П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27.12.2012 Справа №1915/20860/2012
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого Свачія І.М.
при секретарі Зінь І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УДАІ УМВСУ в Івано-Франківській області про скасування постанови серії АТ1 №078993 від 06.12.2012 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн., посилаючись на порушення норм чинного законодавства України при її складанні. Свої вимоги мотивує тим, що правопорушення не вчиняв, оскільки рухаючись в с. Клубівці Тисменицького побачив у дзеркало заднього виду автомобіль швидкої допомоги, який рухався з проблисковими маячками синього кольору. Оскільки його автомобіль великогабаритний, він прийняв якомога правіше та надав перевагу у йому русі. Однак здійснивши обгін автомобіль швидкої допомоги зупинився та з нього вийшов інспектор ДПС ДАІ який зупинив його автомобіль. На його пояснення інспектор не відреагував та не взяв до уваги. Просить скасувати постанову.
Позивач ОСОБА_1. в судовому засіданні позов підтримав зіславшись на мотиви викладені в позовній заяві.
Представник відповідача УДАІ УМВСУ в Івано-Франківській області в судове засідання не з’явилися з невідомої на те суду причини. На підставі ч. 4 ст. 128 КАС України, справу слід розглянути на підставі наявних у ній доказів.
Повно і всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Матеріали справи свідчать про те, що спір виник між позивачем - фізичною особою та відповідачами, як суб'єктами владних повноважень.
Відповідно до ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Судом встановлено, що 06 грудня 2012 року інспектором ВДАІ Тисменицького району Литвин М.Д. відносно ОСОБА_1 винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АТ1 №078993, згідно якої ОСОБА_1 06.12.2012 року керуючи транспортним засобом марки ТАТА д.н.з. НОМЕР_1, в с. Клубівці Тисменицького району не надав переваги у русі автомобілю НОМЕР_2, який рухався з увімкненим світловим маячком синього кольору і звуковою сигналізацією, чим порушив п. 3.2 ПДР України та останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які мають функції фото-і кіноозйомки, відеозапису або засобів фото-і кінозйомки, відеозапису використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 3.2 ПДР України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 р. зі змінами внесеними Постановою КМУ №876 від 01.10.2008 р., у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов’язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.
В судовому засіданні з пояснень позивача встановлено, що 06.12.2012 року керував автомобілем НОМЕР_3 в с. Клубівці Тисменицького району та надав перевагу у русі автомобілю швидкої допомоги, який рухався з маячком синього кольору прийнявши праворуч до узбіччя наскільки це можливо. Повної зупинки свого автомобіля він не здійснював, оскільки були включені маячки тільки синього кольору без червоних, що також зазначено у постанові.
Відповідно до ч. 3 п. 3.2 ПДР України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 р. зі змінами внесеними Постановою КМУ №876 від 01.10.2008 р., якщо на такому транспортному засобі увімкнено проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, водії інших транспортних засобів зобов’язані зупинитися біля правого краю проїзної частини (на правому узбіччі). На дорозі з розділювальною смугою цю вимогу зобов’язані виконати водії транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку.
Складений інспектором ДПС УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області протокол серії АГ2 №508002 від 06.12.2012 року містить суперечливу інформацію, а саме: інформацію про факт вчинення правопорушення та пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про незгоду з пред’явленими обвинуваченнями. Тому бути належним доказом щодо факту вчинення особою правопорушення, як це вказано у постанові інспектора ДПС, без наявності інших доказів даний протокол не може.
Дані обставини не спростовані відповідачем, а тому суд вважає, що у даному випадку вина ОСОБА_1 відповідачем не доведена.
Слід мати на увазі, що органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).
Згідно ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 66 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не представлено жодних належних доказів про вчинення позивачем адміністративного правопорушення в той час коли відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_2 до УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області є підставний і підлягає до задоволення шляхом скасування постанови АТ1 №078993 від 06.12.2012 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст. 122 КУпАП.
З врахуванням вищенаведеного, керуючись ст. 19, 62 Конституції України, ст. 7, 33, 247, 251, 252, 280, 287, 289 КУпАП, ст. 11, 71, 161 КАСУ, суд, -
п о с т а н о в и в :
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову інспектора ВДАІ Тисменицького району Івано-Франківської області ОСОБА_3 серії АТ1 №078993 від 06.12.2012 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., а провадження по адміністративній справі закрити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяОСОБА_5