ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

27.04.09 р.                                                                                                       Справа № 7/74                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р.Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі м. Краматорськ

До відповідача: Обласного комунального підприємства ”Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення 876 908, 80 грн. боргу за активну електроенергію, 15 647, 71 грн. боргу за реактивну електроенергію,  26 903, 30 грн. пені, 22 107, 08 грн. інфляційних, 3 362, 91 грн. 3%річних.

За участю представників:

від позивача: не з ’явився

від відповідача: не з ’явився

У судовому засіданні 14.04.2009р. на підставі ст.77 ГПК України оголошено перерву до 27.04.2009р.

СУТЬ СПОРУ:                            

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі м. Краматорськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства”Донецьктеплокомуненерго” м. Донецьк про стягнення 876 908, 80 грн. боргу за активну електроенергію, 15 647, 71 грн. боргу за реактивну електроенергію,  26 903, 30 грн. пені, 22 107, 08 грн. інфляційних, 3 362, 91 грн. 3%річних.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №2354 від 28.11.2006р. з додатками; рахунки №30/2354 за грудень 2008р., №30/2354 за січень 2009р., №30/2354 за лютий 2009р.

У відзиві №011/2102 від 10.04.2009р. відповідач підтвердив суму боргу у розмірі 509 427, 37 грн., посилаючись на скрутне фінансове становище, просить відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення 26 903, 30 грн. пені, 22 107, 08 грн. інфляційних, 3 362, 91 грн. 3%річних та розстрочити виконання рішення на 12 місяців. Позивач проти розстрочення заперечив.

У судовому засіданні відповідач заявив клопотання щодо зменшення пені на 100%, посилаючись на скрутний стан підприємства.

Позивач проти зменшення суми пені заперечив.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. ПКЕЕ регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №647 „в” від 19.09.2003р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з протоколом розбіжностей та додатками до нього.

Згідно п.9.4 Договору, його укладено на строк до 31.12.2006р. Договір може бути продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору, жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1 Договору, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 9 863, 7 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків сторони узгодили у розділі 7 договору та в додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до договору.

Пунктом 10 додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до договору, підписаного обома сторонами без зауважень та скріпленим печатками обох підприємств, передбачено, що термін оплати отриманого рахунку не має перевищувати 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у грудні 2008р. – лютому 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу у грудні 2008р. – лютому 2009р. активну електроенергію у сумі 2 178 933, 16 грн., реактивну електроенергію у грудні 2008р. – лютому 2009р. у сумі 21 228, 71 грн., що підтверджено актами прийому-передачі за вказаний період, підписаними обома сторонами без зауважень. У зв’язку з наведеним, позивач виставив відповідачу відповідні рахунки на оплату, про отримання яких свідчить підпис представника відповідача на самих рахунках. У судовому засіданні відповідач також підтвердив своєчасне отримання рахунків на сплату. Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії належним чином не виконав, виставлені рахунки сплатив частково, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 876 908, 80 грн. боргу за активну електроенергію, 15 647, 71 грн. боргу за реактивну електроенергію.

Відповідач проти стягнення зазначених вище сум заперечив, посилаючись на той факт, що заборгованість за спожиту електроенергію ним частково погашена, вважає, що сума боргу за спожиту електроенергію за грудень 2008р. – лютий 2009р. складає у загальному розмірі 509 427, 37 грн.

В ході розгляду спору судом з’ясовано, що відповідач частково сплатив виставлені йому рахунки на оплату за активну та реактивну електроенергію до подачі позовної заяви до суду (дата подачі позову до суду – 27.03.2009р.):

1) заборгованість за активну електроенергію 26.03.2009р. та 31.03.2009р. у загальній сумі 374 475, 23 грн.;

2) заборгованість за реактивну електроенергію 17.03.2009р. у сумі 8 653, 91 грн.

В підтвердження оплати заборгованості саме у зазначеному вище розміру відповідачем надані для залучення у справу разом із відзивом реєстри виписку взаємних розрахунків по балансовому рахунку 683 з 01.03.2009р. по 31.03.2009р., зазначений факт також підтверджений представником позивача у судовому засіданні.

Таким чином, на час розгляду спору у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за активну електроенергію за грудень 2008р. – лютий 2009р. у сумі 502 433, 57 грн., за реактивну електроенергію за грудень 2008р. – лютий 2009р. у сумі 6 993, 80 грн., яка підтверджена матеріалами справи, у тому числі актом звірки заборгованості по розрахункам за електроенергію станом на 10.04.2009р., підписаним обома сторонами без зауважень та скріпленим печатками обох підприємств, визнана відповідачем, підтверджена позивачем та підлягає стягненню.

Вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну та реактивну електроенергію в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за січень – лютий 2009р. інфляційні у сумі 22 107, 08 грн., з 14.01.2009р. по 25.03.2009р. 3 % річних у сумі 3 362, 91 грн.

