ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"18" липня 2006 р. | Справа № 25/270-05-9047А |
м. Одеса
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Сидоренко М.В.
суддів Мишкіної М.А., Поліщук Л.В.
при секретарі судового засідання Волощук О.О.
за участю представників сторін
від позивача: Антохіна О.С.
від відповідача: не з’явився
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
на постанову господарського суду Одеської області
від 25.04.2006 р.
у справі № 25/270-05-9047А
за позовом ВАТ „ЕК „Одесаобленерго”
до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання нечинним рішення (сторони та суть спору зазначаються згідно постанови суду)
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В с т а н о в и л а:
ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” звернулось з позовною заявою до Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі –територіальне відділення, відповідач) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Одеського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 21-рш від 12.09.2005 р. по справі № 20/01-2005 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу (далі –рішення колегії) з посиланнями на ст. 58 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, ст. ст. 17, 104, 107, 158, 162 КАС України.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати нечинним рішення колегії з посиланнями на ст. ст. 5, 6, 17, 104-105, 162 КАС України.
Постановою господарського суду Одеської області від 25.04.2006 р. (суддя Малярчук І.А.) уточнені вимоги позивача задоволено, рішення колегії визнано нечинним із-за не відповідності положенням чинного законодавства.
Не погоджуючись з вказаною постановою господарського суду територіальне відділення звернулось з апеляційною скаргою, у котрій просило скасувати постанову господарського суду, визнати рішення колегії чинним.
В запереченні на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення.
Під час розгляду справи скаржник звернувся з клопотанням, в якому уточнив вимоги апеляційної скарги та просив скасувати оскаржуване судове рішення, а провадження у справі закрити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів, приходить до наступного.
За приписами ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Такий інший порядок оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України законодавець визначив у ст. 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції” (Оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України) зазначивши, що згадані рішення оскаржуються до господарських судів. Також в наведеній статті Закону України законодавець визначив порядок такого оскарження.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з уточненими вимогами апеляційної скарги та вважає, що вона підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції, як суд адміністративної юрисдикції, не звернув уваги на наведені вище положення чинного законодавства та розглянув даний спір саме в порядку адміністративного судочинства, тоді як даний спір підлягає розгляду господарським судом в порядку господарського процесуального судочинства. Отже оскаржуване судове рішення слід скасувати, а провадження у справі закрити згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 157 та ст. 203 КАС України.
Посилання позивача про те, що КАС України набрав чинності пізніше Закону України „Про захист економічної конкуренції”, тому положення зазначеного закону не можуть застосовуватись до спірних відносин, не заслуговує на увагу. Так, в п. 12 Прикінцевих та перехідних положень КАС України не зазначено про внесення змін до Закону України „Про захист економічної конкуренції”, при цьому законодавець постійно вносить зміни і доповнення в наведений Закон і останні такі зміни та доповнення внесені Законом України № 3486-ІУ від 23.02.2006 р. Не можна погодитись з наведеною вище правовою позицією позивача і з врахуванням п. 13 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, в якому законодавець визначив, що закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу. Так, як видно з положень КАС України, законодавець не зазначив дану категорію спорів в главі 6 Кодексу, в якій визначені особливості провадження в окремих категоріях адміністративних спорів. Отже, при визначенні компетенції адміністративного суду при вирішенні даної категорії спорів слід керуватись загальними положеннями КАС України, які визначені законодавцем у ст. 17 Кодексу, при цьому, слід враховувати положення ст. 3 КАС України, в якій законодавець надав визначення понять, котрі застосовуються в цьому Кодексі. Так, в п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу визначено поняття „суб’єкту владних повноважень” та зазначено, що таким суб’єктом є орган державної влади, його посадова чи службова особа саме при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Як вбачається із Закону України „Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення захисту конкуренції у підприємницький діяльності. Здійснивши системний аналіз норм зазначеного Закону України судова колегія приходить до висновку, що Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення не наділені владними управлінськими функціями щодо суб’єктів конкурентних відносин, а тому вони не можуть розглядатись як суб’єкти владних повноважень у розумінні положень КАС України. Отже, даний спір не може підпадати під компетенцію адміністративних судів, оскільки в ст. 17 КАС України законодавцем до такої компетенції віднесені спори із суб’єктом владних повноважень, який наділений саме владними управлінськими функціями, у відповідності до зазначених вище положень п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу. Таким чином, Закон України „Про захист економічної конкуренції” не може відноситись до Законів України у розумінні наведених вище положень п. 13 Прикінцевих та перехідних положень КАС України.
Керуючись п. 6 Прикінцевих та перехідних положень, п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 195, 196, 198, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Уточнену апеляційну скаргу задовольнити.
Постанову господарського суду Одеської області від 25.04.2006 р. по справі № 25/270-05-9047А скасувати, провадження у справі закрити.
Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Статтями 13, 211, 212 КАС України передбачено право на касаційне оскарження, визначено порядок і строк такого оскарження.
Виготовлення ухвали в повному обсязі буде здійснено протягом 3 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини ухвали.
Головуючий суддя Сидоренко М.В.
Суддя Мишкіна М.А.
Суддя Поліщук Л.В.