Справа № 2-671/09р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2009 року                                                                  м. Шахтарськ

Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді                                                     Голопузенко Є.А.,

при секретарі                                                              Лисенко Л.О.,

за участю позивача                                                    ОСОБА_1,

представника відповідача                                         ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду  в приміщенні Шахтарського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства “Шахтарськантрацит” в інтересах відокремленого підрозділу "Шахта "Шахтарська-Глибока" про стягнення грошової компенсації за моральну шкоду, -

встановив:    

20 січня 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом і просив відшкодувати на його користь моральну шкоду в сумі 25 000 грн. на підставах, вказаних в ст.ст. 153,2371 КЗпП України, посилаючись на те, що знаходився в трудових відносинах з відповідачем, працював в якості гірничого робітника очисного забою, гірничого по ремонту гірничих вироблень, гірничого робітника підземного.  За висновком МСЕК від 12 січня 2009 року йому  встановили 40% втрати професійної працездатності безстроково - по хронічному обструктивному захворюванню легенів. Оскільки професійне захворювання – хронічне обструктивне захворювання легенів та його наслідки спричиняють позивачу фізичні та моральні страждання,  його непокоїть сильний кашель, який особливо загострюється під час нічного відпочинку, біль робить неможливою виконання роботи по домогосподарству, відчуває труднощі під час дихання, при  ходьбі, змінився образ життя, що його гнітить, доставляє неподобства, захворювання позначається на його здоров'ї все більше, то йому завдано моральну шкоду, яку він просив відшкодувати на його користь за рахунок відповідача.

    У судовому засіданні позивач  підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити, вказав, що його виведено з шахти, надано відпустку та вже звільнено з підприємства.

    Представник відповідача у судовому засіданні  позов не визнав, заперечував проти його задоволення, зазначив, що позивач до останнього часу працював на підприємстві, тобто життєві зв'язки не порушені, до початку роботи позивача адміністрацією підприємства проінформовано про умови праці, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, їх можливі небезпечні наслідки для здоров'я, права на пільги і компенсації за працю в таких умовах. Працював  на інших вугільних підприємствах, не надав виписку із амбулаторної карти, з якої можливо було б прослідкувати, як розвивалось захворювання. Як вбачається з п.19 акту хронічного професійного захворювання, в зв'язку з неудосконаленим технологічним процесом добутку вугілля, повільним розвитком хвороби, виявити винного немає можливості. Позивачу виплачуються щомісячні страхові виплати, він отримав одноразову допомогу в зв'язку з втратою працездатності, які виплачуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і компенсуються за рахунок підприємства. Вважає, що сума необґрунтовано завищена, гроші на її виплату на підприємстві не передбачені. Просив відмовити в задоволенні позову.

    Судом на підставі пояснень позивача, представника відповідача, письмових доказів, встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

      Позивач перебував в трудових відносинах з Держаним підприємством «Шахта «Шахтарська-Глибока»  (далі Підприємство) з 08 жовтня 2003 року, на день розгляду справи позивача звільнено з підприємства, що не оспорює представник відповідача. Під час роботи на Підприємстві позивач отримав професійне захворювання – хронічне обструктивне захворювання легенів, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання, висновком лікарсько-експертної комісії (арк. спр. 6,7).

    Висновком обласної МСЕК  міста Донецька від 13 січня 2009 року позивачу на підставі акту огляду № 41  встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково по хронічному обструктивному захворюванню легенів, рекомендовані медикаментозне і санаторно - курортне лікування. Згідно до висновку про умови та характер праці позивачу протипоказана тяжка фізична праця  в умовах профшкідливості, перенавантаження (арк. спр. 5).

    З приводу захворювання  та його наслідків позивач перебував на лікуванні, йому протипоказана фізична праця, праця в підземних і несприятливих умовах, та свідчить про додаткові зусилля позивача для організації життя, спрямовані на відновлення втраченого здоров’я.  

