Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №333/252/14

Провадження №22ц/778/4829/15 Головуючий у 1 інстанції: Боровікова А.І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.,

суддів: Коваленко А.І.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Бурак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, треті особи: орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, Управління Державної міграційної служби України у Запорізькій області про визнання особи такою, що втратила право користування, усунення перешкод, та зустрічному позову ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району про вселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування, усунення перешкод.

У позові зазначав, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, він проживає у квартирі. Відповідачі у квартирі не проживають, але зареєстровані. Рішенням Комунарського районного суду від 13.02.2013 року визнано відповідачку такою, що втратила право користування вищевказаною квартирою.

У зв’язку з вказаними обставинами, просив суд визнати ОСОБА_5, ОСОБА_7 такими, що втратили право користування квартирою №5 буд. №32 по вул. Барикадній у м. Запоріжжі, усунути йому перешкоди у здійсненні належних прав власника квартири шляхом зняття ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з реєстрації по останньому місцю реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, витребувати з управління Державної міграційної служби у Запорізькій області довідку про всіх осіб з повною датою, зареєстрованих за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для їх реєстрації.

Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2014 року позов задоволено.

11 квітня 2014 року звернулася із заявою про перегляд заочного рішення суду. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 травня 2014 року заяву ОСОБА_4 задоволено, зазначене заочне рішення скасовано і справу призначено до розгляду в загальному порядку.

У травні 2014 року відповідачка ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом про вселення, в якому вказала, що неповнолітня донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована у спірній квартирі та постійно проживала там з народження до листопада 2009 року, а з листопада 2009 року вона у спірній квартирі мешкала у вихідні та святкові дні. Донька виявила бажання проживати з батьком. Відповідач у свою чергу перешкоджає дитині користуватись квартирою.

У зв’язку з вказаними обставинами, просила суд вселити ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_3.

Ухвалою суду від 19.05.2015 року позов в частині вимог щодо ОСОБА_7 залишено без розгляду.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.

Вселено ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, в квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2,

У задоволенні первісного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представників позивача, заперечення відповідачки ОСОБА_4, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 04.07.2007р. державним нотаріусом Шостої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_8, реєстровий номер 5-1248 (а.с.5).

Право власності на квартиру за вищезазначеною адресою зареєстровано ОП "ЗМБТІ 06.07.2007р. за ОСОБА_3 (а.с. 6).

За довідками Державної міграційної служби України в Запорізькій області, на час розгляду справи в цій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_3 та неповнолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 34, 96).

Згідно зі свідоцтвом про встановлення батьківства, виданого відділом реєстрації актів громадського стану Комунарської районної адміністрації 28.04.2000 р. та свідоцтвом про народження ОСОБА_5, виданого відділом реєстрації актів громадського стану Комунарської райадміністрації Запорізької області 28.04.2000 р., актовий запис № 296 батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, є позивач ОСОБА_3, матір’ю ОСОБА_4 (після шлюбу ОСОБА_7).

Згідно з довідкою Старопетрівської загальноосвітної школи Бердянського району Запорізької області від 22.05.2014р. ОСОБА_5, навчається в останній з вересня 2012р. по теперішній час.

Згідно з довідкою КЗ "Центру первинної медико-санітарної допомоги № 6 від 15.05.2014р. ОСОБА_5, 22.06.1999р.н., яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 спостерігається в амбулаторії № 8 (дитяча поліклініка) з народження, останній раз оглядалася в травні 2012р.

За висновком про результати розгляду звернення громадян СДІМ Комунарського РВ ЗМУ ГУМВС України у Запорізькій області від 01.04.2014р., в ході перевірки за заявою ОСОБА_6 про те, що не має змоги з дитиною увійти до квартири, встановлено, що позивач забрав ключі та не впустив її з неповнолітньою дитиною ОСОБА_5 у квартиру.

Відповідно до ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Таким чином, відповідно до ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України, право члена сім'ї власника квартири, який не є його співвласником, на користування цією квартирою обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним з ним проживанням у цій квартирі. Житлове приміщення, яке він має право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Суд повно і всебічно дослідив обставини справи, пояснення та заперечення сторін, дав належну оцінку всім наданим суду доказам у їх сукупності та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_5, 22.06.1999р.н., такою, що втратила право користування житловим приміщенням та усунення перешкод.

Так, встановлено, що неповнолітня донька позивача ОСОБА_5, 22.06.1999р.н., зареєстрована за адресою спірної квартири, проживала з народження разом з позивачем та своєю матір'ю (представником її інтересів за зустрічним позовом) однією сім'єю, тобто являється членом його сім'ї. У листопаді 2009 року неповнолітня донька разом з матір'ю вимушено покинули спірну квартиру із-за неприязних відносин, які склалися між батьками та проживали на орендованих квартирах. Між тим, на святкові дні, канікули донька приїжджає до батька та проживає разом із ним. На теперішній час неповнолітня донька також приїхала до батька на літні канікули, з подальшим наміром залишитися в Запоріжжі для продовження навчання та проживання з батьком у зазначеній квартирі. Проте, як встановлено у судовому засіданні суду першої інстанції, позивач чинить перешкоди неповнолітній доньці у користуванні квартирою, вивіз меблі із кімнати, де вона проживала та неповнолітня проживає на теперішній час у бабусі - матері її батька ОСОБА_3

Відповідно до ч. 3 ст.160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За нормами ст. 176 СК України батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток. Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом.

Відповідно до ст. 11 ЗУ "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно з ч. 2 ст.18 ЗУ "Про охорону дитинства" діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_6 про вселення неповнолітньої доньки позивача ОСОБА_5, 22.06.1999р.н. в квартиру позивача, оскільки неповнолітня донька ОСОБА_5 являється членом сім'ї позивача та не проживала у зазначеній квартирі понад один рік з поважних причин, тому вона не може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та закону. Підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2015 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: