Справа № 752/17116/14-ц

Провадження № 2/752/659/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 серпня 2015 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Мирошниченко О.В.

при секретарі Конельській А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, треті особи: Мірошниченко Оксана Юріївна, Орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки , -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до Голосіївського районного суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просив звернути стягнення заборгованості за договором іпотеки №б/н від 30.01.2008 року, шляхом передачі іпотекодержателю предмета іпотеки у власність та визнання права власності за іпотекодержателем - Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на предмет іпотеки, а саме на: квартиру, загальною площею 30,4 кв.м., розташованої за адресою - АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено про те, що 28 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №К-1457612, відповідно до якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання, грошові кошти в сумі 100 000,00 (сто тисяч) дол.США, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 28.12.2031 року. Плата за користування кредитом у вигляді процентів становила 10,51% річних.

Згідно договору іпотеки №б/н від 30.01.2008 зареєстрованого в реєстрі за №259, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івашко Н.П., з метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №К-1457612 від 28 грудня 2007 року, іпотекодавець ОСОБА_1 передав в іпотеку іпотекодержателю - Товариству з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта» квартиру, загальною площею 30,4 кв.м., розташовану за адресою - АДРЕСА_1.

Позивач посилається на те, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 11.09.2014 року у останнього наявна заборгованість в розмірі 1 959 840 (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят тисяч сорок) гривень 08 коп.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення предмету іпотеки шляхом його передачі у власність Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк».

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив про те, що згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може двічі бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а позивач вже звернувся до суду з тих самих підстав та отримав рішення суду, яке вступило в законну силу після його проголошення в апеляційній інстанції.

Так, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року, позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 9 984 376 (дев'ять мільйонів дев'ятсот тисяч вісімдесят чотири тисячі триста сімдесят шість) гривень 23 коп.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року, змінено рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року в частині стягнутої з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» суми заборгованості з 9 984 376 (дев'ять мільйонів дев'ятсот тисяч вісімдесят чотири тисячі триста сімдесят шість) гривні 23 коп. до 1 326 165 (один мільйон триста двадцять шість тисяч сто шістдесят п'ять) гривні 24 коп.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 серпня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року та рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року та в частині, яка не скасована залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 грудня 2014 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 серпня 2014 року у допуску до провадження Верховного Суду України відмовлено.

Таким чином, рішення Апеляційного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 326 165 (один триста двадцять шість тисяч сто шістдесят п'ять) гривні 24 коп. остаточно набуло законної сили.

Мірошниченко О.Ю., як третя особа у справі та представник третьої особи Служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явились, надавши суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Вислухавши представників позивача та відповідача, і дослідивши матеріали справи, суд надходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що, 28 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №К-1457612, відповідно до якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання, грошові кошти в сумі 100 000,00 (сто тисяч) дол.США, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 28.12.2031 року. Плата за користування кредитом у вигляді процентів становила 10,51% річних.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №К-1457612, іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки № б/н від 30.01.2008 зареєстрованого в реєстрі за № 259, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івашко Н.П., передав в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта» нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 30,4 кв.м., розташовану за адресою - АДРЕСА_1, яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу квартири від 11 січня 2008 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В. за №158, зареєстрованого Комунальним підприємством Київської міської державної адміністрації «Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» за №6594 про що зроблено запис в реєстровій книзі №д.579-150 та видано реєстраційне посвідчення №029935 від 16 січня 2008 року.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1.1. ст. 1 кредитного договору кредитор надає позичальнику у строк не пізніше 28 грудня 2008 року у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового використання грошові кошти у сумі 100 000,00 (сто тисяч) доларів США 00 центів, зі сплатою 9,9% (дев'ять цілих дев'ять десятих процентів) річних з кінцевим терміном повернення до 28 грудня 2031 року включно, на умовах, визначених Кредитним договором.

Моментом (днем) надання кредиту вважається день першої видачі готівкових коштів з позичкового рахунку позичальника.

Згідно п.п. 3.3.5. ст. 3 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредитору в повному обсязі суму кредиту в строк, визначений п. 1.1. цього договору.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідач ОСОБА_1, не сплативши кредит у встановлений договором строк, порушив вимоги ст. 530 ЦК України, тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

На підтвердження заборгованості за кредитним договором № К-1457612 Банк надав довідку про заборгованість відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору, однак зазначений доказ не є належним в розумінні положень ст.58 ЦПК України, оскільки не містить інформацію щодо предмету доказування.

Згідно п. 1.3. ст. 1 договору погашення кредиту та сплата нарахованих процентів за користування кредитом здійснюється позичальником щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, не пізніше 28 числа кожного місяця рівними частинами, кожна з яких включає в себе заборгованість за кредитом та процентами, розрахованими за весь строк користування кредитом та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом по 28 грудня 2031 року включно, на умовах, визначених цим договором згідно з Графіком сплати відсотків та повернення кредиту, який є невід'ємним додатком до цього договору.

Відповідно до п. 2.6. ст. 2 договору у разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та несплачених процентів, за його використання, погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості:

-прострочена заборгованість за нарахованими процентами;

-прострочена заборгованість за кредитом;

-строкова заборгованість за нарахованими процентами;

-строкова заборгованість за кредитом;

-пені та штрафи.

Як вбачається зі змісту поданої банком довідки про заборгованість, загальна сума заборгованості станом на 11.09.2014 року становить 1 959 840 (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят тисяч сорок) гривень 08 коп. і складається з:

-заборгованості по тілу кредиту в розмірі 1 269 830 (один мільйон двісті шістдесят дев'ять тисяч вісімсот тридцять) гривень 67 коп.;

-заборгованості по відсоткам в розмірі 690 009 (шістсот дев'яносто тисяч дев'ять) гривень 42 коп.;

-прострочена заборгованість по тілу кредиту в розмірі 104 149 (сто чотири тисячі сто сорок дев'ять)гривень 39 коп.;

-прострочена заборгованість по відсоткам в розмірі 598 893 (п'ятсот дев'яносто вісім тисяч дев'яносто три) гривні 67 коп.

З поданої банком довідки про заборгованість за кредитним договором, неможливо встановити, як саме розраховувалась сума несплачених відсотків за користування кредитом, сума пені та інших штрафних санкцій. Однак з наданого представником позивача розрахунку також не вбачається, за яких обставин та з якого часу змінена відсоткова ставка, з урахуванням якої обчислювалась заборгованість, та яким чином було повідомлено позичальника про зміну відсоткової ставки, що позбавляє суд можливості перевірити розмір дійсної заборгованості за кредитним договором та порядок її розрахунку.

У довідці також не зазначені дати погашення позичальником тіла кредиту та відсотків за його користування, зазначення яких є необхідним, оскільки з моменту здійснення позичальником платежів по кредитному договору банк повинен був нараховувати заборгованість вже на нову суму зобов'язання.

Про хибність розрахунків позивача, свідчить той факт, що п. 1.1.3. кредитного договору передбачає відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 10,51% річних, однак з розрахунку, який був наданий позивачем, не вбачається, за якою відсотковою ставкою обчислювалась заборгованість.

Враховуючи вищевикладене суд надходить до висновку, що дана довідка не є належним доказом по справі, оскільки зазначена довідка про заборгованість не відповідає вимогам п.п. 1.3. та 2.6. договору, а саме: не складена у відповідність з Графіком сплати відсотків та повернення кредиту, який є невід'ємним додатком до цього договору, не відображає інформації щодо розміру процентної ставки згідно якої здійснювався розрахунок, а також не має вихідного номеру банку.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з п. 7.1. ст. 7 договору усі додатки, зміни та доповнення до цього Договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на тем представниками сторін, з обов'язковим посиланням на цей Договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 10561 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено в банком в односторонньому порядку.

Подані позивачем Додаткова угода №1 від 03 березня 2009 року до Кредитного договору №К-1457612 від 28 грудня 2007 року та Додаткова угода №1 від 10 лютого 2009 року про розірвання кредитного договору №К-1457612 від 28 грудня 2007 року також не можуть розцінюватись судом належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, оскільки не підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін.