Відповідач проти стягнення зазначених сум заперечив, посилаючись на тяжке фінансове становище підприємства, проте правового обґрунтування своїх заперечень суду не надав.

3% річних та інфляційні перераховані судом у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням умов договору та дат часткової оплати суми боргу відповідачем, які складають: 3% річних – 3 357, 22 грн., інфляційні – 22 107, 08 грн. та підлягають стягненню саме у цьому розмірі.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних підлягають задоволенню у повному обсязі, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком до договору №5 „Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі 1% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, проте не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі вищевказаного, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 26 903, 30 грн. за несвоєчасне виконання зобов’язань за період 14.01.2009р. по 25.03.2009р., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Відповідач просить зменшити суму пені на 100%, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, а також на те, що його підприємство є житлово-комунальним та надає послуги переважно населенню.

Пеня перерахована судом у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням умов договору та дат часткової оплати суми боргу відповідачем, складає 26 857, 78 грн. та підлягає стягненню саме у цьому розмірі. Вимоги щодо стягнення з відповідача пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

В судовому засіданні оговорено клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 100%. В обґрунтування свого клопотання відповідач надав суду баланс на 01.01.2009р., звіт про фінансові результати за 12 місяців 2008р., довідку про кількість виконавчих проваджень б/н від 10.04.2009р., довідку стосовно наявності дебіторської заборгованості б/н від 10.04.2009р.

Позивач заперечив проти зменшення розміру стягуваної пені.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін та у зв’язку з тим, що відповідач є комунальним підприємством, дійсно наявні обставини, які ускладнюють виконання рішення, підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 21 486, 22 грн.

В судовому засіданні оговорено клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання рішення строком на 12 місяців.

Позивач проти розстрочки виконання рішення заперечив.

Враховуючи обставини, викладені відповідачем, той факт, що відповідач є комунальним підприємством, на підприємстві значна дебіторська заборгованість, негайне виконання рішення суду призведе до погіршення фінансового стану підприємства, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суд дійшов висновку, що існують обставини, які ускладнюють виконання рішення і вважає можливим на підставі п.6 ст.83 ГПК України клопотання відповідача задовольнити частково і надати розстрочку виконання рішення щодо стягнення суми боргу на 10 місяців з виплатою рівними частинами з першого по дев’ятий місяці по 50 942, 73 грн., в десятому місяці – 50 942, 80 грн.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 6, 526, 527, 549, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 67, 193, 216-218, 231 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р.,  Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2.08.1996 р. за N417/1442, у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22.11.2006 р. N1497, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.12.2006р. за № 1294/13168, Закону України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, п.6 ст.83 ст.ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі м.Краматорськ до Обласного комунального підприємства ”Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення 876 908, 80 грн. боргу за активну електроенергію, 15 647, 71 грн. боргу за реактивну електроенергію,  26 903, 30 грн. пені, 22 107, 08 грн. інфляційних, 3 362, 91 грн. 3%річних задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства ”Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул..Донецька, 38, р/р 26009301747620 в Донецькому регіональному управлінні ПІБ, МФО 334635, ЗКПО 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі (84302, Донецька область, м. Краматорськ,  вул. Островського, 8, ЗКПО 00131127) на п/р 260333021295 в ОПЕРВ філії Донецьке обласне управління ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106 – заборгованість за активну електроенергію у сумі 502 433, 57 грн.; на р/р 26000045365301 в АКІБ „Укрсиббанк” м.Харків, МФО 351005 –  заборгованість за реактивну електроенергію у сумі 6 993, 80 грн.

Розстрочити виконання рішення щодо стягнення суми боргу на 10 місяців з виплатою рівними частинами з першого по дев’ятий місяці по 50 942, 73 грн., в десятому місяці – 50 942, 80 грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства ”Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул..Донецька, 38, р/р 26009301747620 в Донецькому регіональному управлінні ПІБ, МФО 334635, ЗКПО 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі (84302, Донецька область, м. Краматорськ,  вул. Островського, 8, ЗКПО 00131127) на р/р 26001045365300 в АКІБ „Укрсиббанк” м.Краматорська, МФО 351005 – 21 486, 22 грн. пені, 22 107, 08 грн. інфляційних, 3 357, 22 грн. 3%річних.

Стягнути з Обласного комунального підприємства ”Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул..Донецька, 38, р/р 26009301747620 в Донецькому регіональному управлінні ПІБ, МФО 334635, ЗКПО 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурного підрозділу Краматорські електричні мережі (84302, Донецька область, м. Краматорськ,  вул. Островського, 8, ЗКПО 00131127) на р/р 26001045365300 в АКІБ „Укрсиббанк” м.Краматорська, МФО 351005 – 5 617, 59 грн. державного мита, 70, 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

               Суддя