Роздільнянський районний суд Одеської області

м. Роздільна, вул. Леніна, 37а, 67400, (04853) 3-18-58

Справа №2-а-1271/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня2011 року Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Ільяшук А.В.,

при секретарі – Войнікової Л.Ф.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «дітям війни»,-

В С Т А Н О В И В:

20.05.2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити процесуальний строк на звернення з позовом до суду, визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі, як суб’єкта владних повноважень, відносно нарахування та виплати на його користь щомісячної державної соціальної допомоги з 09.07.2007 року по теперішній час; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити у повному обсязі йому,як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку, що передбачена ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 09.07.2007 року, а також нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсії,як дитині війни у повному розмірі з 01.01.2010 року у подальшому,посилаючись на те, що згідно положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» він, як дитина війни має право на доплату до пенсій в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року. Однак фактично щомісячне грошове підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком йому було виплачено в меншому, ніж передбачено законодавством розмірі, тому він вимушений звернутися з вказаним позовом до суду.

Клопотання про поновлення строку на звернення до суду розглянуто, підстав для поновлення строку судом не знайдено. Ухвалою від 23.05.2011 року провадження по справі відкрито в частині визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі, як суб’єкта владних повноважень, відносно нарахування та виплати на користь позивача щомісячної державної соціальної допомоги за період з 20.11.2010 року по день звернення до суду – 20.05.2011 року; зобов’язання нарахувати та виплатити вказану надбавку за період з 20.11.2010 року по 20.05.2011 року та у подальшому, в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі, як суб’єкта владних повноважень, відносно нарахування та виплати на користь позивача щомісячної державної соціальної допомоги за період до 20.11.2010 року позов залишено без розгляду через пропуск встановленого Законом строку звернення до суду. Ухвалу від 23.05.2011 року позивач та відповідач не оскаржили.

Сторони в судове засідання не з’явилися.

Позивач надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд слухати справу у його відсутність.

Відповідач надіслав суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що діяв в межах своїх повноважень, наданих йому законами України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Вказуючи на те, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з Державного бюджету України. Бюджетне законодавство України не передбачало видатків на виплату допомоги дітям війни. У 2008 році порядок виплати цієї державної допомоги врегульований Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік" та Постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року - "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". Просить розглянути справу в його відсутність.

Суд, згідно ч.4 ст.122 КАС України, дослідивши матеріали справи та письмові заперечення представника відповідача, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області, має статус «Дитина війни», отримує пенсію за віком.  

Відповідачем  на виконання ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в порядку, врегульованому шляхом внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  позивачу здійснювалось нарахування та виплата надбавки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

З 22 травня 2008 року відповідач здійснює нарахування та виплату позивачу 10% надбавки на підставі Постанови КМУ №530 від 28.05.2008. Нарахування та виплата позивачу на підставі ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем за період з листопада 2010 року не здійснювалось.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Відповідно до ст.8 Конституції України діє принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.  

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно ст.7 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.  

Поряд з цим, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.  

Таким чином, реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом, а тому вважає в цій частини доводи відповідача безпідставними.

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Відповідно до позиції ЄС у справі 41/74 van Duyn v. Home Office, цей принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.  

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до ч.3 цієї статті вказаний мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.  

Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе та належне застосування для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", а іншого мінімального розміру пенсії законодавством не передбачено.  

Таким чином позивач має право та законні підстави для отримання підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

При цьому, оскільки, як встановлено протягом судового розгляду, позивачеві з листопада 2010 року підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то вимоги позивача про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з листопада 2010 р. підлягають частковому задоволенню з урахуванням проведених відповідачем виплат за період з 20.11.2010 р. по 20.05.2011 р. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.  

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, надбавка, передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни", підлягала виплаті у період з 20 листопада 2010 р. по 20 травня 2011 р. з урахуванням проведених виплат.

На підставі ст.19, ст.22, ч.2 ст.152 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст.ст.9, 69-71, 86, 94, 99, 100, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:  

 Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «дітям війни» - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну 30 % надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період  з 20 листопада 2010 року по 20 травня 2011 року з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позову – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня проголошення постанови, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя: А.В.Ільяшук.