Зі змісту п.1.2. ст. 1 Додаткової угоди №1 від 03 березня 2009 року до Кредитного договору №К-1457612 від 28 грудня 2007 року вбачається, що розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань позичальника наведено в Листі-повідомленні, що є невід'ємною частиною даного договору. Сукупна вартість кредиту за цим договором зазначена у реальній процентній ставці та в абсолютному значенні подорожчання кредиту (в грошовому виразі). Розмір реальної процентної ставки дисконтує всі майбутні грошові платежі позичальника за кредитом до чистої суми виданого кредиту і з урахуванням сплати процентів за користування кредитом, плати за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості, та інших плат, передбачених цим договором складає 15,26 (п'ятнадцять цілих двадцять шість сотих) процента на рік. Абсолютне значення подорожчання кредиту підсумовує всі платежі позичальника на користь кредитора та на користь третіх осіб і з урахуванням процентної ставки за користування кредитом, плати за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості, та інших плат, передбачених цим договором складає 270 007 (двісті сімдесят тисяч сім) доларів США 03 центи.

Відповідно до ч. 4 ст. 10561 ЦК України кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніше як за 15 календарних днів до дати, до якої застосовується нова ставка.

Також позивачем в судовому порядку не було надано як доказ листа-повідомлення відповідачу про підвищення розміру процентної ставки до 15,26 % абсолютного значення подорожчання Кредиту до 270 007 (двісті сімдесят тисяч сім) доларів США 03 центи не пізніше як за 15 календарних днів до дати, до якої застосовується нова ставка, відповідно до п.1.1. вищевказаної Додаткової угоди, тобто до 01 березня 2009 року.

Представником позивача було надано лист-вимогу від 12.09.2014 року № 31.4-08/9371/14 згідно якого загальна сума заборгованості станом на 11.09.2014 року становить 151 318 (сто п'ятдесят одна тисяча триста вісімнадцять) доларів США 04 центів.

Разом з тим, суд не може погодитись з доводами представника позивача ні щодо належного повідомлення позичальника про зміну відсоткової ставки, ні що до дострокового повернення кредиту за наданими представником листами-вимогами від 12.09.2014 року № 31.4-08/9371/14, оскільки за змістом ці листи ні повідомлення про збільшення відсоткової ставки із зазначенням її розміру, ні вимоги про дострокове повернення кредиту не містять. Вказані листи лише інформують про наявність простроченої заборгованості, яку слід погасити боржнику або поручителю для незастосування в подальшому санкцій внаслідок такого прострочення.

Таким чином, розмір заборгованості по кредитному договору № К-1457612, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «Дельта» та ОСОБА_1, по якому останній має заборгованість, в розмірі 1 959 840 (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят тисяч сорок) гривень 08 коп., стороною позивача достовірно не визначений, доказів на вказану в позові суму заборгованості не надано, розрахунок позивачем робився по додаткових угод, які позивачу не передавалися і які сторонами не підписувалися.

Згідно ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотеко держатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням в повному обсязі або частині.

Згідно ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання чи неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі (ч. 4 ст. 590 ЦК України).

Відповідно до п. 1.5. ст. 1 договору іпотеки №б/н від 30.01.2008 зареєстрованого в реєстрі за № 259, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івашко Н.П., у разі невиконання позичальником зобов'язань за договором кредиту, іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2. ст. 4 договору іпотеки № б/н від 30.01.2008 року, право звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог, відповідно до говору кредиту, виникає у іпотекодержателя у випадках, обумовлених положеннями договору кредиту, цього договору та приписів норм чинного законодавства України. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється відповідно до приписів чинного законодавства України та умов даного іпотечного договору.

Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів належними у справі доказами своє право звернення до суду з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості в розмірі 1 959 840 (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят тисяч сорок) гривень 08 коп. за кредитним договором № К-1457612, а також не довів факту наявності саме такої заборгованості на момент розгляду справи, в зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.526, 530, 572, 575, 589,590, 651-652, 654, 1054, 1056, 10561, ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя