Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати по розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Рівненської області у складі:
головуючого-судді - Полюховича О.І. суддів –Гладкого С.В., Баглика С.П.
з участю: захисника - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Рівне апеляцію захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 20 квітня 2012 року.
Цією постановою обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого.
ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні крадіжки з житлового будинку ОСОБА_3, який розташований в с. В.Омеляна, буд. 30, Рівненського району, Рівненської області, майна на загальну суму 36 000грн.
В поданій апеляції захисник ОСОБА_1 просить постанову суду першої інстанції скасувати як незаконну.
В обґрунтування апеляції захисник вказав, що ОСОБА_2 раніше не судимий, має постійне місце проживання, характеризується позитивно, потребує медичного лікування і не має наміру ухилятися від слідства та суду чи перешкоджати встановленню істини по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, який просить постанову районного суду скасувати, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
За роз’ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 25 квітня 2003 року „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" (з змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 11червня 2004 року № 10, від 24 жовтня 2008 року № 15) :
- (п.3) взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжи заходи, передбачені ст. 149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним,
обвинувачуваним процесуальних обов'язків, що випливають із ч.2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки.
_______________________________________________________________________________________________________________
Справа № 10/1790/111/2012 р. Головуючий у 1 інстанції – Штогун О.С.
Категорія - обрання запобіжного заходу Суддя-доповідач –ОСОБА_4
- (п.13) обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість в тому, що більш мякі запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Як роз’яснено в зазначеній постанові Пленуму Верховного Суду України суди при вирішенні питань, пов’язаних із обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту мають додержувати вимог ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ОСОБА_5. 04.ХІ.50), і ст. 14 КПК, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
За ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В рішенні Європейського суду №41088/05 від 11 липня 2006 року «Бойченко проти Молдови»(v Moldova») зазначено, що суди, ухвалюючи рішення про тримання заявника під вартою й продовження строку останнього, посилалися на відповідну норму закону, не вказуючи підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі , переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, Вони також не намагалися спростувати доводи захисту заявника.
Таку ж позицію Європейський суд послідовно займав і по багатьох інших справах.
Задовольняючи подання слідчого та обрання запобіжного взяття під варту відносно ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до рапорту оперуповноваженого СКР Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області підозрюваний в разі обрання стосовно нього запобіжного заходу не пов’язаного із взяттям під варту, з метою ухилитися від слідства і суду має намір покинути місце проживання та виїхати за кордон. Вказане також підтверджується поясненнями підозрюваних ОСОБА_5 і ОСОБА_6, в яких вони стверджують, що мали намір разом із ОСОБА_2 покинути межі України виїхавши до Італії.
Як вбачається з протоколу судового засідання (а.с. 11-12), вище зазначені особи судом в порушення ст. 257 КПК України не були допитані, а їх пояснення та рапорт не були безпосередньо дослідженні.
Зважаючи на вказані істотні порушення кримінально-процесуального законодавства постанова підлягає скасуванню із поверненням справи на новий судовий розгляд.
При новому судовому розгляді справи суду першої інстанції необхідно повно, всебічно і об’єктивно дослідити і оцінити доводи, надані сторонами, усунути порушення зазначені в описовій частині ухвали і вирішити справу у відповідності до вимог закону.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365,366, 382 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Рівненського районного суду Рівненської області від 20 квітня 2012 року про обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 взяття під варту скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд під головуванням іншого судді.
Судді:
ОСОБА_4 (підпис) ОСОБА_7В.(підпис) ОСОБА_8П.(підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: О.І.Полюхович