    Професійне захворювання виникло внаслідок  недосконалості технологічних процесів видобутку вугілля,  тривалої роботи  в умовах впливу шкідливих факторів виробництва, причиною професійного захворювання – хронічного бронхіту є запиленість повітря.

    Представник відповідача у судовому засіданні ці факти, надані позивачем докази не спростував.

    Відповідно до п. 5, п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року  «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, яка регулюється законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній з’ясовувати характер правовідносин сторін  і встановлювати  якими правовими нормами регулюються, чи допускає  відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови  і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.2371 КЗпП України.

    Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

    Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя, за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

    Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров’я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі Фонд) відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинила втрату працездатності» (далі Закон).

    Однак, із Закону виключена ч. 3 ст. 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-V «Про внесення змін  до Закону”.

    Оскільки на час звернення позивача до суду (20 січня 2009 року) Законом  не передбачено обов’язку Фонду  відшкодувати потерпілому таку шкоду, то шкоду позивачу, законні права якого порушені, повинен відшкодувати роботодавець згідно з правилами ст. 237-1 КЗпП України.

    На підставі наданих сторонами доказів суд вважає встановленим наявність факту спричинення моральної шкоди позивачу ушкодженням здоров’я, яке він отримав під час виконання трудових обов’язків у зв’язку з умовами виробництва, що покладає на відповідача обов’язок відшкодувати цю шкоду.

    Відповідно до статей 1, 3, 21, 43 ч.4, 46 ч.1 та ч.2 Конституції України, Україна проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

    Зазначені закони України передбачають відшкодування відповідачем шкоди шляхом надання потерпілим соціальних послуг та виплат, у тому числі відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

    Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової шкоди передбачено ст.2371 КЗпП України і є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника.

    При встановлені розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд  виходить з принципів справедливості та розумності,  враховує  фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я – повну втрату працездатності, характер і тривалість страждань – тривале перебування на лікарняному, необхідність проходити курси лікування,  наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, характер додаткових зусиль, необхідних для організації життя позивача – необхідність дотримувати ряду обмежень. Суд також  враховує вік позивача та загальний стан його здоров»я на теперішній час, обставини виникнення професійного захворювання.

При цьому суд враховує, що виплата позивачу одноразової допомоги, щомісячних сум на відшкодування втраченої працездатності, не є компенсацією моральної шкоди, оскільки всі ці виплати передбачені Законом як самостійні види страхових виплат, які  відповідно до Закону не  можуть враховуватись при визначенні сум грошової компенсації за моральну шкоду. Суд  вважає, що  навіть повне та своєчасне  виконання відповідачем своїх зобов»язань  перед позивачем не може враховуватись при визначенні розміру грошової компенсації за моральну шкоду, оскільки це є обов»язок відповідача, який передбачений  ст. ст.2371 КЗпП України, а не особлива його заслуга чи Держави,  і  за Законом не є обставиною, що повинна братися судом до уваги при вирішенні цього спору.  

    З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 10000 гривень, що відповідає вимогам  Закону.

    Згідно ст. 88 ЦПК України у зв’язку з задоволенням позову понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

    Відповідно до ст. 81 ч.3  ЦПК України підлягають стягненню з відповідача витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі, встановленому пп. 4 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258, а саме, 1 гривня 50 копійок.    

    Керуючись   ст.ст.153, 233,234, 2371 Кодексу Законів про працю України , ст. ст. 10, 11, 209, 212-215, 218  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

    Стягнути з Державного підприємства “Шахтарськантрацит” на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) гривень.

    В решті позовних вимог відмовити.

    Стягнути з Державного підприємства “Шахтарськантрацит”витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи  в розмірі 1,50грн.

    Стягнути з Державного підприємства “Шахтарськантрацит” в дохід держави судовий збір в розмірі 8,50грн.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання  заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до  Судової палати по цивільним справам Апеляційного суду  Донецької області сторони можуть подати  через Шахтарський міськрайонний суд протягом десяти  днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження в строк, встановлений для її подання.

    Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано до Шахтарського міськрайонного Донецької області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті 06 квітня 2009 року.

Суддя: