ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" лютого 2007 р. 11-30 Справа № АС-03/403-06
вх. № 11650/1-03
Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.
за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.
представників сторін :
позивача - ОСОБА_2., дов.
відповідача - Парамонова О. В.,дов. № 7/10/10-025 від 09.01.07 р.
по справі за позовом ФОП ОСОБА_1., м. Харків
до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова
про визнання нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач, СПД ФООСОБА_1після уточнення позовних вимог, які прийняті судом, просить визнати нечинним (скасувати) податкові повідомлення-рішення ДПІ Ленінського району м. Харкова від 26.07.06 р. № НОМЕР_1 про визначення податкових зобов'язань по збору за використання водних ресурсів загальнодержавного значення в сумі 23,24 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 3400,0 грн., № НОМЕР_2 про визначення податкових зобов'язань по земельному податку з фізичних осіб в сумі 1,03 грн. та рішення № НОМЕР_3 від 05.09.06 р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 424285,0 грн. як неправомірні, посилаючись на відсутність порушень податкового та іншого законодавства.
Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на результати перевірки.
Справа розглядається в порядку КАС України.
Надані документи свідчать, що підставою для прийняття оскарженого рішення № НОМЕР_3 від 05.09.06 р. є акт від 16.08.06 р. позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 09.07.03 р. по 31.03.06 р.
Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, дана перевірка була призначена у виконання постанови ст. слідчого прокуратури м. Харкова Мозкового М.В. Позивач не заперечує проти законності проведення даної перевірки.
При проведенні перевірки з питань дотримання вимог Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” перевіряючими було встановлено, що підприємець у періоді, що перевірявся, працював за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, а тому мав право не застосовувати ЕККА для проведення розрахунків із споживачами (ст. 6 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва).
Посилаючись на положення ст. 1, п. 1 ст. 3 та п. 6 ст. 9 вищевказаного Закону, перевіряючими зроблений висновок про порушення позивачем їх вимог, пов'язане з тим, що книга обліку доходів та витрат у період проведення перевірки з 07.08.06 р. по 11.08.06 р. не була надана. У зв'язку з ненаданням перевіряючим книги обліку доходів та витрат ними зроблений висновок про неведення обліку доходів та витрат.
На підставі звітів підприємця як платника єдиного податку перевіряючими зроблений розрахунок суми отриманих ним доходів від здійснення підприємницької діяльності за період з 09.07.03 р. по 31.03.06 р. та на дату складання акту на загальну суму 84857,0 грн., що було підставою для застосування фінансових санкцій в порядку п. 1 ст. 17 Закону в розмірі 424285,0 грн.
Суд вважає необхідним відмітити, що в п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, за порушення якого до позивача застосовані фінансові санкції, встановлює, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
В свою чергу с. 9 цього Закону передбачено, що РРО та РК книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Як наполягає представник відповідача в судовому засіданні, оскільки книга обліку доходів та витрат під час перевірки була відсутні, то перевіряючими зроблене припущення стосовно того, що вона була відсутня весь час ведення господарської діяльності.
Але ці твердження спростовуються актом від 20.06.06 р. планової документальної перевірки позивача, проведеної відповідачем з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 09.07.03 р. по 31.03.06 р., в якому у вступній частині в розділі „При перевірці використані:” вказано, що при перевірці суцільним порядком була досліджена Книга обліку доходів та витрат № НОМЕР_4
Крім того, позивачем до матеріалів справи надана постанова від 15.08.06 р. ст. о/у ВКР Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про відмову в порушенні кримінальної справи. В даній постанові вказано, що до райвідділу міліції 10.08.06 р. звернувся гр. ОСОБА_3 із заявою за фактом крадіжки з автомобілю документів, в т.ч. які регламентують діяльність ПП ОСОБА_1, представником якого він є (позивачем до матеріалів справи надана копія довіреності від 14.07.06 р. ). В акті прийому-передачі документів від 07.08.06 р., яким позивачем передані гр. ОСОБА_3, вказана також і книга обліку доходів та витрат підприємця. У зв'язку з проведенням перевірки перевіряючими не була надана підприємцю можливість відновити втрачені документи.
Таким чином твердження перевіряючих про відсутність Книги обліку доходів та витрат за весь період підприємницької діяльності є перекрученням фактів і не відповідає фактичним обставинам, а тому висновки щодо порушення позивачем положень п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є неправомірними, а прийняте на підставі цих висновків рішення є незаконними і позов в цій частині підлягає задоволенню.
Позивачем до позову включені вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.07.06 р. про визначення податкових зобов'язань по збору за використання водних ресурсів загальнодержавного значення в сумі 23,24 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 3400,0 грн. Як вказано в наданому податковому повідомленні-рішенні, воно прийняте на підставі акту перевірки від 20.07.06 р. у зв'язку з виявленими порушеннями п. 7.1, п. 7.2 Інструкції „Про обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за використання водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту” № НОМЕР_5 від 01.10.99 р.
Позивачем до матеріалів справи наданий акт від 20.06.06 р. планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 09.07.03 р. по 31.03.06 р. Невідповідність дати оформлення акту та даним, вказаним у податковому повідомленні-рішенні представник відповідача пояснив допущеною опискою. Оскільки представник позивача не заперечує проти того, що саме цей акт був складений за результатами перевірки і покладений в основу оскаржених податкових повідомлень-рішень від 26.07.06 р. № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, суд приймає дані пояснення і розглядає вказаний акт як підставу для прийняття відповідних рішень.
В акті перевірки записано, що підприємець порушив вимоги вищевказаної Інструкції у зв'язку з тим, що здійснював підприємницьку діяльність у сфері надання перукарських послуг у приміщенні перукарні, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. даним приміщенням підприємець користується на підставі договору оренди державного майна НОМЕР_6. Але за даними перевіряючих позивач не надавав звіти про спеціальне використання водних ресурсів.
Перевіряючими розрахунок об'єму використаної води проведений на підставі рахунків про сплату комунальних платежів, виставлених підприємцю орендодавцем ДКВППО „Добробут” і проведене нарахування зобов'язань по даному збору в сумі 23,24 грн.
Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно п. 1.2 ст. 1 вказаної Інструкції вона є обов'язковою до виконання підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики, і підприємствами водного транспорту. Тобто її дія поширюється на обмежене коло господарюючих суб'єктів.
Відповідно визначенням Водного кодексу України водними ресурсами є обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території. Оскільки позивач не використовував у власній підприємницькій діяльності в перукарні поверхневі, підземні і морські води відповідної території (слід розуміти м. Харкова) та не займається гідроенергетикою та не надає послуги водним транспортом, то у перевіряючих не було законних підстав розповсюджувати на нього приписи Інструкції.
Таким чином висновки акту перевірки в цій частині зроблені при довільному тлумаченні фактичних обставин та помилковому розумінні та застосуванні чинного законодавства. За таких обставин позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
До позову позивачем включена вимога про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про визначення податкових зобов'язань по земельному податку з фізичних осіб в сумі 1,03 грн., в якому записано, що воно прийняте у зв'язку з порушенням підприємцем вимог ст. 11 Закону України „Про плату за землю”.
Дане податкове повідомлення-рішення було прийняте за результатами перевірки, які відображені в акті від 20.06.06 р., в якому записано, що на підставі рішення XXVII сесії Харківської міської ради № НОМЕР_7 позивачем було оформлене право на користування земельною ділянкою площею 24 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на якій розміщувався кіоск. Але підприємець не проводив нарахування та не сплачував пату за землю за 2005 р., що призвело до заниження податкових зобов'язань з цього податку на суму 1,03 грн.
Як вбачається з наданого акту перевірки і це не спростовано відповідачем, у період з 09.07.03 р. по 31.03.06 р. підприємець був платником єдиного податку, тобто застосовував спрощену систему оподаткування та звітності.
Суд вважає необхідним відмітити, що при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідачем не було взято до уваги положення Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, в якому (ст. 6) визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, плати (податку) за землю.
Таким чином висновки акту перевірки і прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення суперечать положенням чинного законодавства, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 7, 9, 17, 160- 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити. Визнати нечинним (скасувати) податкові повідомлення-рішення ДПІ Ленінського району м. Харкова від 26.07.06 р. № НОМЕР_1 про визначення податкових зобов'язань по збору за використання водних ресурсів загальнодержавного значення в сумі 23,24 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 3400,0 грн., № НОМЕР_2 про визначення податкових зобов'язань по земельному податку з фізичних осіб в сумі 1,03 грн. та рішення № НОМЕР_3 від 05.09.06 р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 424285,0 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1., м. Харків 3, 40 грн. судового збору.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 10.02.07 р.
Суддя Водолажська Н.С.