69 КК України на один рік десять днів позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади; з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення;
- за ч. 1 ст. 388 КК України - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян штрафу в дохід держави без позбавлення права займати певні посади .
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_3 остаточне покарання - один рік десять днів позбавлення волі, без позбавлення права займати певні посади з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення.
ОСОБА_4, який народився 09 серпня 1975 року в м. Усть-Ілимськ, Іркутської області РФ, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружений, військовозобов’язаний, приватний підприємець, раніше не судимий,
засуджений:
- за ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 229 КК України на підставі ст..69 КК України –один рік дев’ять днів позбавлення волі, без позбавлення права обіймати певні посади; з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення.
__________________________________________________________________________________
Справа № 11-84 головуюча у 1-й інстанції –Котик Л.О.
Категорія:ч.3 ст.28 ч.3 ст.229, ч.1 ст.388 КК України суддя-доповідач –ОСОБА_5
ОСОБА_6, який народився 27 лютого 1984 року, уродженець та житель м. Куп’янськ, мікрорайон Ювілейний, 17/18 Харківської області, громадянин України, з середньою світою, одружений, не військовозобов’язаний, не працюючий, раніше не судимий,
засуджений:
- за ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 229 КК України на підставі ст. 69 КК України - двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян штрафу в дохід держави без позбавлення права займати певні посади з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення;
ОСОБА_1, який народився 20 березня 1989 року в м. Сарни, Рівненської області, житель ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружений, не військовозобов’язаний, не працюючий, раніше не судимий,
засуджений:
- за ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 229 КК України на підставі ст. 69 КК України - сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян штрафу в дохід держави без позбавлення права займати певні посади з конфіскацією та знищенням відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів по справі.
Вироком суду ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_1 визнані винними та засуджені за те, що вони зорганізувавшись у злочинну групу, в період з 2 січня 2009 року по 25 червня 2010 року , не маючи свідоцтв на знаки для товарів і послуг «Buzzi», «Dyckerhoff»ВАТ «Волинь-Цемент» та ВАТ «Подільський цемент», які гарантують марку продукції, а також дозволу власників цих знаків, маючи на меті отримання незаконних доходів на постійній основі, придбавали навальний цемент в кількості 19 984 160 кг за ціною 11 623 012 грн 59 коп, розфасували його у контрафактні мішки-тару в м.Сарни та в смт.Н.Рафалівка Рівненської області і, в послідуючому, реалізували оптом та в роздріб під виглядом цементу марки М-500 зазначених торгових марок на загальну суму 15 827 477 грн 17 коп.
Крім того, ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він в період з 25 червня 2010 року по 6 липня 2010 року в м.Сарни Рівненської області незаконно відчужив переданий на зберігання цемент в кількості 5 684 мішки, загальною вагою 284 200 кг за обставин, викладених у вироку суду.
В поданій на вирок суду апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_7, не заперечуючи встановлених судом фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій засуджених, просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. В обґрунтування апеляції прокурор Ідрісов Р.М. вказав, що судом першої інстанції не враховано те, що злочин вчинено у складі організованої злочинної групи, а тому призначене засудженим покарання на підставі ст..69 КК України є неприпустимо мяким (т.19 а.с.115-122).
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про скасування вироку і повернення справи на новий судовий розгляд, пояснення засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.
Статтею 323 КПК України передбачено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
У відповідності зі ст..334 КПК України та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України (постанова ПВСУ «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку») мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов’язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. В цій частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочину, а після цього –докази, покладені судом в обґрунтування своїх висновків.
За змістом ст..370 КПК України істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований, справедливий вирок.
Проте як видно з матеріалів кримінальної справи , суд, визнавши ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.28 ч.3 ст.229 КК України, допустив порушення зазначених вище норм кримінально-процесуального закону. Суд першої інстанції у своєму вироку не вказав чіткого формулювання обвинувачення кожному із засуджених, визнаного судом доведеним, з обов’язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 органом досудового слідства інкримінувалось вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.209 та ч.3 ст.212 КК України (т.17 а.с.154, 155, 173,174). В судовому засіданні державний обвинувач Ідрісов Р. М. відмовився від обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.3 ст.209, ч.3 ст.212 КК України, однак в матеріалах кримінальної справи відсутня постанова державного обвинувача про відмову від підтримання обвинувачення (т.19 а.с.33,43).
Суд першої інстанції, всупереч вимогам ст..282 КПК України, не виніс ніякого судового рішення за ч.3 ст.209, ч.3 ст.212 КК України, внаслідок чого обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за даний злочин залишилось не завершеним.
За наведених обставин вирок суду першої інстанції не може залишатися чинним, підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду справи.
При новому судовому розгляді справи суду першої інстанції необхідно повно, всебічно і об’єктивно дослідити і оцінити докази, надані сторонами, усунути порушення зазначені в описовій частині ухвали і вирішити справу у відповідності до вимог закону.
В разі встановлення судом тих же обставин вчинення злочинів та даних про особу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 міру покарання, призначену засудженим, слід визнати невідповідною вимогам ст..ст.50, 65 КК України внаслідок м’якості.
На підставі наведеного та керуючись ст..ст.365,366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції задовольнити в повному обсязі.
Вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 15 липня 2011 року щодо засудження ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд під головуванням іншого судді зі стадії попереднього розгляду.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_1 залишити попередній – підписку про невиїзд.
Судді:
ОСОБА_5 ОСОБА_8 ОСОБА_9